29 серпня 2014 р. справа № 804/13102/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування висновку (рішення, акту) щодо розподілу однієї квартири на дві шляхом перепланування та реконструкції, та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 серпня 2014 р. ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст. 105-107 КАС України, суд доходить висновку, що даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, згідно з якою, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій щодо іншої особи, яка є учасником спору, то такий суб'єкт не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень, а отже, спір за участю останнього не віднесено до спору адміністративної юрисдикції.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до ч.2 ст.182 Цивільного кодексу України, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Таким чином, на даний час Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» не входить до системи органів державної реєстрації прав на нерухоме майно. Відповідно, вказане підприємство у спірних правовідносинах не має статусу суб'єкта владних повноважень, оскільки не здійснює владних управлінських функцій, делегованих Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, заявлені позовні вимоги взагалі не стосуються державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки питання щодо визнання незаконним розподілу однієї квартири на дві шляхом перепланування та реконструкції за своїм змістом не є публічно-правовим спором.
За викладених обставин, з огляду на приписи п.7 ч.1 ст. 3 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність у даних правовідносинах ознак публічно-правового спору, а тому вирішення позовних вимог ОСОБА_1 не відноситься до компетенції адміністративного суду.
Натомість, відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод і інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи, що між співвласниками нерухомого майна існує спір про право користування та розпорядження майном, вирішення даного спору належить до компетенції місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Роз'яснити позивачу, що для захисту своїх порушених або невизнаних прав вона має право звернутися до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Чорна