іменем України
10 вересня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про звернення стягнення на іпотечне майно, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2014 року,
Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про звернення стягнення на іпотечне майно, посилаючись на те, що 28 лютого 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», яке змінило своє найменування на ПАТ «Родовід Банк», та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 48.1/05-КЛТ-08.
За умовами вказаного договору банк відкрив позичальнику траншову кредитну лінію в межах загальної суми 7 млн 500 тис. грн на основі додаткових договорів про видачу кредиту до кредитного договору, які є його невід'ємною частиною. Позичальник повинен був повернути позивачу надані грошові кошти згідно з графіком у рівних частинах у розмірі 156 250 грн, починаючи з лютого 2009 року, але не пізніше 27 лютого 2013 року.
28 лютого 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки, відповідно до якого майновими поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 передано в іпотеку банку належне їм на праві власності майно, а саме: житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_1.
Додатковою угодою від 16 грудня 2008 року № 7 до кредитного договору передбачено, що основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, наданих за цим договором, сплати процентів та пені є іпотека нежитлової будівлі та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Загальний розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором станом на грудень 2013 року склав 11 824 181 грн 77 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2014 року, позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 лютого 2008 року № 48.1/05-КЛТ-08 в сумі 9 924 998 грн 11 коп. звернено стягнення на 1/2 частки нежитлової будівлі АА1аа1а2кр загальною площею 1 789,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2008 року, та земельну ділянку загальною площею 758,74 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 049335, шляхом продажу вказаного майна з публічних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій із забезпеченням безперешкодного доступу до предмета іпотеки.
У решті позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2014 року в резолютивній частині рішення виправлені описки, а саме: слова «предмет іпотеки» замінено словами «майно» у відповідному відмінку.
У поданій касаційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» просить ухвалу апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Установлено, що 28 лютого 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 48.1/05-КЛТ-08, згідно з умовами якого позивач надав позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.
Згідно з п. 2.3 кредитного договору підставою для надання кредитів були додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін.
Додатковою угодою від 29 лютого 2008 року № 1 до кредитного договору від 28 лютого 2008 року № 48.1/05-КЛТ-08 банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 1 млн грн. Додатковою угодою від 11 березня 2008 року № 2 банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 500 тис. грн. Згідно з додатковою угодою від 12 травня 2008 року № 3 банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 500 тис. грн. Додатковою угодою від 03 червня 2008 року № 4 банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 1 млн грн. Згідно з додатковою угодою від 08 вересня 2008 року № 5 банк надав позичальнику кредит (транш) у сумі 1 млн грн.
Отримання позичальником зазначених сум підтверджується виписками за рахунками ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5.
28 лютого 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено іпотечний договір № 48.1/05-КЛТ-08.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору майновими поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань ФОП ОСОБА_4 перед позивачем за кредитним договором передано в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу та ОСОБА_5 на праві власності.
Також передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на підставі державного акта на право приватної власності на землю. Загальна площа земельної ділянки становить 758,74 кв. м, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позичальник за кредитним договором свої зобов'язання не виконав та станом на 16 грудня 2013 року загальний розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором складає 11 824 181 грн 77 коп., з яких: 4 млн грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 4 106 424 грн 31 коп. - сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 1 066 374 грн 71 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 1 832 808 грн 94 коп. - пеня за несвоєчасне погашення процентів; 218 946 грн 43 коп. - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту; 355 278 грн 50 коп. - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів за кредитом; 1 279 грн 53 коп. - сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту; 245 628 грн 40 коп. - сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів за кредитом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що предмет іпотеки був змінений відповідачем та його співвласниками житлового будинку на нежитлове приміщення, але вказані зміни до договору іпотеки внесені не були. Суд дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю предмета іпотеки необхідно звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на майно не як на предмет іпотеки.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням ст. ст. 214, 215 ЦПК України та норм матеріального права, оскільки, звернувши стягнення на майно на користь банку, суд не визначився із правовідносинами, які виникли між сторонами та відповідною нормою матеріального права, що підлягає застосуванню. Фактично стягнення судом звернуто за відсутності на те правової підстави, в той час коли підстав для припинення іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» встановлено не було.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко