Справа: № 810/3507/14 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
17 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Вишгородської ОДПІ про відмову в зменшенні оподаткованого доходу за 2013 р. на суму податкової знижки в розмірі 23 913 грн 13 коп. та зобов'язання Вишгородської ОДПІ підготувати висновок про повернення на користь позивача надміру утриманої (сплаченої) суми податку з доходів фізичних осіб.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 4 квітня 2014 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік, в якій, зокрема, було зазначено суму власного доходу, який включається до загального річного оподатковуваного доходу за 2013 рік - 160 448 грн. 60 коп. та суму податку, утриманого (сплаченого) податковим агентом - 23 913 грн. 43 коп.
Крім того, позивачем в рядку 11 декларації зазначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку відповідно до приписів ст. 166 розділу IV Податкового кодексу України - 23 913 грн. 43 коп. Названу суму позивачем було зазначено також у рядку 13 вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету.
Податкова знижка, визначена позивачем, складалась з витрат у виді сплаченої за користування іпотечним житловим кредитом частини суми процентів.
З метою підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації долучено копії наступних документів: кредитного договору від 19 вересня 2008 р. № ML-005/156/2008, додатку №1 до кредитного договору (графік платежів на 2013 рік), договору іпотеки від 19 вересня 2008 р. № РML-005/156/2008, довідки про доходи за 2013 р., договору купівлі-продажу будинку від 19 вересня 2008 р., меморіальних ордерів щодо погашення відсотків по кредиту згідно договору від 19 вересня 2008 р. № ML-005/156/2008, паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, банківської виписки, договір купівлі-продажу земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с. 5-14, 19-47).
Листом відповідача від 22 квітня 2014 р. № 484/г/17-01-46/1893 позивачу було відмовлено в отриманні податкової знижки за кредитним договором.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність визначення позивачем податкової знижки в сумі 23 913 грн. 13 коп., з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 та п.п. 14.1.166 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків, який нараховується та утримується (сплачується) відповідно до норм IV цього Кодексу.
Згідно з п. 164.1. ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п. 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Згідно з п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Податковим кодексом України встановлені певні обмеження щодо права на нарахування податкової знижки, а саме: податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а також резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку у паспорті.
Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу (підпункт 166.4.2 пункту 166.4 статті 164 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Згідно з п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України).
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено п. 166.3 ст. 166 ПК України.
До таких витрат, з поміж іншого, законодавство дозволяє включити частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 цього Кодексу (п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.87 п. 14.1 ст. 14 ПК України, іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу.
Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Відповідно до п. 175.1 ст. 175 цього Кодексу, платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
Згідно з п. 175.2 ст. 175 ПК України, якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до п. 175.3 цієї статті.
Згідно з п. 175.5 ст. 175 ПК України якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням.
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до з п. 179.8 ст. 178 ПК України, сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Відповідно до п. 43.3 ст. 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Цією ж статтею передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 вересня 2008 р. між позивачем та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк") укладено кредитний договір № ML-005/156/2008 (а.с. 11-14).
Відповідно до умов наведеного вище договору сторонами погоджено цільове використання кредиту - придбання нерухомого майна та визначено строк остаточного його повернення - 19 вересня 2035 р.
За рахунок кредитних коштів, наданих позивачу ЗАТ "ОТП Банк", позивачем на підставі договору купівлі-продажу будинку від 19 вересня 2008 р. придбано житловий будинок АДРЕСА_1, а на підставі договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 19 вересня 2008 р. - земельну ділянку за цією ж адресою (а.с. 42-44, 45 відповідно).
У цей же день ЗАТ "ОТП Банк" відповідно до договору іпотеки № РML-005/156/2008 зазначений будинок та земельну ділянку, що знаходиться під будинком було прийнято в іпотеку.
Житловий будинок АДРЕСА_1 є основним місцем проживання позивача, що підтверджується відміткою у паспорті про реєстрацію місця проживання (а.с. 61).
Витрати на оплату частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом протягом 2013 року підтверджено позивачем документально під час подання до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік у спосіб долучення до цієї звітності копій меморіальних ордерів від 21 січня, 19 лютого, 19 березня, 19 квітня, 20 травня, 19 червня, 19 липня, 19 серпня, 19 вересня, 18 та 21 жовтня, 19 листопада, 19 грудня 2013 р. № № 1915200, 1904460, 1750996, 1737996, 1623937, 1593125, 1930299, 1934689, 1390983, 1407721, 1997930, 2010291, 4314672, 4314676, 4314683, 3746208, 3745229, 3744772, 3720553, 3721869, 3618701, 3902160, 3902387, 3455722, 3436472, 3436143, 3788561, 3774516, 3773400, 3788561, 3455722, 3788561 (а.с. 21-41), а також наведених вище договорів та додатків до них.
На підтвердження суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого роботодавцем з нарахованої протягом 2013 року заробітної плати та наявності відкритого рахунку у банківській установі, позивачем надано довідку про доходи за період січень-грудень 2013року та виписку з банківського рахунку в національній валюті (а.с. 19, 20).
Відповідачем не надано доказів того, що позивачем до складу цих витрат включено частину суми відсотків за користування кредитними коштами не за цільовим призначенням або не підтверджено документально витрачену суму коштів на придбання житлового будинку, а також розміру процентів, що нараховані на цю суму.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про правомірність визначення позивачем податкової знижки для зменшення оподаткованого доходу за наслідками 2013 р. в сумі 23 913 грн. 13 коп.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді:Т.Р. Вівдиченко, М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Міщук М.С.