Справа № 495/5766/14-ц
ЗАОЧНЕ рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
09 вересня 2014 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - одноособово судді Матяш Т.Л.
при секретарі - Івановій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Білгород-Дністровський районний відділ ГУДМС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 24.04.2014 року вона є власницею зазначеної квартири, та виявилось, що за цією адресою зареєстрований ОСОБА_2, який не проживає в цій квартирі понад 7 років. Факт того, що відповідач зареєстрований в квартирі та не зрозуміло де він знаходиться на даний час, змусило ОСОБА_1 звернутися до суду, оскільки вона не може вільно розпоряджатись квартирою.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи сповіщалась, надала до суду заяву з проханням розглянути позовні вимоги без її присутності та задовольнити їх.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщався.
Представник Білгород-Дністровського районного відділу ГУДМС України в Одеській області у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщався, надав на адресу суду заяву з проханням провести розгляд справи за його відсутністю, зауважень та заперечень не має.
Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2014 року ОСОБА_3 подарувала позивачу квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 29,2 кв.м., загальною площею 52,8 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, реєстровий номер 369.
З довідки, наданої Білгород-Дністровським районним відділом ГУДМС України в Одеській області 22.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06.03.2000 року зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1.
Однак, Домова книга зазначеної квартири не містить будь-якої інформації про реєстрацію відповідача.
На момент укладання договору дарування 24.04.2014 року, позивачу, та й дарувальниці ОСОБА_3, не було відомо, що за цією адресою з 2000 року зареєстрований ОСОБА_2. Більш того, ОСОБА_3 придбала дану нерухомість в 2011 році, а відповідач весь цей час був зареєстрований.
Згідно зі ст.ст. 71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців без поважних причин провадиться в судовому порядку.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Тобто, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Стаття 7: зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою, свідоцтва про смерть.
Тобто на підставі вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003р. є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, та положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Тому, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із зазначених вимог, зокрема про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).
В інформаційному листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ звернуто увагу на те, що «Відповідно до ст. 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.
При цьому суду необхідно врахувати, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», питання про зняття з реєстрації особи за місцем проживання взаємопов'язане і залежать від вирішення питання про житлові права особи, які регулюються нормами житлового і цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 156 Житлового кодексу України; ст. 405 ЦК України).
Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за адресою: квартира АДРЕСА_1.
Виходячи з викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, оскільки вони обґрунтовані та доведені в судовому засіданні.
Керуючись ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст..ст. 16, 29, 405 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 74, 88, 130, 209, 212, 213-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя