копія
Провадження № 11-кп/792/466/14
Справа № 686/1924/14-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186, Доповідач ОСОБА_2
ч. 1 ст. 129 КК України
10 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 червня 2014 року, -
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10 червня 2014 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Львів, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, з 03 вересня 2014 року одруженого, не працюючого, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 28 лютого 2001 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 140 КК України на 1 рік позбавлення волі, ст. 46-1 КК України - 1 рік, штраф 680 грн. 00 коп.,
- 25 листопада 2002 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 3 ст. 289, 69, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України на 8 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 27 березня 2008 року умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 22 дні,
- 13 січня 2011 року апеляційним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 5 жовтня 2012 року умовно - достроково на 6 місяців 15 днів;
визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання :
- за ч. 2 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
- за ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Згідно ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Хмельницького, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 129 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
- за ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
- за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Згідно ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Міру запобіжного заходу засудженим до вступу вироку в законну силу залишено попередню - тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженим ухвалено рахувати з 10 червня 2014 року, зарахувавши в нього строк утримання їх під вартою: ОСОБА_10 - з 26 грудня 2013 року по 09 червня 2014 року включно; ОСОБА_11 - з 09 січня 2014 року по 09 червня 2014 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_10 в дохід держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Хмельницькій області судові витрати по справі за проведення експертиз в сумі 939 грн. 24 коп.
Стягнуто з ОСОБА_11 в дохід держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Хмельницькій області судові витрати по справі за проведення експертиз в сумі 586 грн. 80 коп.
Речові докази по справі:
- телевізор марки «Xenon PF2139», серветку, наволочку ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_12 ;
- жіночу куртку чорного кольору, жіночу кофту, жіночі джинси ухвалено повернути потерпілій ОСОБА_7 ;
- всі інші - ухвалено знищити.
За вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10 червня 2014 року, 30 вересня 2013 року біля 20 години ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік магазину «Візит» по вул. М. Раскової, 3, м. Хмельницького та зустрівши там ОСОБА_7 , за попередньою змовою між собою, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, схопили останню під руки та, застосовуючи силу, затягли її у квартиру свого знайомого ОСОБА_12 АДРЕСА_3 . При цьому, по дорозі, через пручання ОСОБА_7 , ОСОБА_10 наніс їй один удар ногою.
Надалі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи у однокімнатній квартирі АДРЕСА_3 , за попередньою змовою між собою, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, прагнучи самоствердитись за рахунок приниження інших осіб, - в присутності господаря квартири ОСОБА_12 почали бити та знущатись над ОСОБА_7 , мочились на неї, змушували оголеною танцювати, вступали з нею по кілька разів кожен у статеві відносини неприроднім оральним способом проти її волі.
При цьому, ОСОБА_11 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 , заштовхав потерпілу до кімнати, де наказали їй сісти на диван та, погрожуючи пекельними стражданнями, почав чіплятися до неї і без будь - яких причин наносити їй удари в обличчя та по голові. Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , тримаючи ОСОБА_7 за плечі та завдаючи їй удари руками в обличчя та по голові, по черзі проти волі останньої вступили з нею у статеві відносини в неприродній спосіб оральним шляхом і по черзі помочились потерпілій на голову.
Надалі ОСОБА_10 , залишивши вказану квартиру, пішов за пивом, а ОСОБА_11 , продовжуючи знущатися над ОСОБА_7 , наніс потерпілій кілька ударів в різні частини тіла, затягнув її у ванну кімнату, де кілька разів кидав нею об стіну, погрожував скинути з балкону, наказав їй ще раз вступити з ним у статеві відносини в неприродній оральний спосіб, що вона змушена була робити.
Згодом ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , який на той час повернувся з магазину, продовжили по черзі наносити ОСОБА_7 удари кулаками в обличчя та наказали потерпілій зняти із себе весь одяг і танцювати з закривавленим обличчям посеред кімнати, що остання змушена була робити.
В той час, коли в двері квартири постукали працівники міліції, викликані сусідами на крики потерпілої, ОСОБА_11 , допустивши ексцес виконавця, підійшов до ОСОБА_7 , зав'язав на її шиї наволочку з подушки і, тримаючи у руках її вільні кінці та погрожуючи потерпілій вбивством шляхом задушення, - наказав їй мовчати, що вона змушена була зробити, побоюючись за своє життя.
Після того, як через кілька хвилин за дверима стихло, ОСОБА_11 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 та залишаючи наволочку на шиї потерпілої, стиснув останню за плечі руками та, наносячи їй удари по різних частинах тіла, знову наказав ОСОБА_7 вступити з ним у статеві відносини у неприродній оральний спосіб, що вона змушена була зробити. У такий же спосіб, тримаючи ОСОБА_7 за плечі руками та діючи узгоджено з ОСОБА_11 , вдруге вступив з нею у статеві відносини і ОСОБА_10 .
Надалі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи узгоджено між собою, знову по черзі помочилися на потерпілу, а на завершення ОСОБА_11 наніс їй один удар взутою ногою в обличчя.
Внаслідок вказаних дій обвинувачених ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді саден шкіри нижньої повіки правого ока, перенісся зліва, садно шкіри верхньої губи зліва, поверхневих ран слизових оболонок верхньої губи зліва, нижньої губи, крововиливи м'яких тканин лівої молочної залози, лівої здухвинної ділянки, обох стегон, крововиливи м'яких тканин обох плечей, правого передпліччя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1216 від 22 листопада 2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Крім того, 20 листопада 2013 року біля 16 години 30 хвилин ОСОБА_10 та невстановлена слідством особа, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою в присутності власника квартири ОСОБА_12 відкрито викрали у останнього телевізор марки «Xenon PF2139» вартістю 703 грн. 33 коп., заподіявши йому матеріальної шкоди на вказану суму.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а також захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , подали на вирок апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_11 не погоджується з винесеним щодо нього судовим рішенням, на його думку, досудове слідство по кримінальній справі проведено упереджено, не повно і однобічно, а висновки суду першої інстанції про доведеність його вини не відповідають фактичним обставинам справи, не правильно, на думку обвинуваченого і застосований кримінальний закон. Тому обвинувачений ОСОБА_11 вказує, що за таких обставин суд помилково прийшов до висновку, що він був учасником інкримінованих досудовим слідством правопорушень, і в його діях немає складу кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 також подав на вирок апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 червня 2014 року і закрити кримінальне провадження із-за відсутності складу злочину за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296 КК України у діях його підзахисного ОСОБА_11 .
Захисник вважає, що вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки у вступній його частині не зазначено всіх передбачених законом даних, втому числі і відомостей про особу. В мотивувальній частині суд, на думку захисника, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам і не вказав, чому не прийняв доводи захисту про непричетність ОСОБА_11 до інкримінованих йому злочинів. Як вказує захисник, суд не посилається у вироку на обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_11 , а тому призначене йому покарання є надмірно суворим і не відповідає вимогам ст. 69-1 КК України, не мотивував суд і не застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_10 вважає вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 червня 2014 року необґрунтованим та незаконним, таким, що не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні та врахуванні всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки судовий розгляд було проведено не в повному обсязі, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Також в ході досудового слідства та судового розгляду допущено, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а закон про кримінальну відповідальність застосовано неправильно. На підставі викладеного, обвинувачений просить скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 червня 2014 року і закрити кримінальне провадження із-за відсутності складу злочину в його діях. Не доведеним вважає ОСОБА_10 і його обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки за показами потерпілого, його телевізор забрав невстановлений слідством чоловік, а не він ( ОСОБА_10 ).
Заслухавши доповідача, прокурора і потерпілу в заперечення апеляційних скарг, обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на підтримку апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції об'єктивно з'ясував обставини по справі, дослідив зібрані по справі докази з точки зору їх достатності, достовірності, допустимості та відносності і прийняв законне, обґрунтоване, вмотивоване рішення в частині засудження ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 296 КК України.
Так, не визнаючи свою вину, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в суді першої інстанції не заперечували те, що 30 вересня 2013 року після розпиття алкогольних напоїв вони зустріли потерпілу ОСОБА_7 , яку привели до квартири ОСОБА_12 , де вони разом продовжили розпивати спиртні напої. При цьому, між ними і ОСОБА_7 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_7 вдарила ОСОБА_10 в пах, а він вилив на неї воду з відра.
Обоє обвинувачених стверджували, що не ґвалтували потерпілу і не били її, а вона навпаки обмовлює їх з меркантильних мотивів. Що стосується відкритого викрадення телевізора, то ОСОБА_10 стверджував, що не викрадав його у ОСОБА_12 , а забрав телевізор на вулиці у незнайомого чоловіка і приніс до своєї сестри.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги ці покази і розцінив їх як спосіб захисту обвинувачених, оскільки їх вина повністю доведена зібраними по справі доказами, в тому числі і показами потерпілої ОСОБА_7 , не вірити якій у суду немає підстав, оскільки вони підтверджуються іншими об'єктивними доказами зібраними по справі.
Так, потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що зустріла обвинувачених біля магазину «Візит», вони почали приставати до неї, а потім насильно, завдавши ногою удару по сідницях, затягли до квартири ОСОБА_12 , де стали знущатись з неї, били, наносили удари кулаками в голову, заставляли роздягнутись і танцювати голою, вступали з нею в статеві стосунки у оро-генітальній формі і мочились на неї. Почувши її крики, сусіди викликали міліцію, однак, ОСОБА_11 накинув їй на шию наволочку і наказав мовчати, погрожуючи задушити. Після того, як працівники міліції пішли, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 продовжили знущатись з неї - вступали в оро-генітальні контакти, мочились на неї, а ОСОБА_11 вдарив її ногою в обличчя. Їй вдалось вирватись від них, сховатись у підвалі, а перечекавши деякий час вона попросила сусідів викликати міліцію.
Ці покази повністю підтверджуються матеріалами по справі.
Так, свідок ОСОБА_12 підтвердив факт змушення ОСОБА_7 до сексу в неприродній формі та танців в оголеному вигляді обвинуваченими, та те, що диван, на якому сиділа потерпіла, був обмочений.
Як потерпілий, ОСОБА_12 в суді показав, що телевізор з його квартири забрав не ОСОБА_10 , а особа, з якою він зайшов до нього в гості. При цьому, саме цю особу він намагався затримати з телевізором на виході в той час, як ОСОБА_10 вже залишив його квартиру.
Слідча ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_12 був допитаний судом в порядку ч. 1 ст. 225 КПК України через стан здоров'я та страх перед обвинуваченими. До того ж, він після проведення впізнання сам зателефонував в органи міліції та виявив бажання надати додаткові показання. На час проведення його допиту судом обвинуваченим ще не було пред'явлено підозру, а тому ні вони, ні їх захисники в судове засідання не запрошувались. В зв'язку з чим, безпідставними є посилання захисту на порушення процесуального закону при допиті потерпілого.
Свідок ОСОБА_14 показав, що в вересні місяці 2013 року він бачив потерпілу ОСОБА_7 з компанією біля магазину «Візит». При цьому, її обличчя було запухле, з саднами біля ока. Покази потерпілої про обставини насильства над нею підтвердили свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
Так, свідок ОСОБА_15 в суді підтвердила, що у вказаний день ввечері вона почула крик жінки про допомогу із сусідньої квартири АДРЕСА_4 , в якій одиноко проживає ОСОБА_12 та подзвонила його дочці. Остання запропонувала їй викликати міліцію, що вона і зробила. Через деякий час з квартири сусіда вона вдруге чула перервані крики жінки про допомогу. Крім того, приблизно через місяць після вказаного інциденту, у вечірній час до неї звернувся потерпілий та просив викликати міліцію, пояснивши, що ОСОБА_19 у нього викрав телевізор.
Свідок ОСОБА_16 в суді показав, що у вказаний день між 21 та 22 годинами до нього в квартиру подзвонила дівчина та просила викликати працівників міліції, повідомивши про її побиття та зґвалтування. При цьому, вона була з мокрим волоссям, запухлим обличчям та прикривала рот рукою. Від неї було чути запах алкоголю.
Свідок ОСОБА_17 в суді повідомив, що 30 вересня 2013 року він, заступивши на чергування, біля 20 години 56 хвилин отримав повідомлення про крик жінки з сусідньої квартири. Приїхавши за викликом, вони подзвонили у вказану сусідами квартиру, але попри наявність в ній світла та шуму, двері квартири їм ніхто не відкрив. Згодом, вони знову повернулись за вказаною адресою за викликом та зустріли в під'їзді будинку побиту дівчину, яка повідомила про своє зґвалтування ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Після цього, вони зайшли до квартири, на яку вказала потерпіла, переговорили з власником квартири та вилучили з неї наволочку.
Аналогічні покази щодо виїзду на другий виклик міліції за вказаною адресою надав суду покази і свідок ОСОБА_18 .
Свідок ОСОБА_21 , яка являється сестрою ОСОБА_10 , в суді показала, що 20 листопада 2013 року ввечері до неї прийшов брат та приніс телевізор. Вона думала, що це телевізор брата і погодилась залишити його в себе на збереження. Через годину до неї прийшли працівники міліції разом з братом та понятими і вилучили його.
За відомостями протоколу від 30 вересня 2013 року, в квартирі АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено наволочку жовто - синього кольору із слідами бурого кольору, серветку із слідами бурого кольору та одяг, що підтверджує покази потерпілої про погрозу вбивством з боку ОСОБА_11 .
Згідно висновку експерта № 455 від 03 жовтня 2013 року, № 446 від 08 жовтня 2013 року, № 447 від 04 жовтня 2013 року кров ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО.
У відповідності до висновку експерта № 448 від 03 грудня 2013 року на серветці та наволочці, доставлених на дослідження знайдена кров людини, яка може належати особі (особам), в крові якої (яких) містяться антигени А та Н, в тому числі і потерпілій ОСОБА_7 .
Факт і локалізація тілесних пошкоджень, нанесених обвинуваченими потерпілій, підтверджується висновком експерта № 1216 від 22 листопада 2013 року, згідно якого у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри нижньої повіки правого ока та перенісся зліва; садно шкіри верхньої губи зліва, поверхні рани слизових оболонок верхньої губи зліва; нижньої губи, крововиливи м'яких тканин лівої молочної залози, лівої здухвинної ділянки, обох стегон; крововиливи м'яких тканин обох плечей, правого передпліччя. Вказані тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта № 100 від 12 листопада 2013 року в піднігтьовому вмісті ОСОБА_7 виявлені сліди крові людини та поодинокі епітеліальні клітини, статеву належність яких встановити не вдалось. При визначенні групової належності слідів крові людини, в піднігтьовому вмісті ОСОБА_7 , виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, а отже сліди крові в піднігтьовому вмісті ОСОБА_7 походять від особи (осіб), в крові якої (яких), є виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, в тому числі від самої ОСОБА_7 , але виключити можливість походження даних слідів крові від ОСОБА_10 чи ОСОБА_11 неможливо, так як вони одногрупні по ізосерологічній системі крові АВО.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає повністю доведеною вину обвинувачених в інкримінованих їм злочинах. Доводи апелянтів про невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК України колегія суддів вважає надуманими, оскільки вони не відповідають змісту як вступної так і мотивувальної частини вироку. Безпідставними є і твердження про неправильне застосування кримінального закону, оскільки дії обвинувачених кваліфіковані правильно.
Так, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 153 КК України, оскільки вони групою осіб задоволили статеву пристрасть неприроднім способом із застосуванням фізичного насильства і погрозою погрозою його застосування.
Правильною є і кваліфікація дій ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 129 КК України, оскільки він погрожував ОСОБА_7 вбивством і у неї були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.
Обґрунтованою є і кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він повторно, відкрито, за попередньою змовою групою осіб викрав чуже майно. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження ОСОБА_10 про те, що викрав телевізор незнайомий йому чоловік, а він лише забрав його у нього. При цьому, колегія суддів виходить з того, що даний телевізор ОСОБА_10 заніс не потерпілому, а своїй сестрі, у якої він і був вилучений, а особу яка безпосередньо винесла телевізор з квартири ОСОБА_12 привів до потерпілого саме ОСОБА_10 .
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованим засудження ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки вони групою осіб грубо порушували громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства і їх дії супроводжувались особливою зухвалістю, які виразились в тривалому і такому, що вперто не припинялось порушенні громадського порядку, насильством над потерпілою, що спричинило їй тілесні пошкодження, а також винятковим цинізмом, що виражалось в оголенні потерпілої, відвертому і цинічному знущанні над нею в грубій і непристойній формі.
Що стосується міри покарання, то суд першої інстанції призначив її обвинувачення з дотриманням вимог ст. 65 КК України - з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину особи винного, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, суд врахував, що ОСОБА_10 раніше судимий, згідно висновків акта судово-психіатричної експертизи - яким - небудь психічним розладом він не страждав і не страждає, перебуває на обліку в ХОНД з діагнозом хронічного алкоголізму ІІ ступеню та наркоманії опійної ІІ ступеню, проживає без реєстрації, негативно характеризується по місцю проживання; ОСОБА_11 раніше не судимий, згідно висновків акта судово-психіатричної експертизи - якими - небудь психічним розладом він не страждав і не страждає, на обліку у ХОНД не перебуває, негативно характеризується по місцю проживання і обґрунтовано прийшов до висновку про те, що обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не встановлено, а за обставину, що обтяжує їх покарання визнав скоєння ними злочину в стані алкогольного сп'яніння. В зв'язку з чим, безпідставними є посилання апелянтів на необґрунтованість не застосування до них ст. 69-1 КК України. Колегія суддів також враховує, що посилаючись на не визнання судом обставин, які пом'якшують покарання обвинувачених, апелянти не вказують, які саме обставини пом'якшують покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В зв'язку з цим, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 колегія суддів не знаходить.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 червня 2014 року щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2