"18" вересня 2014 р.Справа № 916/1771/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,
за участю представників сторін:
від позивача: О.О. Дворниченко, С.М. Самаркін,
від відповідача: не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Болградський м'ясокомбінат" Закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат"
на рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014р.
у справі № 916/1771/14
за позовом Дочірнього підприємства "Болградський м'ясокомбінат" Закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат"
до Приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат"
про стягнення 190 000грн.,
встановив:
Дочірнє підприємство "Болградський м'ясокомбінат" Закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" про стягнення 190 000грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. у справі №5017/982/2012 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в ході проведення якої кредиторську заборгованість частково погашено, у зв'язку з чим на теперішній час остання складає 621 497,50грн. Натомість відповідач, що є засновником позивача з часткою у статутному капіталі у розмірі 190 000грн., згідно із пунктом 2.7. статуту ДП "Болградський м'ясокомбінат" відповідає по зобов'язанням позивача у межах внеску до статутного капіталу, тобто у межах заявленої до стягнення суми. Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач послався також на частину 7 статті 126 Господарського кодексу України.
У письмових поясненнях (від 25.06.2014р. №16515/14) позивачем додатково зазначено, що кошти у розмірі 190 000грн. є несплаченим внеском до статутного фонду позивача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2014р. у задоволенні позову відмовлено з огляду на відсутність підстав для застосування передбаченої положеннями статті 126 Господарського кодексу України субсидіарної відповідальності відповідача, оскільки останній не є холдинговою компанією у розумінні Закону України "Про холдингові компанії в Україні", та, крім того, статутний капітал позивача сформовано відповідачем у повному обсязі у розмірі 190 000грн., у зв'язку з чим він несе відповідальність лише у розмірі цієї частки.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на те, що у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців відносно позивача зазначено тільки розмір статутного капіталу, але не зазначена дата закінчення його формування, а тому він не сформований.
В судовому засіданні апеляційної інстанції арбітражний керуючий- ліквідатор ДП "Болградський м'ясокомбінат" О.О. Дворниченко зазначив, що в позовній заяві було помилково вказано п.7 ст. 126 ГК України, як підставу для задоволення позову, і наполягав на скасуванні рішення і задоволенні позову у зв'язку з тим, що відповідач не сплатив свій внесок до статутного фонду позивача, про що були надані до суду першої інстанції пояснення від 25.10.2013р. (а.с.57).
Заслухавши представників позивача , дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Згідно із пунктом 1.2. Статуту ДП "Болградський м'ясокомбінат", зареєстрованим 23.07.2010р. Болградською районною державною адміністрацією Одеської області за №15321070002000801, засновником підприємства є Закрите акціонерне товариство "Одеський м'ясокомбінат"(а.с. 6-14).
Пунктом 4.3.1 статуту ДП "Болградський м'ясокомбінат" передбачено, що розмір частки засновника в статутному капіталі дочірнього підприємства становить 190000,00грн, що складає 100% статутного капіталу підприємства.
Відповідно до пункту 2.7 статуту ДП "Болградський м'ясокомбінат" підприємство не відповідає по зобов'язанням засновника, а засновник відповідає по зобов'язанням підприємства тільки у межах внеску до статутного капіталу.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 190 000грн., послався на несплату внеску відповідача у зазначеній сумі до статутного капіталу ДП "Болградський м'ясокомбінат", проте не надав жодних доказів з цього приводу.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що ДП "Болградський м'ясокомбінат" як юридичну особу було зареєстровано Болградською районною державною адміністрацією Одеської області 27.03.2002р., що вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців (а.с.66).
На той час порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційних форм і форм власності (за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлювались спеціальні правила державної реєстрації) визначало Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №740.
Пунктом 3 вказаного Положення встановлювався перелік документів, необхідних для здійснення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, серед яких у підпункті г) встановлювалася вимога щодо надання документу, що засвідчував сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності.
Зазначене законодавче положення дає підстави для висновку, що необхідною передумовою реєстрації юридичної особи було подання до органу державної реєстрації документу, який засвідчував сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності, а тому факт державної реєстрації ДП "Болградський м'ясокомбінат" свідчить про внесення засновником (відповідачем) свого внеску до статутного капіталу позивача.
Отже, відповідач виконав свої обов'язки щодо формування статутного капіталу ДП "Болградський м'ясокомбінат", а тому несе відповідальність за зобов'язаннями останнього лише у розмірі своєї частки в статутному капіталі.
Крім того, як на підставу стягнення грошових коштів з відповідача позивач послався також на частину 7 статті 126 Господарського кодексу України. Письмової відмови стосовно застосування ч.7 ст.126 ГК України до позовних вимог позивач не надав, а також не зазначив нових правових підстав для задоволення позову у зв'язку з несплатою відповідачем, на його думку, внеску до статутного фонду підприємства. За таких обставин місцевий господарський суд розглядав позовні вимоги в повному обсязі.
Стаття 126 Господарського кодексу України регламентує діяльність асоційованих підприємств та холдингових компаній.
Згідно із частиною 6 цієї статті (в редакції, чинній на момент визнання позивача банкрутом), якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства.
Частиною 7 вказаної статті (в редакції, чинній на момент визнання позивача банкрутом) визначено, що загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, в тому числі Державної керуючої холдингової компанії, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України "Про холдингові компанії в Україні" та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, положення про субсидіарну відповідальність на підставі частини 6 статті 126 Господарського кодексу України стосується лише холдингових компаній за зобовязаннями корпоративних підприємств.
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського кодексу України холдингова компанія - публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).
Визначення холдингової компанії також міститься у статті 1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні", відповідно до якої це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. При цьому, згідно із вказаною статтею, холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.
Корпоративне підприємство - господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія (стаття 1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні").
Поряд з цим, відповідно до частини 4 статті 3 вказаного Закону холдингова компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України, який є невід'ємною частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є корпоративним підприємством, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається відповідач як холдингова компанія, а, відтак, відсутні підстави для застосування до відповідача субсидіарної відповідальності згідно положень статті 126 Господарського кодексу України.
З огляду на вищенаведене, доводи позивача, якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги, не підтверджено будь-якими доказами у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014р. у справі №916/1771/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови підписано 22.09.2014р.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя С.В. Таран
Суддя В.Б. Туренко