Справа № 483/788/14-ц
Провадження №2/483/326/2014
24 червня 2014 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Басової Н.Г.,
позивачки - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
28 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, предметом якого є: стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 4000 доларів США, що складає по курсу НБУ 45 520 гривень; стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 455 грн 20 коп.
13 червня 2014 року позивачка подала до суду заяву про збільшення позовних вимог на суму 10 000 грн та просила стягнути з відповідача заборгованість у сумі 55 520 грн., судові витрати в розмірі 555 грн 20 коп.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що 01 вересня 2011 року відповідач отримав від неї в борг 4000 доларів США із зобов'язанням провернути зазначену суму до 01 вересня 2012 року. На підтвердження отримання вищевказаної суми ОСОБА_2 в присутності двох свідків склав письмову розписку, однак у зазначений в розписці строк борг не повернув. Також, відповідачем було отримано в борг 10 000 гривень, які він зобов'язався повернути до 01 вересня 2012 року, що підтверджується власноруч складеною та підписаною у присутності свідків розпискою. Після спливу встановленого у розписці строку повернення боргу, відповідач свої зобов'язання не виконав, а тому позивачка звернулася з позовом до суду.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач під час розгляду справи проти позову заперечував з тих підстав, що договори позики, які начебто підтверджуються розписками та на які посилається позивачка, не укладалися, передачі грошових коштів не було. Відповідач пояснив, що 15 вересня 2007 року між ним та позивачкою був зареєстрований шлюб, в якому сторони прожили до 01 жовтня 2011 року. 22 травня 2008 року між ОСОБА_2, з одного боку, та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», з другого боку, був укладений кредитний договір №014/08-112/79369 на суму 10 639, 18 доларів США. На забезпечення зобов'язань за вказаним договором, було укладено договір застави транспортного засобу та договір поруки №014/08-112/79369-п від 22 травня 2008 року, відповідно до якого поручителем по кредитному договору є ОСОБА_1 Також, в грудні 2010 року сторони взяли кредит за кредитною карткою ОСОБА_1 для придбання плазмового телевізора, який після розлучення залишився у відповідача. Станом на серпень-вересень 2011 року кредит відповідачем не був погашений. Оскільки на той час шлюбні стосунки між сторонами фактично припинилися, відповідач 01 вересня 2011 року склав позивачці, як поручителю за кредитним договором, розписки і в цей же день позивачка погодилася на розірвання шлюбу. 01 жовтня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано. Так як на час розгляду цивільної справи кредит, за яким поручителем виступила позивачка, повністю погашений, підстав для стягнення грошових коштів на підставі розписок немає.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 15 вересня 2007 року Вікторівською сільською радою Березівського району Одеської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 4).
22 травня 2008 року між ОСОБА_2, з одного боку, та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», з другого боку, був укладений кредитний договір №014/08-112/79369 (надалі - Кредитний Договір) на суму 10 639, 18 доларів США (а.с. 53-54).
Як вбачається з п. 1.1.3 Кредитного Договору, зобов'язання позичальника забезпечені Договором застави №014-08-112/79369/з від 22.05.2008 р. (застава транспортного засобу) та Договором поруки №014/08-112/79369-п від 22.05.2008 р. (надалі - Договір Поруки)
За змістом Договору Поруки, боржником є ОСОБА_2, а поручителем - ОСОБА_1 (а.с. 51).
01 жовтня 2011 року шлюб між сторонами розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 34). 01 вересня 2011 року ОСОБА_2 склав розписку про зобов'язання повернути ОСОБА_1 гроші в сумі 4 000 доларів США до 01 вересня 2012 року (а.с. 5) та розписку про зобов'язання повернути ОСОБА_1 гроші в сумі 10 00 гривень до 01 вересня 2012 року (а.с. 30).
З наданих відповідачем квитанцій про поповнення карткового рахунку вбачається внесення грошових коштів на картку позивачки (а.с 49) такими платежами: 500 грн від 03.06.2014 р, 400 грн від 30.04.2014 року, 400 грн від 28.03.2014 р., 400 грн від 27.02.2014р., 400 грн від 30.01.2014 р., 500 грн від 30.12.2013 р., 500 грн від 30.10.2013 р., 500 грн від 30.09.2013 р., 500 грн від 30.06.2013 р., 500 грн від 31.05.2013 р., 560 грн від 29.03.2013 р., 500 грн від 30.01.2013 р., 500 грн від 22.06.2011 р., 500 грн від 26.05.2011 р., 500 грн від 21.04.2011 р., 480 грн від 25.03.2011 р. (а.с. 35-50).
Вказане свідчить, що, починаючи з 25.03.2011 року, тобто до виникнення спірних правовідносин, відповідачем на картку позивачки перераховувались грошові кошти, документально підтверджена сума яких 7 640 грн.
Як вбачається зі змісту розписок, вони написані в присутності свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показала, що дійсно засвідчила своїм підписом, проставленим на розписці, факт складення ОСОБА_2 в її присутності в приміщенні управління державної виконавчої служби Очаківського міськрайонного управління юстиції розписок про зобов'язання повернути грошові кошти ОСОБА_1 При цьому, в присутності ОСОБА_5 гроші ОСОБА_2 не передавалися. Про факт та обставини передачі грошей ОСОБА_5 нічого не відомо. Як було відомо свідку, розписки складалися для поділу сумісно нажитого в період шлюбу майна (коштів на придбання автомобіля, на одержання освіти тощо).
Свідок ОСОБА_4 дала показання, що ОСОБА_2 дійсно в її присутності в приміщенні управління державної виконавчої служби склав оскаржувані розписки. Гроші в присутності свідка не передавалися. Наскільки було відомо свідку, розписки складалися у зв'язку із поділом сумісно нажитого майна.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 показав, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він перебуває в приятельських відносинах. 30.08.2011 року ОСОБА_6 дав позивачці в борг власні кошти в сумі 4 000 доларів США та 10 000 гривень. При цьому, ніхто про передачу грошей в борг не знав, свідків укладення договору позики не було, про мету отримання позивачкою грошей він не запитував, визначену в розписці дату повернення наданих в борг грошових коштів ОСОБА_6 не пам'ятає.
Вирішуючи переданий на розгляд суду цивільно-правовий спір, слід виходити з такого.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Вказане свідчить, що розписка може бути доказом укладення договору позики лише за умови передачі на підставі такого правочину майна або грошових коштів, як того вимагає ч. 2 ст. 1046 ЦК України.
Зазначений правовий висновок, зроблений Верховний Судом України, викладений в Постанові судової палати у цивільних справах від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 та, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх судів України.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Як вбачається зі змісту складених відповідачем розписок, факт отримання грошей у борг він не підтверджує, а лише зобов'язується повернути позивачці грошові кошти.
В судовому засіданні встановлено, і сторони це не заперечують, між сторонами мали місце шлюбно-сімейні правовідносини. Так, під час сумісного проживання позивачка виступила поручителем по кредитному договору, боржником за яким є відповідач. Крім того, сторони у сумісну власність придбали телевізор, використовуючи спільні кошти.
При цьому, факт укладення між сторонами договору позики позивачкою не доведений.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, а також той факт, що позивачка свого процесуального обов'язку доказування не виконала, факт передачі коштів під час складення оскаржуваних розписок спростовується показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4, та не заперечується самою позивачкою, суд дійшов висновку, що договори позики є неукладеними, а відтак позовні вимоги про стягнення суми боргу, підтвердженої розписками, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 6-8, 10, 57, 60, ч. 1 ст. 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: (підпис)
З оригіналом згідно. Рішення не набрало законної сили.
Суддя: