31 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Черненко В.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»), реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про визнання дій неправомірними та скасування частково державної реєстрації права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2014 року,
У квітні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із указаним позовом, у якому просили визнати неправомірними дії ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та частково скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позову зазначали, що вони є мешканцями будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_1 даного будинку загальною площею 122 кв. м., відповідно до договору дарування від 15 січня 1999 року. Відповідно до технічних паспортів на цю квартиру від 23 грудня 1993 року та від 7 грудня 1999 року вказана квартира складається із житлових приміщень 1 поверху загальною площею 81,6 кв. м, комори в підвалі площею 2,0 кв. м та спірного напівпідвалу площею 40,6 кв. м. Відповідно до договору дарування від 5 травня 2009 року ОСОБА_8 передала безоплатно у власність ОСОБА_9 належну їй квартиру, напівпідвал та комору. Надалі, ОСОБА_8 без їх відома розпочала несанкціоновані будівельні роботи із перепланування спірного напівпідвалу, у зв'язку з чим вони звернулися до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування і скасування права власності в частині підвалу. Під час розгляду цієї справи їм стало відомо, що рішенням Постійно діючого Третейського суду від 18 лютого 2009 року за ОСОБА_8 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 122,2 кв. м, в тому числі і напівпідвал площею 40,6 кв. м. Вважають, що указаним рішення порушені їх права як співвласників спірного напівпідвалу площею 40,6 кв. м. Оскільки державну реєстрацію проведено з порушенням норм чинного законодавства, вона підлягає скасуванню.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2013 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано неправомірними дії ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 в частині нежитлового підвального приміщення площею 40,6 кв. м. Скасовано частково державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині нежитлового підвального приміщення площею 40,6 кв. м за ОСОБА_8 та внесено зміни до реєстраційних документів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено в нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. 328 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про третейські суди», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Закропивний
Д.Д. Луспеник
В.А. Черненко