"19" вересня 2014 р.Справа № 916/2634/14
За позовом: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз"
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Степовик"
про стягнення 5038,68грн.
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін:
від позивача: Печериця В.П., довіреність №21/17 від 03.01.2014р.
від відповідача: Врублевська Г.Я., довіреність №1 від 01.07.2014р.; Капітанчук В.Ю., довіреність №24 від 24.06.2014р.
В засіданні 19.09.2014 р. приймали участь представники:
від позивача: Печериця В.П., довіреність №21/17 від 03.01.2014р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: про стягнення з ОСББ „Степовик" на користь ПАТ „Одесагаз" 1823,68грн. пені за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 338,23грн. три відсотки річних за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 2876,77грн. індексу інфляції за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав пояснення від 19.09.2014р. за вх.№24552/14, уточнення позовних вимог від 18.08.2014р. за вх.№2-3422/14, від 18.09.2014р. за вх.№2-3996/14, яким викладено позовні вимоги в остаточній редакції, яка судом прийнята до розгляду по суті.
Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з відповідача 41015,96грн. боргу за період січень-березень 2014р., 1823,68грн. пені за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 338,23грн. три відсотки річних за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 2876,77грн. індексу інфляції за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ПАТ „Одесагаз" та ОСББ „Степовик" було укладено договір №008264-Т від 01.01.2010р. на постачання позивачем відповідачу природного газу, заборгованість по якому в сумі 41015,96грн. відповідачем було сплачено лише під час розгляду даної справи. У зв'язку з простроченням оплати відповідачем вартості отриманого газу позивач нарахував на суму заборгованості пеню, три відсотки річних та індекс інфляції.
Відповідач подав відзив на позов від 18.08.2014р. за вх№21565/14, де вказує, що 12.05.2014р. позивача листом №166 від 12.05.2014р. було повідомлено про заборгованість бюджетної установи перед відповідачем, до якої спрямовувався отриманий у позивача газ. 08.07.2014р. відповідач звернувся до позивача з проханням про реструктуризацію заборгованості, однак, відповіді на нього не отримав. У відзиві відповідач також виклав клопотання про розстрочення сплати наявної заборгованості у випадку задоволення судом позовних вимог.
Клопотання відповідача від 28.07.2014р. за вх.№19558/14, від 18.08.2014р. за вх.№21565/14, від 18.09.2014р.ю за вх.№24348/14 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.
Ухвалою суду від 18.08.2014р., за клопотанням відповідача від 18.08.2014р. за вх.№2-3431/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 19.09.2014р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:
01.01.2010р. між ВАТ „Одесагаз" (облгаз) та ОСББ „Степовик" (споживач) було укладено договір №008264-Т, за умовами якого предметом договору є надання послуг споживачу з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (п.1.1. договору).
Відповідно до п.6.1. договору №008264-Т від 01.01.2010р. оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому, перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок облгазу не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу.
Згідно п.11.1. договору №008264-Т від 01.01.2010р. даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.
Позивачем було поставлено відповідачу газ у січні, лютому, березні 2014р. на загальну суму 226580,28грн., в підтвердження чого сторонами складено акти приймання-передачі природного газу №8264/1 від 31.01.2014р., №8264/2 від 28.02.2014р., №8264/3 від 31.03.2014р. Відповідачем було частково оплачено вартість отриманого газу, у зв'язку з чим у нього станом на дату подання даного позову до суду - 01.07.2014р. утворилась заборгованість в сумі 41015,96грн.
Відповідач надав копію листа №3 від 07.07.2014р., адресованого ПАТ „Одесагаз" з проханням розглянути питання щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ.
При цьому, відповідач на підтвердження того, що газ ним закуповувався у позивача для потреб державного навчального закладу у гарячій воді, подав договір №67 про закупівлю послуги з теплопостачання за державні кошти, укладений між Державним навчальним закладом „Одеське професійно-технічне училище машинобудування" та ОСББ „Степовик", за яким об'єднання зобов'язалось у 2014 році надавати навчальному закладу послуги з постачання пари та гарячої води.
Вже в процесі розгляду даної справи по суті відповідач сплатив позивачу борг в сумі 41015,96грн., що підтверджується підтверджується із позиції позивача і стало підставою для зменшення позивачем позовних вимог.
Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд вважає заявлені ПАТ „Одесагаз" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1823,68грн. пені за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 338,23грн. три відсотки річних за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 2876,77грн. індексу інфляції за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р. правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Так, основний борг в сумі 41015,96 грн. відповідачем погашено під час розгляду даної справи, з підстав чого є правомірним нарахування позивачем пені, три проценти річних та індексу інфляції з врахуванням існування зазначеної заборгованості в період з лютого по червень 2014р.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України. Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.
Суд, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, встановив, що пеню обраховано вірно, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1823,68грн. пені за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 338,23грн. три відсотки річних за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 2876,77грн. індексу інфляції за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р.
У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.
Перевіривши розрахунки трьох процентів річних, індексу інфляції, здійснені позивачем, суд встановив, що вони зроблені позивачем вірно згідно до економічних формул, правила застосування яких, зокрема, визначені листом ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".
Отже, з врахуванням викладеного підлягають судом задоволенню повністю позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 338,23грн. три відсотки річних за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 2876,77грн. індексу інфляції за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р.
Заперечення відповідача стосовно неправомірності нарахування пені та платежів, передбачених ст.625 ЦК України, з підстав купування газу для потреб державного навчального закладу, судом до уваги не приймається з врахуванням наступного.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 4 ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Так, відповідачем не подано до суду доказів вжиття всіх можливих заходів щодо стягнення коштів із контрагента - ДНЗ „Одеське професійно-технічне училище машинобудування" для забезпечення якого гарячою водою відповідач купував газ, та безрезультатності таких заходів. Не надав доказів важкого фінансового становища, що спростовує його твердження про безпідставність нарахування пені, трьох процентів річних та індексу інфляції.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
За таких обставин, суд задовольняє заявлені ПАТ „Одесагаз" позовні вимоги, у зв'язку з чим стягненню з ОСББ „Степовик" підлягає 1823,68грн. пені за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 338,23грн. три відсотки річних за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р., 2876,77грн. індексу інфляції за період з 11.02.2014р. по 05.06.2014р.
Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме, 1827 грн. судового збору з врахуванням того, що виникнення спору спричинене порушенням ним умов договору №008264-Т від 01.01.2010р.
Так, у клопотанні про розстрочення сплати заборгованості відповідачем зазначено, що ОСББ „Степовик" є неприбутковою організацією та не провадить діяльності, спрямованої на отримання прибутку, фактично не має майна, на яке може бути звернуто стягнення, на рахунку об'єднання акумулюються кошти зі спеціальним режимом використання та спрямовуються на оплату використаної електроенергії, плату за обслуговування ліфтів, водопостачання тощо.
За положеннями п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Враховуючи те, що відповідач жодним доказом не підтвердив неможливість виконання судового рішення єдиним платежем, з огляду на те, що загальна сума позовних вимог, задоволених судом складає 5038,68грн., що не є надто великою сумою, порівняно із сумою заборгованості, яку було сплачено відповідачем під час розгляду даної справи, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про розстрочку судового рішення про стягнення заборгованості.
Керуючись ст. ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача повністю.
2. Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Степовик" (65000, м. Одеса, вул. Степова, 23/25, код 33313640) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія,1, код 03351208) 1823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 68коп. пені, 338 (триста тридцять вісім) грн. 23коп. три відсотки річних, 2876 (дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 77коп. індексу інфляції, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.09.2014р.
Суддя І.А. Малярчук