Справа: № 810/2362/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
17 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ «ГРОСС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ від 13.11.2013 № 0005662204.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що Вишгородською ОДПІ на підставі пункту 200.10 статті 200 і у порядку статті 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «ГРОСС» в уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, за результатами якої складено Акт від 06.11.2013 № 168/22-00/30729660 (далі - Акт).
З Акту вбачається, що при перевірці використано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року (вх. ОДПІ від 01.11.2013 № 9069720344), уточнюючий Додаток 5 (вх. ОДПІ від 01.11.2013 № 9069720143) до Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, надані до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в паперовому й електронному вигляді і бази даних Міндоходів України.
За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ "ГРОСС" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податквих накладних з періодом виписки понад 365 днів, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 746206,00 грн. у лютому 2012 року.
На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0005662204, згідно з яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1119309,00 грн., у тому числі за основним платежем 746206,00 грн., штрафі санкції - 373103,00 грн.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.01.2014 № 113/10/10-36-10-01-206/980 податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення Товариством положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, а приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до положень абзацу першого пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України).
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (абзац 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2012 року за постановою ст. слідчого СВДГП у Дніпровському районі м. Київ у позивача були вилучені фінансові, бухгалтерські, звітні, технічні та всі інші документи пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «ГРОСС», комп'ютерна і офісна техніку, з програмним забезпеченням ведення бухгалтерського обліку 1С, взаємовідносин з партнерами, постачальниками, можливістю подавати електронну звітність, ведення бухгалтерського обліку фінансів та матеріалів, нарахування та видачі заробітної плати, трудові книжки, дозволи та ліцензії, чернетки записів фінансового та приватного характеру, інше.
На неодноразові звернення позивача до слідчих СВДПІ у Дніпровському районі м. Києва, до прокуратури та суду про повернення документів, відповіді та документів не отримали.
Під час аудиту у бухгалтерській звітності позивача було виявлено невідповідності (розбіжності) з довідками, які були надані обласною та районною податковими інспекціями.
03.10.2013 p. позивачем було подано уточнюючий розрахунок та розшифрування податкових зобов'язань, які були прийняті податковими органами, що підтверджено квитанціями.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
ТОВ «ГРОСС» 01.11.13 (в межах строку визначеного ст. 102 Кодексу: протягом 1095 днів з дня граничного строку подання податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 р.) подано до Вишгородської ОДПІ в електронному та паперовому вигляді Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з ПДВ за лютий 2012 p.), а також Розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з відміткою «уточнюючий» (за формами затвердженими діючим на той час наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 № 1492).
Зазначене підтверджується актом перевірки Вишгородської ОДПІ від 06.11.13 № 168/22-00/30729660 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «ГРОСС» (код ЄДРПОУ 30729660) в уточнюючому розрахунку до Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 р., яким встановлено порушення ТОВ «ГРОСС» п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Завищення ТОВ «ГРОСС» податкового кредиту за лютий 2012 р. внаслідок втрати права на податковий кредит за частиною податкових накладних не є підставою для застосування штрафних фінансових санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Кодексу.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 54.3 статі 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав за наявності яких контролюючий орган має право застосувати до платника податків штрафні фінансові санкції в процентному відношенні до суми донарахувань.
Подання ТОВ «ГРОСС" уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (в декларації з ПДВ за лютий 2012 p.), а також відповідної розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не вплинули на розрахунки з бюджетом.
У листі Державної податкової служби України від 09.09.11 № 14/7/15-3417-04 «Щодо виправлення помилок у звітності з ПДВ» визначено, що у випадку виявлення помилок (порушень), що не вплинули на розрахунки з бюджетом, штрафні санкції відповідно до норм Кодексу до платника податку не застосовуються.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про неправомірність прийняття Вишгородською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0005662204.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» задовольнити.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.11.2013 № 0005662204
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.
Постанову складено в повному обсязі - 18.09.2014 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді:Т.Р. Вівдиченко, М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Міщук М.С.