25 січня 2007 р.
№ 6/162
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. -головуючий,
Самусенко С.С., Савенко Г.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Донецька
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2006р.
у справі
№6/162 господарського суду Донецької області за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт", м. Донецьк до Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Донецька про розгляд скарги на дії ДВС
за позовом
Фірми "ТЕС", м. Сімферополь
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт", м. Донецьк
про
стягнення 56 462 грн. 86 коп.
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.3 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання копії касаційної скарги сторонам у справі.
До касаційної скарги Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Донецька не надано належних доказів направлення копій касаційної скарги сторонам у справі, оскільки надані ксерокопії квитанцій таким доказом не є, тому що документами, які підтверджують відправлення копії касаційної скарги сторонам є: оригінали поштових квитанцій про прийняття поштових відправлень, засвідчена копія списку або виписка зі списку у формі, встановленій поштовими правилами, з посиланням на номер і дату поштової квитанції, яка видана в підтвердження прийняття поштового відправлення по вказаній адресі.
Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст.111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Тобто, має чітко викладатися зміст порушення норм законодавчих актів та вказуватися конкретні їх пункти та статті.
Заявником не обґрунтовано в касаційній скарзі суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права в оскаржуваній постанові. Аналізуючи норми матеріального права, заявник не вказує які порушення допущені судом та не мотивує в чому полягає це порушення, не вказує які висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові, не відповідають законодавству.
При цьому, не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи, оскільки згідно імперативних вимог ст.ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, зазначені вимоги Господарського процесуального кодексу України скаржником не дотримані. Зважаючи на це скарга не дає підстав для перегляду постанови в касаційному порядку та підлягає поверненню.
Враховуючи наведене, керуючись п.3, п.6 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути касаційну скаргу Державній виконавчій службі у Ленінському районі м. Донецька, а справу направити до Донецького апеляційного господарського суду.
Головуючий суддя І. Плюшко
Суддя С. Самусенко
Суддя Г. Савенко