Справа № 297/1899/14-к
18 вересня 2014 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , перекладачі ОСОБА_3 , за участю прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014070060000551 від 19.06.2014 року, яке поступило з обвинувальним актом, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого 07.03.2014 року Берегівським райсудом за ст. 125 ч. 1 КК України до 150 годин громадських робіт,
за ст. 389 ч. 2 КК України,
Вироком Берегівського районного суду від 07 березня 2014 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт. Згідно направлення старшого інспектора КВІ в Берегівському районі ВДПтСУ в Закарпатській області за №612 від 15.04.2014 року та розпорядження Боржавського сільського голови №15/02-04 від 16.04.2014 року ОСОБА_7 починаючи із 16 квітня 2014 року приступив до відбування покарання. Під розписку був ознайомлений, що у разі ухилення від відбування покарання може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Незважаючи на це, в період з 26.05.2014 року по 30.05.2014 року ОСОБА_7 без поважних причин не відпрацював 30 годин громадських робіт, тобто ухилився від їх виконання.
На думку суду обвинуваченого ОСОБА_7 слід визнати винними у кримінальному правопорушенні за ст. 389 ч. 2 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину визнав повністю і показав, призначене вироком суду покарання у вигляді 150 годин громадських робіт він почав виконувати, однак дійсно не відпрацював 30 годин, оскільки влаштувався на іншу роботу. Офіційно до сільського голови не звертався з повідомленням про працевлаштування і можливість відпрацювання залишку громадських робіт в поза робочий час.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового процесу не оспорюють обставини справи та судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та обставин, які характеризують обвинуваченого.
Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 слід визнати його щире каяття те, що має на утриманні матір похилого віку, яка є інвалідом ІІ групи, та хворіє на хворобу Паркінсона (а.с. 67,68), по місцю проживання характеризується позитивно (а.с. 67).
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин невеликої тяжкості, в якому щиро розкаявся, а також, що має на утриманні матір похилого віку, яка є інвалідом ІІ групи, та хворіє на хворобу Паркінсона, по місцю проживання характеризується позитивно, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за правилами ст.ст. 71,72 КК України, а саме: частково приєднати не відбуту частину покарання до призначеного за цим вироком покарання, перевів 16 годин громадських робіт в 2 дні обмеження волі, а також вважає за можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тому на підставі ст. 75 КК України слід прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,
засудив:
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 389 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за ст. 389 ч. 2 КК України у вигляді одного року обмеження волі.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Берегівського райсуду від 07 березня 2014 року - 16 годин громадських робіт, перевів їх у дві доби обмеження волі, і остаточно до відбуття ОСОБА_7 призначити один рік дві доби обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину.
На вирок може бути подана апеляція через цей суд до апеляційного суду Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1