09 вересня 2014 року Справа № 5105/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,
20.05.2009 ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області (далі - УПФ) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за 2007-2008 роки.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2012 року в справі №1316/156/2012 заявлений позов задоволено частково.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило УПФ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Згідно із ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.н., є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон №2195-IV), у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому УПФ пенсії за віком.
Всупереч ст.6 Закону №2195-IV позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 (далі - Постанова №530).
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон №2195-IV має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 зазначеного Закону.
У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 цього Закону, на думку апеляційного суду не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону №2195-IV право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09.07.2007 окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст.6 Закону №2195-IV, яка тривала до 31.12.2007, оскільки 01.01.2008 її викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни ст.6 Закону №2195-IV визнано неконституційними, останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Таким чином з 22.05.2008 позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дітям війни підлягають до задоволення.
Однак, слід зазначити, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду визначений ст.ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин).
Судом першої інстанції вірно враховано ті обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 20.05.2009 та не надав доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, тому, з огляду на наведене, суд залишив частину позовних вимог без розгляду у відповідності до положень ст.5 та ст.100 КАС України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни з 22.05.2008 по 31.12.2008 включно (згідно заявлених позовних вимог).
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі УПФ, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом №2195-IV доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Підсумовуючи, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області щодо відмови нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно із врахуванням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін