16 вересня 2014 р.Справа № 537/3114/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.07.2014р. по справі № 537/3114/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини грошової допомоги на оздоровлення,
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.07.2014р. позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука Полтавської області щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, що передбачений абз. 4 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, виходячи із передбаченого абз.4 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука Полтавської області вчинити дії по виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, у розмірі передбаченому абз. 4 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати визначеної на час виплати та з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі відповідач, УПСЗН виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І і має право на пільги і компенсації згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення в матеріалах справи.
В 2014 році позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не відповідно до постанов Кабінету міністрів України.
Листом від 04.03.2014 року за вих..№02/1174 відповідач повідомив його про те, що нарахування та виплата йому щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється на підставі постанови Кабінету міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а отже вважає, що дії відповідача неправомірні, а відмова відповідача у виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення у належному розмірі є протиправною. Тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що станом на час виникнення спірних правовідносин (лютий 2014р.) дія статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не призупинялась та жодним нормативно-правовим актом не було встановлено інших розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення, ніж ті, що визначені цією статтею.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
У відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ЧАЕС II групи складає 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 17 ч. 1 с. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Згідно абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Проте, станом на час виникнення спірних правовідносин, Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. не містив норми, яка б обмежувала у 2014 р. пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема ст. 48 вказаного Закону, яким визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 4 ст. 9 КАС України визначено, що, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу станом на лютий 2014 року застосуванню підлягала норма ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 р. № 562.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.07.2014р. по справі № 537/3114/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.