Ухвала
іменем україни
03 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,
Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 до держави України, заінтересовані особи: Державна казначейська служба України, прокуратура Міжгірського району про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, та шкоди, завданої здоров'ю, за касаційними скаргами Державної казначейської служби України і прокурора Закарпатської області на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2013 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2014 року,
У листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до держави України, мотивуючи його тим, що 15 березня 1999 року прокуратурою Міжгірського району стосовно неї було порушено кримінальну справу. На підставі постанови Мукачівського міськрайонного суду від 30 серпня 2004 року зазначену кримінальну справу в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України було закрито з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК України. Вироком Мукачівського міськрайонного суду від 30 серпня 2004 року позивачку виправдано повністю. Позивачка зазначала, що з часу порушення кримінальної справи стосовно неї та до постановлення виправдувального вироку пройшло 6 років та 3 місяці. Весь цей час вона незаконно та безпідставно перебувала під слідством та судом, увесь цей час вона перебувала у напрузі, постійно нервувала, у неї погіршився стан здоров'я.
Посилаючись на зазначені обставини та враховуючи уточнення до заяви, ОСОБА_3 просила стягнути одноразово з держави України через Державну казначейську службу України моральну шкоду, пов'язану із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в розмірі 619 380 грн та 280 620 грн на відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я та 5 175 грн на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2013 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з держави України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 69 380 грн на відшкодування моральної шкоди.
В частині відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я в результаті незаконного засудження, відмовлено.
Стягнуто з держави України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 5 220,75 грн за проведення експертизи.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2014 року ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з держави Україна через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду внаслідок ушкодження здоров'я в результаті незаконного засудження одноразово в розмірі 200 000 грн.
У решті ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закрпатської області від 06 березня 2013 року залишено без змін.
У касаційних скаргах Державна казначейська служба України через представника Васілинець Н.В. та прокурор Закарпатської області просять скасувати ухвалу та рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
При цьому, Державна казначейська служба України просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а прокурор Закарпатської області - направити справу на новий судовий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Судами під час розгляду справи встановлено, що 15 березня 1999 року прокуратурою Міжгірського району Закарпатської області стосовно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу, яка розглядалась протягом 7 років.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2004 року кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України було закрито з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК України. Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 серпня 2004 року ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 368 КК України, визнано невинною та виправдано.
Згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 19 березня 2010 року № 6182 внаслідок ситуації незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та багаторічного перебування ОСОБА_3 під слідством та судом їй були спричинені суттєві тривалі негативні психоемоційні переживання, виникли кардинальні зміни в її соціальному функціонуванні як особистості.
Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи від 07 серпня 2012 року № 142 захворювання ОСОБА_3 у виді ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби І ступеня із подальшим розвитком гіпертонічної хвороби ІІ ступеня, дисциркулярної енецефалопії ІІ ступеня та іншими захворюваннями можуть знаходитись у причинному зв'язку з тривалими негативними психоемоційними переживаннями під час незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності, судової тяганини.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту завдання ОСОБА_3 моральної шкоди, пов'язаної із незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував характер дій, глибину душевних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, істотність вимушених змін у способі життя позивача, час, що минув з моменту виникнення моральної шкоди, а також керувався принципами розумності і справедливості.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та стягуючи з держави Україна через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду внаслідок ушкодження здоров'я в результаті незаконного засудження, виходив із доведеності факту ушкодження здоров'я внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та заподіяння останній моральної шкоди.
Однак з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Ухвалою Мукачівського районного суду Закарпатської області від 27 грудня 2005 року позов було задоволено частково, стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_3 26 494,64 грн матеріальної шкоди та 550 000 грн моральної шкоди, яка була їй виплачена.
Частиною другою пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви (п. 9 Постанови).
Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 свої вимоги мотивувала наявністю підстав, передбачених ст. 1168 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Апеляційний суд, вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в результаті незаконного засудження, та пославшись на норми ст..1168 ЦК України, не звернув уваги на те, що для відповідальності за ст. 1168 ЦК України потрібно довести наявність всіх чотирьох складових цивільно-правової відповідальності одночасно.
Крім того, стягуючи з держави України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн, апеляційний суд нічим не мотивував її розмір.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, пов'язаної із незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності.
Встановлені судом обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, безпідставно скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги Державної казначейської служби України і прокурора Закарпатської області задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2014 року скасувати.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
В.І. Журавель