іменем україни
17 вересня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,
Євтушенко О.І., Журавель В.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2014 року,
У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до укладеного договору без номеру від 18 липня 2006 року, який складається із заяви, умов та правил надання банківських послуг, відповідач отримав кредит у розмірі 5 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2013 року у нього виникла заборгованість у розмірі 43 368 грн. 69 коп., яку банк і просив стягнути з останнього.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2014 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 368 грн. 69 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Судами установлено, що 18 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір без номеру, який складається із заяви, умов та правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 тис. грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 31 серпня 2013 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 43 368 грн. 68 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 9 990 грн. 51 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 30 836 грн., 81 коп., заборгованості по судовим штрафам у розмірі 2 541 грн. 36 коп.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг передбачає пролонгацію договору у разі, якщо жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила ( частина перша статті 261 ЦК України ).
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно з вимогами статті 266 ЦК України зі спливом давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Згідно з п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
Вирішуючи спір, суди залишили поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього дня такого місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.
У порушення вимог ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України суди не перевірили чи отримував відповідач інші платіжні картки, крім зазначеної в договорі від 22 листопада 2007 року, розрахунків позивача з врахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка згідно з ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
За таких обставин на підставі ч.2 ст.338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
В.І. Журавель