Справа № 2-а/593/93/2014
"15" вересня 2014 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої - судді Данилів О.М.
при секретарі Паньків М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС Дячишина Андрія Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1, вказуючи, що інспектором ДПС роти ДПС Дячишином А.П. 5 серпня 2014 року була складена постанова серії ВО1 № 203842, з якої вбачається, що він 5 серпня 2014 року, керуючи транспортним засобом "Форд" із д.н.з. НОМЕР_1 в місті Тернополі, на вулиці К.Острозького здійснив зупинку свого автомобіля на перехресті, і цією постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255грн..
Позивач, вважаючи дії інспектора ДПС неправомірними, а винесену ним 5 серпня 2014 року постанову серії ВО1 № 203842 незаконною, звернувся до суду із адміністративним позовом про її скасування.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просить їх задоволити, дав суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив суд про причину своєї неявки, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому суд вважає, що відповідач без поважних на те причин не з"явився до суду, що дає суду підставу розглянути справу у його відсутності по наявних у ній матеріалах.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 18 КАСУ передбачено підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до вимог статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, а відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Із постанови серії ВО1 № 203842 від 5 серпня 2014 року видно, що 5 серпня 2014 року позивач, керуючи транспортним засобом "Форд" із д.н.з. НОМЕР_1, в місті Тернополі, на вул.К. Острозького здійснив зупинку свого автомобіля на перехресті, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255грн..
В судовому засіданні позивач пояснив, що 5 серпня 2014 року, він перебуваючи у м. Тернополі, передав керування належним йому автомобілем "Форд" із д.н.з. НОМЕР_1 своєму товаришу ОСОБА_3, який використовуючи його автомобіль, припаркував його на вул.К. Острозького, а йому при зустрічі лише передав ключі та документи. Коли ж він прийшов за автомобілем, то працівник ДАІ вказав йому на порушення, якого фактично він вчиняв, і незважаючи на його заперечення та прохання у присутності свідків виміряти відстань від перехрестя до припаркованої товаришем автомашини, зразу ж на місці склав протокол та виніс постанову, якою безпідставно наклав на нього адміністративне стягнення. Вважає дії працівника ВДАІ незаконними, оскільки останній, виносячи постанову про порушення ним Правил дорожнього руху, не врахував того, що автомобіль був припаркований не на перехресті, а більше десяти метів від перехрестя, що не є порушенням та під час складання протоколу та винесенні постанови не залучив у якості свідків осіб, які би могли бути очевидцями зазначеного факту, та не відібрав від них письмових пояснень, у якості доказу не зафіксував зазначене у постанові порушення за допомогою засобів відео та фотофіксації. А так як докази, які би свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення відсутні, то просить скасувати винесену інспектором постанову, а провадження по справі закрити.
Із оглянутого у судовому засіданні протоколу серії АА2 № 146079 від 5 серпня 2014 року видно, що при складанні працівником ДПС зазначеного протоколу позивач давав пояснення ідентичні поясненням, даними ним у судовому засіданні, своєї вини у порушенні Правил дорожнього руху не визнавав та власноручно написав у своїх поясненнях, що Правил дорожнього руху не порушував.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, а останній на неодноразові виклики в судове засідання не з"явився і не надіслав суду заяви, у якій би зазначив своє ставлення до заявленого позову та не представив суду доказів, що підтверджують правомірність його дій та винність позивача у скоєнні даного правопорушення.
Єдиним доказом в справі про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є протокол про адмінпорушення від 5 серпня 2014 року серії АА2 № 146079, з якого видно, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, проте відповідно до ст. 251 КУпАП порушення повинно було фіксуватися за допомогою технічних приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чого зроблено не було. Інших фактичних даних, які би підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в справі не має.
Викладене дає підстави вважати, що інспектором не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Наявні у справі матеріали не містять безперечних доказів і є недостатніми для однозначного висновку про винуватість позивача в порушенні ним Правил дорожнього руху України, а тому дії працівника ВДАІ щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн., слід визнати неправомірними.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9-12, 17, 18, 71, 86, 159-162, 171-2 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 252, 280, 287, 288, 289 КУпАП, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Скасувати постанову серії ВО1 № 203842, винесену інспектором ДПС роти ДПС
Дячишиним А.П. 5 серпня 2014 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255 гривень, а провадження по справі закрити.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.