09 вересня 2014 року Справа № 4052/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування рішення,
18.02.2014 Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (далі - ВАТ) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - ОДПІ) у якому просило скасувати рішення начальника ОДПІ Якимчука П.М. від 14.02.2014 №4260/22-02 про застосування адміністративного арешту майна платника податків (далі - Рішення).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Рішення прийняте відповідачем незаконно та необґрунтовано, оскільки ВАТ правомірно було вчинено дії щодо не допуску посадових осіб податкового органу до проведення позапланової виїзної перевірки. Вказує, що ОДПІ не було надано у встановленому законодавством порядку до початку проведення перевірки копії наказу про проведення такої, направлень та службових посвідчень осіб, які у них зазначені, а відтак, ВАТ у відповідності до п.81.1 ст.81 ПК України правомірно не допустило посадових осіб ОДПІ до перевірки, що в свою чергу виключає підстави для прийняття начальником податкового органу оскаржуваного Рішення.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року в справі №819/370/14-а у задоволенні заявленого позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ВАТ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені в позовній заяві та зазначає, що акт не допуску до проведення перевірки є вторинним документом, якому повинно передувати вручення під розписку наказу про проведення перевірки, пред'явлення чи надсилання направлень на перевірку, або акт відмови від підпису у направленнях. Також, вважає, що застосування умовного арешту майна ВАТ в процедурі санації на етапі складання керуючим санацією плану, повністю нівелює інститут цієї процедури, а невизнання обґрунтованим судом застосований до підприємства арешт може свідчити лише про відсутність підстав для цього та є автоматичною підставою його припинення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У п.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2012 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» цей суд роз'яснив, що за змістом ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.
Цим вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, 12.02.2014 головним державним ревізором-інспектором ОДПІ Ліхіцьким В.С. було складено акт недопуску до проведення позапланової виїзної перевірки №154/22-02/0036650.
Позапланова перевірка ВАТ проводилась останнім на підставі наказу ОДПІ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 10.02.2014 №523 (далі - Наказ) та направлень від 10.02.2014 №№011009-011013 (а.с.9).
13.02.2014 заступником начальника управління податкового аудиту - начальником відділу перевірок платників податків ОДПІ Кривик Л.В. з погодженням заступника начальника Поліщук І.В. подано на ім'я начальника ОДПІ звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с.7).
14.02.2014 начальником ОДПІ Якимчуком П.М. у зв'язку з відмовою у допуску посадових осіб ОДПІ до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, прийнято оскаржуване Рішення, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна ВАТ, що перебуває за адресою вул.Текстильна, 18, м.Тернопіль (а.с.6).
Не погодившись із таким рішенням відповідача, ВАТ звернулося до адміністративного суду із цим позовом.
Згідно з пп.16.1.9, 16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України, платники податків зобов'язані не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.
Допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Такий порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст.78, 79 ПК України.
Як вбачається зі змісту Наказу, підставою для його прийняття відповідач зазначив пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та постанову слідчого СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 05.02.2014.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що правомірність вказаного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ не оспорюється сторонами, однак вказане не є підставою, як і ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року в справі №819/488/14-а на яку покликається суд першої інстанції, для висновку про правильність та правомірність проведення самої перевірки призначеної згідно цього наказу.
Так, позивачем фактично оскаржуються процесуальні порушення вчинені посадовими особами ОДПІ при здійсненні ними перевірки, зокрема порушення вимог ст.81 ПК України, яка визначає їх право на проведення такої за певних умов які ними не дотримані.
Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року в справі №21-25а10 платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.
Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про порушення порядку її проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Статтею 81 ПК України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки:
По-перше, за наявності підстав для її проведення, визначених ПК України.
Підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ є Наказ, а відтак ця умова посадовими особами органу державної податкової служби дотримана (а.с.9).
По-друге, за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, таких документів:
- направлення на проведення перевірки;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Також, положеннями ст.81 ПК України визначено конкретний порядок дій посадових осіб податкового органу у випадку відмови платника податку отримати направлення на перевірку.
Так, відповідно до абз.8 п.81.1 ст.81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як вбачається із матеріалів справи, акту про відмову від підпису у направленні на перевірку посадовими особами відповідача складено не було.
Більше того, податковим органом не надано жодного доказу того, що передбачені ст.81 ПК України документи які повинні бути пред'явлені або надіслані платнику податків перед початком проведення відповідної перевірки були отримані позивачем, або його належним чином було ознайомлено із такими.
Слід погодитись із доводами апелянта, що складання акту недопуску до проведення позапланової виїзної перевірки (а.с.8) не позбавляє посадових осіб обов'язку у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку скласти акт, який засвідчує факт такої відмови.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (п.94.1 ст.91 ПК України).
Відповідно до приписів пп.94.2.3 п.9.2 ст.94 ПК України арешт майна платника податків може бути застосовано, у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
При цьому, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п.94.2 ст.94 ПК України.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року в справі №819/303/14-а провадження у справі за поданням ОДПІ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ВАТ закрито у зв'язку із наявністю спору про право, а тому не підтверджено обґрунтованості такого арешту.
За таких обставин, враховуючи те, що відмова ВАТ в допуску посадових осіб податкового органу до перевірки є цілком обґрунтованою, застосування позивачем арешту майна платника податків, як виняткового способу забезпечення виконання ним передбачених чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством обов'язків, є неправомірним.
Відтак, оскільки посадовими особами ОДПІ при проведенні позапланової документальної перевірки ВАТ не дотримано вимог ст.ст.78, 81 ПК України, законні підстави для застосування арешту майна платника податків у відповідача були відсутні, що є підставою для задоволення позовних вимог ВАТ про скасування Рішення.
Підсумовуючи, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській від 14 лютого 2014 року №4260/22-02 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 12 вересня 2014 року.