14 серпня 2014 року Житомир справа № 806/7964/13-a
час прийняття: 13 год. 10 хв. категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В.,
за участю секретаря Шкорботун Ю.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
за участю представника відповідача Самохвала А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2013 року №0003361702, №0003351702, рішення про застосування штрафних санкцій №0003371702 від 26.11.2013 року, вимогу про сплату недоїмки від 12.11.2013 року №Ф-332
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2013 р. №0003361702 і № 0003351702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску від 26.11.2013року № 0003371702.
Заявою від 23.12.2013 року позивач збільшила свої позовні вимоги, а саме щодо визнання протиправною та скасування вимоги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.11.2013року № Ф-332 про заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 54119,63грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що відповідачем була призначена та проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів за період з 01.01.2012року по 31.12.2012р. За результатами такої перевірки, на думку представника позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку про завищення позивачем валових витрат, зумовлених використанням транспортних засобів в підприємницькій діяльності. Господарські операції позивача, як зазначив представник позивача, щодо придбання рефрижератора, запасних частин до власного та орендованого автотранспорту, їх ремонту, мийки, страхування мали реальний характер та зумовлені підприємницькою діяльністю і підтверджуються всіма необхідними документами. Правомірно позивач включила до своїх валових витрат оплату послуг ПП «Аудиторською компанією «Престиж» по представництву інтересів позивача, так як такі послуги надавалися протягом перевіряємого періоду.
При цьому представник позивача зазначив, що правомірність аналогічних витрат позивача за інший (попередній) звітний період підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, а тому позивач вірно визначила розмір своїх валових витрат, правильно сформувала податковий кредит з податку на додану вартість і в податкового органу відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 54119,63грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування цієї суми єдиного внеску.
Представник відповідача, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, проти позову заперив і пояснив, що дійсно в період з 16.10.2013 року по 29.10.2013 року уповноваженими посадовими особами інспекції була проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів за період з 01.01.2012року по 31.12.2012р., про що був складений відповідний акт перевірки від 12.11.2013року. За результатами такої перевірки було встановлено, що господарські операції позивача щодо придбання рефрижератора, запасних частин до власного та орендованого автотранспорту, їх ремонту є нікчемними угодами, так як не мають реального товарного характеру, не відповідають вимогам ЦК України щодо договорів поставки та не підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку. На думку представника відповідача, позивачем неправомірно віднесено до своїх валових витрат витрати по страхуванню і мийці автомобілів та витрати на оплату послуг ПП «Аудиторською компанією «Престиж». Зазначені порушення, на думку представника відповідача, призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження єдиного соціального внеску.
Представник відповідача вважає правомірними винесені оскаржувані рішення щодо донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних особі, податку на додану вартість та єдиного соціального внеску і відсутність підстав для їх скасування.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами у даній справі щодо визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення платником своїх зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
В судовому засіданні встановлено, що в період з 16.10.2013року по 29.10.2013року уповноваженими посадовими особами інспекції була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів за період з 01.01.2012року по 31.12.2012р., про що був складений відповідний акт перевірки від 12.11.2013року. За результатами такої перевірки були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення:
- №0003361702 від 26.11.2013року, відповідно до якого позивачу були збільшені грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 96715,48грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 24178,87грн.;
- №0003351702 від 26.11.2013року, відповідно до якого позивачу були збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94261,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 23565,00грн.;
- рішення № 0003371702 від 26.11.2013року про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 27059,82грн.
Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0003361702 від 26.11.2013року підставою для його винесення щодо збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 96715,48грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 24178,87грн. стали порушення позивачем вимог пп.16.1.2.,пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44,п.85.2 ст.85, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8, пп.138.10.4. п.138.10ст.138, п.142.1 ст.142, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що виразилися в завищенні витрат, які враховуються при обчисленні оподаткованого доходу на загальну 576057,50грн., що призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб на 96715,48грн.
Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0003351702 від 26.11.2013року, підставою для його винесення щодо збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94261,00грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 23565,00грн. стали порушення позивачем вимог ст22,ст..185,ст..186,п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.6ст.198,п.200.1ст.200,п.201.1,п.201.4,п.201.7,п.201.10 ст.201, що виразилися в завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 94261,00грн. за результатами господарських операцій позивача, що мали місце протягом 2012року.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні № 0003371702 від 26.11.2013року, підставою для застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій в сумі 27059,82грн. стало донарахування відповідачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012рік в сумі 54119,63грн.
Відповідно до висновків акту перевірки від 12.11.2013року та пояснень представника відповідача в судовому засіданні вказані порушення за своєю суттю зведені виключно до невизнання податковим органом господарських операцій позивача:
- по придбанню запасних частин до автомобілів у ПП «БВФ», ПП»Бізнес Форс», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6,ТОВ "Маркет Інвест»", ФОП ОСОБА_7,, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Сетар ЛТД», ТОВ «Транс-Ліберо» на загальну суму 538308,69нгрн., що мали місце протягом 2012року;
- по придбанню послуг по ремонту автомобілів на загальну суму 26454,15грн. у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Транс-Ліберо» на загальну суму 538308,69нгрн., що мали місце протягом 2012року;
- не визнання валовими витратами вартість ( 1172,74грн.) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
- не визнання валовими витратами вартість послуг (1633,33грн.) з мийки автомобілів, наданих ФОП ОСОБА_9 та ПП «Сав-Транс 26»;
- не визнання валовими витратами оплату послуг ПП «Аудиторської компанії «Престиж» в сумі 9600,00грн.
Податковим органом також не визнається податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 14200,00грн., сплачених у вартості придбаного позивачем в лютому 2012року у ФОП ОСОБА_10 напівпричепа-рефрижератора Chereau C382DR. При цьому слід зазначити, що податковий орган визнає вказану господарську операцію в цілому і визнає правомірність віднесення всіх витрат, понесених позивачем при придбанні вказаного напівпричепа-рефрижератора, до валових витрат позивача за 2012рік. Таку алогічність дій податкового органу представники відповідача не змогли пояснити в судовому засіданні.
Податковим органом також донараховано позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012рік в сумі 54119,63грн. Разом з тим, ні в оскаржуваному рішенні ні в акті перевірки не зазначено механізм та підстави донарахування податковим органом позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012рік в сумі 54119,63грн.
Відповідно до вимог ст.11 КАС України суд двічі зобов'язував відповідача надати суду письмові пояснення щодо механізму і підстав такого донарахування та розміру фінансових санкцій, але вказані вимоги суду залишилися без виконання. Жодних пояснень з цього приводу не було також надано представниками відповідача безпосередньо в судовому засіданні.
Зазначені вище доводи податкового органу щодо підстав винесення оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що позивач з 10.01.2008року в установленому поряду зареєстрована фізичною особою-підприємцем за відповідними видами діяльності, в тому числі «49.41 Вантажний автомобільний транспорт».
Як зазначено в КВЕД ДК 009:2010, що дiє з 01.01.2012року, зазначений клас видів економічної діяльності «49.41 Вантажний автомобільний транспорт» включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, оренду вантажних автомобілів з водієм, вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили, надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу.
Для здійснення вказаної діяльності позивач мала у власності та орендувала цілий ряд вантажних автомобілів, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні свідоцтвами про реєстрацію таких технічних засобів (а.с.65-66т.1) та договорами оренди транспортних засобів (а.с.85-90т.1).
Відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники або користувач наземних транспортних засобів зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Сторонами по справі визнаються наявність документально підтверджених витрат позивача в сумі 1172,74грн., зумовлених таким страхуванням цивільно-правової відповідальності зазначених вище наземних транспортних засобів, а тому суд приходить до висновку, що відповідно до вимог п.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України такі витрати правомірно були віднесені до складу загальновиробничих витрат позивача.
Послуги позивачу з мийки вантажних автомобілів надавалися ФОП ОСОБА_9 та ТОВ «САВ-ТРАНС», а не «ПП «Сав-Транс 26», як стверджується податковим органом. Загальна вартість таких послуг складає 1800,00грн., а не 1633,33грн, як стверджується податковим органом. Реальність надання таких послуг підтверджується актами про виконання робіт від 27.1.2012року та від 31.03.2012року (а.с.241,241т.1).
Сторонами у справі також визнаються наявність послуг ПП «Аудиторської компанії «Престиж» в сумі 9600,00грн. щодо представництва інтересів позивача в судових справах.
Доводи податкового органу про те, що вказані послуги ПП «Аудиторської компанії «Престиж» не зумовлені господарською діяльністю позивача і мали місце в іншому звітному періоду спростовуються дослідженими судом актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.02.2012року, 02.03.2012року, від 28.04.2012року, від 07.06.2012року, від 19.06.2012року, від 09.08.2012року, від 16.10.2012року, від 23.10.2012року (а.с.151-163т.1).
За приписами ст.138 Податкового кодексу України вказані витрати позивача зумовлені підприємницькою діяльністю, а тому підлягають включенню до його валових витрат.
При цьому суд враховує положення пп.138.12.2 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України про те, що до складу витрат підлягають включенню інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом (РОЗДІЛ III. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ) прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.
Як встановлено в судовому засіданні господарські відносини позивача з ТОВ «Транс-Ліберо» були зумовлені договором на технічне обслуговування автомобілів та поставку запасних частин від 01.06.2012року, а з ПП «БВФ» - договором на поставку запасних частин та технічне обслуговування вантажних автомобілів/напівпричепів від 02.04.2012року, з ТОВ «Сетар-ЛТД» -договором про поставку товару від 26.01.2012року, з ПП «Бізнес Форс» - договором поставки від 02.2012року, з ТОВ «МАРКЕТ - ІНВЕСТ» - договором поставки від 20.11.2012року
Про реальність даних господарських операцій свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ( договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти списання запчастин, виписки із особових рахунків позивача в банківських установах), які підтверджують факт придбання і поставки вказаного товару та його оплату.
Реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, та з, ФОП ОСОБА_8 щодо надання послуг з ремонту автомобілів та поставок запасних частин до них підтверджуються наявними в матеріалах справи та досліджених судом первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ( видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами списання запчастин, виписками із особових рахунків позивача в банківських установах).
При цьому суд враховує, що ТОВ «Транс-Ліберо», ПП «БВФ», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 одночасно з послугами щодо ремонту автомобілів поставляли необхідні запасні частини. Враховуючи ці обставини, необлікування позивачем витрат по транспортуванню запасних частин до автомобілів та вид діяльності позивача (вантажні перевезення), суд вважає безпідставними доводи податкового органу про те, що відсутність окремих документів щодо транспортування запасних частин та недоліки при заповненні окремих видаткових накладних можуть свідчити про безтоварність зазначених вище господарських операцій.
За приписами п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Наведені вище витрати позивача зумовлені підприємницькою діяльністю та в розумінні вимог п.138.1 ст.138 і ст.177 Податкового кодексу правомірно були враховані при обчисленні об'єкта оподаткування доходів позивача за 2012рік.
Поточний ремонт автомобілів та заміна відпрацьованих запасних частин не можна ототожнювати із реконструкцією, модернізацією чи іншим поліпшенням основних засобів, а тому податковий орган безпідставно вважає необхідність застосування для врегулювання зазначених відносин положення правових норм передбачених пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.
Більш того, твердження податкового органу про наявність у діях позивача порушень вимог пп.16.1.2.,пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44,п.85.2 ст.85, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.8, пп.138.10.4. п.138.10ст.138, п.142.1 ст.142, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України є безпідставними. Правові норми пп.16.1.2.,пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44,п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України взагалі не регулюють правовідносини щодо визначення валових витрат фізичної особи-підприємця та не містять жодного виду відповідальності для такого платника.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції №0003361702 від 26.11.2013року, відповідно до якого позивачу були збільшені грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 96715,48грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 24178,87грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Правомірність визначення позивачем своїх валових витрат свідчить про правомірність визначення Позивачем бази нарахування єдиного внеску та про відсутність підстав у відповідача для донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012рік в сумі 54119,63грн. та для винесення рішення №0003371702 від 26.11.2013року про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 27059,82грн.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення Житомирської об'єднаної державної податкової № 0003371702 від 26.11.2013року про застосування до позивача штрафних санкцій за своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 27059,82грн.винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач як орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, має право надіслати вимогу лише платникам єдиного внеску, які мають недоїмку.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем 12.11.2013року була винесена оскаржувана вимога про наявність у позивача станом на 12.11.2013року заборгованості зі сплати зазначеного єдиного внеску в сумі 54119,00грн. Природу виникнення даної заборгованості та механізм її нарахування в оскаржуваній вимозі не зазначено. Всупереч положенням ст..72 КАС України представники відповідача, які змінювались в ході розгляду справи, не надали суду жодних доказів наявності у позивача вказаної заборгованості.
Зазначене свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для винесення оскаржуваної вимоги, а тому вона (вимога) є протиправною та також підлягає скасуванню.
Як зазначалося судом, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження наявність господарських відносин позивача з ТОВ «Транс-Ліберо», ПП «БВФ» , ТОВ «Сетар-ЛТД» , ПП «Бізнес Форс» та ТОВ «МАРКЕТ - ІНВЕСТ» щодо технічного обслуговування автомобілів та поставок запасних частин.
При дослідженні виписок із особових рахунків позивача в банківських установах встановлено, що у вартості зазначених товарів та послуг позивачем вказаним господарюючим суб'єктам було сплачено податку на додану вартість на загальну суму 80061,44грн.
Крім цього, судом встановлено, що протягом лютого 2012року позивачем було сплачено 14200,00грн. податку на додану вартість у вартості придбаного у ФОП ОСОБА_10 напівпричепа-рефрижератора Chereau C382DR, що підтверджується відповідними дослідженими в судовому засіданні податковими накладними та виписками із особових рахунків позивача в банківських установах.
Зазначені суми податку на додану вартість (94261,00грн.) позивачем були віднесені до свого податкового кредиту відповідно за січень-грудень 2012року.
В розумінні вимог п.198.3 ст.198 Податкового кредиту України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами п.198.6 ст.198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Заперечуючи проти позову відповідачем та його представниками, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не надано жодних належних та відповідних доказів того, що відомості, які містяться в податкових накладних, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Суд не приймає до уваги також доводи відповідача, що зазначені угоди щодо придбання послуг та матеріальних цінностей протягом 2012року між позивачем та ТОВ «Транс-Ліберо», ПП «БВФ» , ТОВ «Сетар-ЛТД» , ПП «Бізнес Форс», ТОВ «МАРКЕТ - ІНВЕСТ» та ФОП ОСОБА_10 носили нікчемний характер та порушували публічний порядок, так як не носили реального характеру.
Безспірно, за приписами ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний характер, є нікчемним. Разом з тим, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009року прямо зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Проте, податковим органом не надано жодних доказів, а в судовому засіданні не встановлено вини чи умислу позивача, спрямованого на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, тощо.
Сам факт не встановлення вказаних суб'єктів господарювання за місцем їх державної реєстрації не може стверджувати про незаконність визначення позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані періоди. Висновок відповідача про "певну безтоварність" таких господарських операцій носить виключно характер припущення, яке не підтверджено жодними належними доказами.
Наявність вироку відносно керівника ТОВ "Транс Ліберо" - ОСОБА_11 при встановленні судом руху акивів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій та дослідженні судом під час розгляду справи всіх первинних документів, які складались між позивачем та контагентом (ТОВ "Транс-Ліберо"), - не може бути беззаперечним доказом правомірності формування позивачем своїх податкових зобов"язань.
Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, звільняє позивача від відповідальності за порушення правил оподаткування його контрагентами чи контрагентами його контрагентів.
Більш того, в судовому засіданні представники відповідача не змогли пояснити суду певну алогічність дій та рішень податкового органу.
Так, податковим органом не визнавалися валові витрати позивача, що зумовлені господарськими відносинами з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, та з, ФОП ОСОБА_8 щодо надання послуг з ремонту автомобілів та поставок запасних частин до них. Разом з тим, податковим органом не заперечується правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених у вартості послуг та товарів вказаним суб'єктам господарювання, до податкового кредиту позивача за відповідні звітні періоди 2012року.
Одночасно, податковим органом не визнається податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 142000,00грн., сплачених у вартості придбаного у ФОП ОСОБА_10 напівпричепа-рефрижератора Chereau C382DR, але податковий орган не заперечує щодо правомірності всієї суми валових витрат позивача за цією господарською угодою.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції №0003351702 від 26.11.2013року, відповідно до якого позивачу були збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94261,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 23565,00грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині позовних вимог також підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 26 листопада 2013 року №0003361702 та №0003351702.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 26 листопада 2013 року №0003371702.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2013 року за №Ф-332, прийняту Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Лавренчук