Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/3183/14-ц
Категорія 26
(заочне)
22.09.2014 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі -Дорда Д.В., за участі позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення суми вкладу та нарохованих відсотків за договором строкового банківського вкладу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Міський комерційний банк" про стягнення суми вкладу та нарохованих відсотків за договором строкового банківського вкладу та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 26.05.2014 року - року між позивачем ОСОБА_1 з однієї та ПАТ «Міський комерційний банк», з іншої сторони, було укладено договір строкового банківського вкладу № 2630/16/185459 «Ваш стабільний», на строк з 26.05.2014 року по 26.06.2014 року. Виконуючи в повному обсязі умови цього договору відповідно до квитанції № 5367 від 26.05.2014 року позивач вніс на рахунок відповідача № 263080921303 грошові кошти в сумі 18300,00 грн. Відповідно до п.1.2. частини № 1 Договору процентна ставка (річних) складає 19,7 %. Відповідно до п. 4.3.2. частини № 2 Договору Банк зобов'язується на вимогу Вкладника повернути вклад та виплатити нараховані на суму складу проценти на умовах та в строки, що встановлені цим Договором. Відповідно до п. 1.1. частини № 2 Договору датою повернення вкладу зі сплатою вкладнику центів є 26.06.2014р. Згідно п. 2.2. частини № 2 Договору проценти нараховані за цим Договором виплачуються щомісячно 26-го числа кожного календарного місяця, а також в день звернення суми вкладу. 26.06.2014 року, в день закінчення строку дії Договору, позивач прибув до відділення відповідача в якому було відкрито депозит та вимагав повернути йому суму вкладу та сплатити нараховані проценти згідно умов Договору. Згідно виписки банку по договору № 2630/16/185459 від 26.05.2014р., станом на 26.06.2014 року позивачу були нараховані проценти у розмірі 306,19 грн., і в цей день йому були виплачені тільки проценти у розмірі 296,31 грн. Повертати вклад банк відмовився, пояснюючи це відсутністю достатньої суми готівкових коштів в касі. На наступний день, 27.06.2014р. позивач зміг отримати в банку тільки 500,00 грн. в рахунок повернення суми вкладу. Таким чином, з 27.06.2014р. по теперішній час заборгованість відповідача складає: 17800,00 - залишок суми вкладу та 9,88 грн. - залишок суми нарахованих відсотків, що разом складає 17809,88 грн. З 28.06.2014 року по 29.08.2014 року (день подання до суду позовної заяви) розмір процентів за вкладом відповідно до умов Договору становить: Залишок неповернутої суми вкладу 17800 грн. * 19,7% * 63 дн. : 365 : 100 = 605,25 грн. Розрахунок 3-х процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення суми вкладу та суми процентів нарахованих на день закінчення Договору за період з 28.06.2014 року по 29.08.2014 року (день подання до суду
позовної заяви) становить: 17809,88 грн. * 3% * 63 дн.: 365 : 100 = 92,22 грн. Також, сума інфляційного збільшення суми боргу за весь час прострочення станом на подання до суду позовної заяви (29.08.2014р.) складає 71,24 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Також, позивач просить суд з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, та не заперечив проти винесення заочного рішення.
Представник відповідача у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України будучи належним чином, своєчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать судові повістки, які наявні в матеріалах справи, в судове засідання з невідомих суду причин не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки, тому на підставі ст.224 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вислухавши пояснення позивача, обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить наступного висновку.
В судовому засіданні належними докази достовірно встановлено, що 26.05.2014 року - року між позивачем ОСОБА_1 з однієї та ПАТ «Міський комерційний банк», з іншої сторони, було укладено договір строкового банківського вкладу № 2630/16/185459 «Ваш стабільний», на строк з 26.05.2014 року по 26.06.2014 року. Виконуючи в повному обсязі умови цього договору відповідно до квитанції № 5367 від 26.05.2014 року позивач вніс на рахунок відповідача № 263080921303 грошові кошти в сумі 18300,00 грн. Відповідно до п.1.2. частини № 1 Договору процентна ставка (річних) складає 19,7 %. Відповідно до п. 4.3.2. частини № 2 Договору Банк зобов'язується на вимогу Вкладника повернути вклад та виплатити нараховані на суму складу проценти на умовах та в строки, що встановлені цим Договором. Відповідно до п. 1.1. частини № 2 Договору датою повернення вкладу зі сплатою вкладнику центів є 26.06.2014р. Згідно п. 2.2. частини № 2 Договору проценти нараховані за цим Договором виплачуються щомісячно 26-го числа кожного календарного місяця, а також в день звернення суми вкладу. 26.06.2014 року, в день закінчення строку дії Договору, позивач прибув до відділення відповідача в якому було відкрито депозит та вимагав повернути йому суму вкладу та сплатити нараховані проценти згідно умов Договору. Згідно виписки банку по договору № 2630/16/185459 від 26.05.2014р., станом на 26.06.2014 року позивачу були нараховані проценти у розмірі 306,19 грн., і в цей день йому були виплачені тільки проценти у розмірі 296,31 грн. Повертати вклад банк відмовився, пояснюючи це відсутністю достатньої суми готівкових коштів в касі.
Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів, суд констатує, що дані правовідносини врегульовані відповідними нормами ЦК України. Так, відповідно до ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону. Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач, в порушення умов договору від 26.05.2014 року, та в порушення ст.526 ЦК України, не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поверненню вкладу та нарахованих відсотків, позовні вимоги позивача слід задовольнити.
Згідно вимог ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглядаючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 22 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно Листа Мінюсту України від 13.05.2004, № 35-13/797 "Методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що позивач дійсно морально страждав та мав вживати додаткових зусиль для організації свого життя у зв'язку з затримкою повернення грошових коштів з вини відповідача.
Вирішуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача суд виходить з того, що за загальним правилом розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з
урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, тощо. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦПК України).
Керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди визначений позивачем в розмірі 10000 грн. є завищеним, тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч.3 зазначеної статті якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 169, 212 - 215, 224, 225 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити - частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (м.Київ, вул.Солом'янська, 33. код ЄДРПОУ 34353904) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 заборгованість по Договору строкового банківського вкладу № 2630/16/185459 від 26.05.2014 року в сумі 17809,88 грн. з яких: 17800 грн. - розмір вкладу на депозитний рахунок, 9,88 грн. - розмір нарахованих процентів на день закінчення строку дії договору, а також 605,25 грн. - розмір процентів на залишок неповернутої суми вкладу за період з 28.06.2014 року по 29.08.2014 року, 92,22 грн. - розмір 3-х процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 28.06.2014 року по 29.08.2014 року, суму інфляційного збільшення суми боргу за час прострочення оплати у розмірі 71,24 грн., що разом складає: 18578,59 гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на користь ОСОБА_1 500 грн. на оплату правової допомоги та 121,80 грн. - сплачений судовий збір.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" в доход держави 243,60 гривень судового збору.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийВ. В. Леньо