26 грудня 2006 р.
№ 12/30
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Миргородського підприємства технічної інвентаризації та експертиз “Інвентаризатор», м. Миргород Полтавської області (далі -Підприємство)
на рішення господарського суду Полтавської області від 05.06-09.06.2006 та
ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2006
зі справи № 12/30
за позовом Підприємства
до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Полтава (далі -відділення АМК)
про визнання акта недійсним.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Підприємства -Кумейської Н.С., Панченко О.О.,
відділення АМК -Атаманюка Т.О., Пазій Л.І.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Підприємство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним рішення АМК від 23.11.2005 № 02/21-рш (далі -оспорюване рішення).
Рішенням названого суду від 23.11.2005 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2006 (колегія суддів у складі: суддя Федоров М.О. -головуючий, судді Міщенко П.К., Рудченко С.Г.), у задоволенні позову відмовлено. Названі судові акти мотивовано тим, що Підприємство правомірно визнано монополістом на ринку послуг з оформлення та здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, в зв'язку з чим дії позивача щодо встановлення необґрунтованих цін на вказані послуги, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів цих послуг, правильно кваліфіковано як зловживанням монопольним становищем на вказаному ринку.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного господарських судів, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаргу мотивовано, зокрема, відсутністю порушення вимог чинного законодавства у встановленні позивачем цін на послуги з оформлення та здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи.
У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» (далі -Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)».
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з оспорюваним рішенням:
з 25.02.2004 Підприємство займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з оформлення та здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, у межах Великобагачанського, Гадяцького, Шишацького районів з часткою 100 відсотків;
дії Підприємства щодо:
застосування з 01.02.2005 по 14.11.2005 коефіцієнта 1,12 на розвиток підприємства під час визначення вартості робіт;
встановлення коефіцієнтів за терміновість для виконання робіт з первинної та поточної інвентаризації домоволодінь, виготовлення витягу з Реєстру прав власності з порушенням вимог Збірника норм часу на роботи і послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлового-комунального господарства від 21.11.2003 № 198 (далі -Збірник норм часу);
дублювання одних і тих самих робіт (як то "вихід на об'єкт" та "обстеження об'єкта" ) при виконанні замовлення з технічної інвентаризації та видачі витягу про реєстрацію прав власності та/або витягу з Реєстру прав власності;
включення до рахунків на виконання замовлень з технічної інвентаризації вартості робіт з приймання та реєстрації правових документів, які не властиві цьому виду послуг, а виконуються при оформленні та реєстрації прав власності на нерухоме майно, -
визнано порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону, а саме зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з оформлення та здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призвело або може призвести до ущемлення інтересів споживачів;
на Підприємство накладено штраф у сумі 4000 грн.;
- оспорюване рішення прийнято за результатами розгляду відділенням АМК справи № 03-02-50/09-2005 про порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції;
- в оспорюваному рішенні визначено товарні межі ринку та встановлено, що Підприємство надає інвентаризаційні послуги та послуги, пов'язані з оформленням та державною реєстрацією прав власності на нерухоме майно, які є незамінними з огляду на законодавчий порядок визначення суб'єкта надання цих послуг;
- за оспорюваним рішенням територіальними межами названого ринку, які визначаються правом прямого доступу Підприємства до Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі відповідних договорів з державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, визнаються, зокрема, межі Великобагачанського, Гадяцького, Шишацького районів, оскільки у межах цих адміністративно-територіальних одиниць відсутні інші суб'єкти надання таких послуг;
- у період з 01.02.2005 до 14.11.2005 позивачем застосовувався додатковий коефіцієнт на розвиток Підприємства 1,12 під час визначення вартості виконаних робіт без належного економічного обґрунтування;
- позивачем було помилково визначено терміни виконання звичайних замовлень та термінових замовлень, що призвело до безпідставного застосування коефіцієнтів за терміновість під час визначення вартості виконаних інвентаризаційних робіт;
- оскільки оформленню та реєстрації права власності на нерухоме майно передує проведення технічної інвентаризації, що передбачає виконання таких робіт, як "вихід на об'єкт" та "обстеження об'єкта", включення вартості цих робіт до складу вартості замовлення з видачі витягу про реєстрацію права власності та/чи витягу з Реєстру прав власності є, по суті, подвійною оплатою тих самих послуг;
- в ході справляння плати за виконання замовлень з технічної інвентаризації домоволодінь позивачем стягувалась плата за послуги, які фактично не виконуються під час виконання таких замовлень, що призвело до необґрунтованого завищення вартості цих замовлень;
- перевіркою правильності застосування позивачем законодавства з питань ціноутворення, проведеною Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області, не охоплювався період вчинення правопорушень, які були предметом дослідження відділенням АМК.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності у діях позивача ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з оформлення та здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, під час встановлення та справляння плати за надання цих послуг.
Згідно із статтею 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Відповідно до частини першої і другої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку; зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону).
Господарськими судами належним чином з'ясовано наявність у діях Підприємства щодо визначення та справляння плати за виконані роботи ознак неправомірності, тобто невідповідність таких дій вимогам законодавства, зокрема:
порушення вимог пункту 10 Збірника норм часу, за змістом якого до норм часу у разі скорочення терміну їх виконання, за згодою замовників, для фізичних осіб - до 3 днів, для юридичних осіб - до 10 діб застосовується коефіцієнт 2;
порушення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 (витрати), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, шляхом необґрунтованого включення до складу виробничої собівартості наданих робіт (послуг) додаткового коефіцієнту.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на завищення позивачем вартості замовлень внаслідок необґрунтованого включення до такої вартості плати за фактично невиконані роботи, а так само на факт подвійного стягнення плати за ті самі роботи висновок господарських судів про правомірність застосування до Підприємства заходів відповідальності згідно з оспорюваним рішенням є вірним.
Таким чином, оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарських судів відповідають встановленим господарськими судами фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Полтавської області від 05.06-09.06.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.09.2006 зі справи № 12/30 залишити без змін, а касаційну скаргу Миргородського підприємства технічної інвентаризації та експертиз “Інвентаризатор» -без задоволення.
Суддя
В.Селіваненко
Суддя
І. Бенедисюк
Суддя
Б.Львов