Справа № 357/9377/14-ц
2/357/3088/14
Категорія 48
22 вересня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Дмитренко А. М. ,
при секретарі - Боженко Т. В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 29.05.2010 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, мають дочку ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, спільне життя з відповідачем не склалося, між ними постійно почали виникати сварки, непорозуміння, на даний час шлюбні відносини фактично припинені, примирення між ними неможливе, а тому вона просила суд шлюб між ними розірвати.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав, щодо розірвання шлюбу заперечує.
Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони по справі з 29.05.2010 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копіями свідоцтв про шлюб, про народження дитини.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За ч.3 і ч.4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до припинення шлюбних відносин чи до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
Згідно ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда чи інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, наміру зберігати сім'ю позивач не має і наполягає на розірванні шлюбу.
За ухвалою суду від 04.08.2014 року сторонам надавася строк на примирення з метою збереження сім»ї, але це не призвело до позитивних наслідків.
В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз»яснено, що якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
На даний час відповідач приймає участь у вихованні та утриманні малолітньої доньки, майнові спори між сторонами відсутні.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін, суд вважає за можливе шлюб між сторонами розірвати, оскільки за таких обставин подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, яка не бажає поновлювати шлюбні стосунки.
А тому суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами по справі.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач, яка змінювала прізвище при реєстрації шлюбу, бажає залишити прізвище -ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 24,56, 110, 111, 112,113 СК України, ст.ст.10, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 29 травня 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 435, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя А. М. Дмитренко