іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю прокурора ОСОБА_9
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2014 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого,
- за ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді виправних робіт за місцем роботи строком на 1 рік із утриманням із суми заробітку в доход держави 20%, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк 2 роки.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ч.1 ст.49 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбуття основного та додаткового покарання.
За вироком суду ОСОБА_1, який згідно з наказами головного лікаря Червоноармійської ЦРЛ №3-261 і № 360 від 30 листопада 2009 року обіймав посаду завідуючого жіночої консультації Красноармійської центральної районної лікарні, розташованої за адресою: Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Руднєва-73, а також будучи згідно з «Положенням про порядок медичного відбору вагітних та спрямування їх на санаторний етап реабілітаційного лікування та забезпечення путівками з спеціалізованого відділення дочірнього підприємства (Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» ЗАТ «Укрпрофлечебниця» санаторій «Донбас»» від 17 листопада 2005 року, членом лікарсько-консультативної комісії по медичному відбору вагітних, із питання отримання путівки для вагітних, які потребують санаторно-курортного лікування в спеціалізованому відділенні санаторію «Донбас», засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, за таких обставин.
16 липня 2010 року в першій половині дня до ОСОБА_1 звернулася раніше незнайома йому вагітна ОСОБА_3. ОСОБА_1, володіючи владними повноваженнями в питанні оформлення і підготовки документів, необхідних для отримання путівки в санаторій вартістю 5300 грн, із використанням службового становища повідомив останній про необхідність передачі йому у якості хабара 300 грн після фактичного отримання путівки, приховавши при цьому, що сама путівка безкоштовна.
У період із 20липня 2010 року до 25 серпня 2010 року ОСОБА_1 оформив відповідні документи для отримання путівки ОСОБА_3, а саме: заповнив санаторно-курортну карту №24 від 23 липня 2010 року, де в графі лікар записав своє прізвище, вказав діагноз вагітної, зробив виписку з її індивідуальної карти з вказівкою про рекомендацію санаторно-курортного лікування на Славкурорті в санаторії «Донбас»; заповнив довідку №562 від 28 липня 2010 року, згідно з якою ОСОБА_3 рекомендовано лікування в «Славкурорті», яку також підписала голова лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_5. У подальшому ОСОБА_3 пройшла за направленням ОСОБА_1 лікарсько-консультативну комісію в Червоноармійської ЦРЛ, для проходження якої він їй попередній видав раніше зазначену довідку з його особистим підписом і відбитком печатки.
В подальшому вищевказані документи ОСОБА_3 були надані до комісії по контролю за відбором вагітних, які потребують санаторно-курортному лікуванні в Донецькому регіональному центрі охорони материнства і дитинства, яка після їх розгляду 25 серпня 2010 року видала путівку №217315 в санаторій«Донбас» строком на 24 дні.
06 вересня 2010 року приблизно об 11 год 50 хв ОСОБА_3, маючи на руках раніше отриману путівку, а також виконуючи умови ОСОБА_1, перебуваючи у кабінеті останнього, побоюючись того, що у зв'язку з наявною у неї загрозою переривання вагітності їй не буде надано належного лікування в вищевказаному санаторії, а також того, що не заплативши необхідну суму грошових коштів не скористається путівкою, за послугу та допомогу в оформленні та отриманні путівки, передала ОСОБА_1 5600 грн, однак останній відразу ж із зазначеної суми відрахував і залишив собі 400 грн, а 5200 грн повернув ОСОБА_3
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2014 року вирок місцевого суду було змінено: перекваліфіковано дії ОСОБА_1 із ч.1 ст.368 КК України на ч.2 ст.15 і ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. На підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв'язку з закінченням строку давності. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 із ч.1 ст.368 КК України на ч.2 ст.15 і ч.1 ст.190 КК України апеляційний суд указав на те, що ОСОБА_1 на момент отримання грошей від ОСОБА_3, знав, що путівки для вагітних жінок для лікування у «Славкурорті», надаються лікувально-консультативною комісією безкоштовно. Використовуючи доверітельні відносини, які склалися у нього з потерпілою, ввів її у оману щодо передачі на його користь 300 грн за оформлення документів, необхідних для отримання путівки, та з метою одержання грошей виконав усі дії з оформлення документів для отримання путівки потерпілою. При цьому потерпіла ОСОБА_3, буду введеною в оману, щодо оплати послуг за оформлення путівки, добровільно передала останньому свої матеріальні цінності (гроші), та вважала це вигідним для себе, та усвідомлювала, що ОСОБА_1 до надання нею грошових коштів оформив їй документи для отримання нею вищевказаної путівки.
У касаційних скаргах ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2, надаючи свій аналіз доказам, стверджують про відсутність в діях засудженого складу будь-якого злочину. Зазначають про порушення порядку пред'явлення йому обвинувачення і порушення його права на захист у зв'язку ненаданням можливості захищатися від пред'явлено обвинувачення як за ч.1 ст.368 КК України, так і за ч.2 ст.15 і ч.1 ст.190 КК України. Звертають увагу на нечіткість пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення. Посилаються на формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції. Засуджений просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що судові рішення щодо ОСОБА_1 необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Зокрема, статтею 377 КПК України 1960 року передбачено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. В ухвалі повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі доказами всі доводи апеляції і на них дана вичерпна відповідь, а у разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Як убачається зі справи, не погоджуючись із постановленим вироком, на нього були подані апеляції прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженим ОСОБА_1 і його захисником ОСОБА_2
Доводи апеляцій учасників процесу щодо незаконності постановленого щодо ОСОБА_1 вироку були належним чином мотивовані та містили твердження про неправильне застосування місцевим судом кримінального закону як при кваліфікації дій засудженого, так і при звільненні його від покарання у зв'язку з закінченням строку давності. Також учасниками процесу наводились певні доводи щодо порушення кримінального-процесуального закону при проведенні досудового слідства та розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1 у місцевому суді.
Частково задовольняючи подані апеляції на вирок щодо ОСОБА_1, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав прийняття такого рішення, не дав вичерпної відповіді на доводи апеляцій, не сформулював належним чином висновки щодо відсутності істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі щодо порушення права ОСОБА_1 на захист і неправильної кваліфікації його дій.
Тобто суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_1, порушивши право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.
З огляду на вищевикладене, касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню, а ухвала Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 - скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст.377 КПК України 1960 року та винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.
При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен виконати вимоги ст.358 КПК України 1960 року, встановити правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, ретельно перевіривши зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити доводи апеляцій учасників процесу та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів
ухвалила:
касаційні скарги ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
ОСОБА_6ОСОБА_7ОСОБА_8