25 січня 2007 р.
№ 16/206
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
Манжола Д.В., довіреність від 19.09.06 за №853
Ортинська М.Ю., довіреність від 15.01.07 за №2
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу
Державного підприємства
"Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
27.09.2006 року
у справі
№ 16/206
господарського суду
міста Києва
за позовом
Державного підприємства
"Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"
про
стягнення 26853,88 грн.
Державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" заборгованості з орендної плати у сумі 26853,88грн. за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 27.11.2003 року.
Господарський суд міста Києва рішенням від 25.05.2006 року (суддя Ярмак О.М.) у задоволені позовних вимог відмовив.
Рішення вмотивоване тим, що відповідачем було заявлено вимогу про зарахування зустрічної вимоги, а саме заборгованості за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2002 року у справі 105/35-02. Господарський суд зазначив, що підстав для недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, не вбачається.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 27.09.2006 року ( судді Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Кошіль В.В.) рішення господарського суду від 25.05.2006 року залишив без змін, з тих самих підстав.
Державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 42, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 203, статей 601, 602 Цивільного кодексу України. Скаржник посилається на те, що чинним законодавством не передбачена зміна способу та порядку виконання судового рішення шляхом проведення заліку в односторонньому порядку.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 27.11.2003 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Кіровоградській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" (Орендар) укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за умовами якого Орендодавець через Балансоутримувача передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, у тому числі виробничі приміщення цеху №8. При цьому Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 12 числа за звітним місяцем таким чином: 70 % орендної плати без ПДВ зараховується до державного бюджету, а 30 % - сплачується Балансоутримувачу ( пункти 3.3, 5.2 договору). Господарським судом встановлено, що правонаступником Балансоутримувача за договором є позивач - Державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів". Орендар свої зобов'язання з перерахування орендної плати Балансоутримувачу не виконав, що зумовило звернення державного підприємства до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарське зобов'язання за вказаним договором припинилося на підставі звернення Орендодавця до Балансоутримувача про зарахування зустрічної вимоги щодо стягнення заборгованості за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2002 року у справі 105/35-02, проте, цей висновок є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному дослідженні усіх обставин справи, що виключає правильне застосування законодавства до спірних правовідносин.
Господарськими судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджені обставини щодо правомірності припинення зобов'язання за названим договором оренди шляхом проведення вказаного зарахування.
Приписами статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що:
1. Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
2. У разі якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарське зобов'язання припиняється виконанням.
3.Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
4. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.
Аналогічні приписи містить і частина 1 статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
З наведених норм вбачається що одним із способів припинення (виконання) господарських зобов'язань є зарахування зустрічних однорідних вимог. Проте, слід враховувати, що зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом, тому норми наведених статей не передбачають можливості припинення виконання судових рішень зарахуванням по виконавчих документах.
Разом з тим, спосіб та порядок виконання рішення господарського суду, встановлені, зокрема, розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 37 Закону України “Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік випадків, коли виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 8 цієї статті виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Постановою начальника ДВС по Світловодському району Свідловодського МРУЮ скасована постанова -інформація державного виконавця від 26.10.2005 року, якою повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" про зарахування заборгованості за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2002 року у справі 105/35-02 в якості погашення заборгованості позивача у даній справі на загальну суму 45505, 43 грн., як такої, що не відповідає нормам Закону України "Про виконавче провадження". Зазначена обставина залишилась поза увагою судів попередніх інстанцій, оцінка їй не надавалась.
Крім того, постановляючи рішення про відмову у позові в зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог, суди попередніх інстанцій не встановили чи правильно визначена позивачем сума боргу з орендної плати, оскільки пунктом 3.1 договору оренди від 27.11.2003 року встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та перераховується Орендодавцеві та Балансоутримувачеві у частках, визначених пунктом 3.3 цього договору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційній інстанції не надано право встановлювати чи вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами, здійснювати заміну відповідача чи залучати до участі у справі інших учасників спору.
З огляду на викладене, судові рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111 5,111 7, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 року у справі № 16/206 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич