30 січня 2007 р.
№ 19/3-5022/1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
Скрипник А.І. -(дор. ВЕС № 877739 від 20.11.06)
- відповідача
Лях Н.В. -(дор. б/н від 25.10.2005)
розглянув касаційну скаргу
ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс"
на постанову
від 21 листопада 2006 року Одеського апеляційного господарського суду
у справі
№ 19/3-5022/1 господарського суду Миколаївської області
за позовом
Компанії "Суффле Негос С.А.С."
до
ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс"
про
визнання договору поруки дійсним
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.09.2006 (суддя О.Смородінова) позовну заяву повернуто без розгляду з підстав, встановлених п.п. 1, 6 ст. 63 ГПК України.
Ухвала мотивована тими обставинами, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, а саме представником за дорученням від 09.05.2005 в якому не зазначено повноважень представника саме на підпис позовної заяви, також в дорученні не вказано в якій саме країні представник може реалізовувати надані йому повноваження; також відсутні докази направлення відповідачу копії позовної заяви.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 (судді В.Лашин, Г.Єрмілов, О.Воронюк) ухвала господарського суду скасована, позовні матеріали направленні господарському суду першої інстанції.
Апеляційна постанова мотивована необґрунтованим застосуванням приписів ст. 63 ГПК України та тими обставинами, що видана представнику довіреність складена у відповідності з вимогами чинного законодавства і є достатнім документом, який підтверджує повноваження на підписання позовної заяви, долучений до позовної заяви касовий чек від 23.09.2006 підтверджує факт відправлення відповідачу рекомендованого поштового відправлення.
Відповідач в касаційні скарзі просить апеляційну постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, ухвалу господарського суду першої інстанції просить залишити без змін.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, відзиву на скаргу та вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Позовна заява підписана представником позивача.
Як встановлено апеляційною інстанцією та вбачається з наявної в матеріалах спеціальної довіреності, переклад якої належним чином засвідчений, представника уповноважено представляти і вести справи від імені позивача в арбітражних, комерційних та інших судах, в тому числі, з правом подання позовної заяви (а.с. 26).
Таким чином апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку про наявність у представника засвідченого довіреністю права підписувати позовну заяву.
Долучена до матеріалів справи поштова квитанція № 3453 від 23.09.2006 засвідчує надіслання кореспонденції відповідачу.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Апеляційною інстанцією обґрунтовано зазначено, що у випадку наявності сумніву щодо певних обставин і фактів господарський суд вправі витребувати додаткові докази на їх підтвердження, однак не мав достатніх правових підстав для неприйняття до уваги наданих позивачем доказів.
За таких обставин наведені в ухвалі господарського суду першої інстанції обставини посилання на ст. 63 ГПК України, з якими закон пов'язує застосування згаданої норми процесуального права, не підтверджені, а отже висновки апеляційної інстанції щодо скасування зазначеної ухвали правомірні.
Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують і не можуть служити підставою для скасування законної та обґрунтованої апеляційної постанови.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 у справі № 19/3-5022/1 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун