09 вересня 2014 року Справа № 6861/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2014 року в справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,
21.05.2014 Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути з відповідача в свою користь переплату пенсії в сумі 2354,89грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачем для призначення пенсії було подано довідку про заробітну плату з підприємства яке в період її роботи не сплачувало в повному обсязі страхові внески, а тому виникла переплата пенсії, яку ОСОБА_1 відмовилась добровільно повертати.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2014 року в справі №348/1226/14-а у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило УПФ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені в позовній заяві.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки переплата пенсії виникла не з вини відповідача, то підстав для стягнення з неї такої відсутні.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
Статтею 18 КАС України визначена предметна підсудність адміністративних справ.
Із ч.2 цієї статті випливає, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
У даній справі позивачем є орган державної влади, а тому п.4 ч.1 ст.18 КАС України на вказані правовідносини не поширюється. Відтак, справа, яку розглянув Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області предметно підсудна Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Зважаючи на це, апеляційний суд зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене неповноважним судом.
Відповідно до п.4 ст.202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по справі є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Стосовно вирішення справи по суті, слід зазначити наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з 01.07.2003 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком із врахуванням поданої нею довідки Спільного підприємства «Інтерплит» (далі - СП) про заробіток для обчислення пенсії від 28.01.2003 №061 (а.с.7).
Однак в подальшому УПФ було встановлено, що підприємством на якому працювала ОСОБА_1 помилково включено у її довідку про заробіток для обчислення пенсії суми заробітку з якого сплачувалися страхові внески.
В результаті вказаного, виникла переплата пенсії в розмірі 2354,89грн, яку відповідач відмовився повертати у добровільному порядку, що в свою чергу стало підставою для звернення УПФ до суду із цим позовом.
Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як встановлено ч.2 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а виступав особою, яка отримувала пенсійні виплати.
Як передбачено ч.3 ст.6 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Положення ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачають норм, які б надавали органам пенсійного фонду право звертатись із позовом про стягнення з громадянина сум надміру виплачених пенсій до адміністративного суду.
Відтак, враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановами від 18 червня 2013 року у справі №№21-204а13, 21-124а13 та від 14 березня 2013 року у справі №21-15а13.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно ч.2 ст.3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Тому, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору, дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами ЦПК України.
Підсумовуючи, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову слід скасувати із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2014 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін