08 вересня 2014 р.Справа № 820/10486/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014р. по справі № 820/10486/14
за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства
про стягнення податкового боргу,
Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Ізюмська ОДПІ, позивач) звернувся до суду з позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (далі за текстом - Ізюмське КВВКП, позивач), в якому просив суд стягнути податковий борг з розрахункових рахунків ІКВ ВКП у банках, обслуговуючих такого платника податків шляхом стягнення коштів в сумі 612773,12 грн., а у разі їх недостатності надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 57.1 ст.57, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, зареєстрований в якості юридичної особи (місцезнаходження: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, буд. 11, код 24673063), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку у Ізюмській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.
Судом встановлено, податковий борг Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства виник на підставі поданих до Ізюмській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області податкових декларацій:
- плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення - 291911,72 грн. (декларація №9019957310 від 12.04.2013р. на суму 50638,65 грн., декларація № 9039705561 від 04.07.2013р. на суму 61582,44 грн., декларація № 9063361971 від 10.10.2013р. на суму 66890,87 грн., декларація № 9088509414 від 21.01.2014 на суму 56554,51 грн., декларація №9019759459 від 14.04.2014р. на суму 56245,25 грн.);
- збір за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства -212397,56 грн. (декларація №9039586909 від 04.07.2013р. на суму 27128,49 грн., декларація №9067745313 від 24.10.2013р. на суму 60175,38 грн., декларація №9082673675 від 20.12.2013р. на суму 27128,48 грн., №9088680130 від 23.01.2014р. на суму 48898,35грн., декларація №9019726669 від 14.04.2014р. на 49066,86 грн.);
- збір від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (код платежу 19010201) - 76610,12 грн. (декларація №9041042731 від 11.07.2013р. на суму 15883.85 грн., декларація № 9063358223 від 10.10.2013р. на суму 18015,29 грн., декларація №9088714315 від 24.01.2014р. на суму 17225,41 грн., декларація №9019726680 від 14.04.2014р. на суму 25485,57 грн.);
- збір від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (код платежу 19010101) на суму 31853,72 грн. (декларація №9041042731 від 11.07.2013р. на 7350,85 грн., декларація №9063358223 від 10.10.2013р. на суму 7350,85 грн., декларація №9088714315 від 24.01.2014р. на суму 7350,85 грн., декларація №9019726680 від 14.04.2014р. на суму 9801,17 грн.), відповідно до яких відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання всього у розмірі 612773,12 грн. (а.с. 12-41).
Станом на час звернення до суду, відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 612773,12 грн.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недотримання позивачем при зверненні до суду із позовом порядку погашення податкового боргу відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до Ізюмської ОДПІ податкову декларації з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (№9019957310 від 12.04.2013р., № 9039705561 від 04.07.2013р., № 9063361971 від 10.10.2013р., № 9088509414 від 21.01.2014р., №9019759459 від 14.04.2014р.); зі збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства (№9039586909 від 04.07.2013р., №9067745313 від 24.10.2013р., №9082673675 від 20.12.2013р., №9088680130 від 23.01.2014р., №9019726669 від 14.04.2014р.); зі збору від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (№9041042731 від 11.07.2013р., № 9063358223 від 10.10.2013р., №9088714315 від 24.01.2014р., №9019726680 від 14.04.2014р.); зі збору від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (№9041042731 від 11.07.2013р., №9063358223 від 10.10.2013р., №9088714315 від 24.01.2014р., №9019726680 від 14.04.2014р.), відповідно до яких відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання всього у розмірі 612773,12 грн. (а.с. 12-41).
На підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми вказаного податкового боргу позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 року, прийняту Ізюмською ОДПІ у Харківській області, та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 року, які були направлені Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству поштою та отримані відповідачем 25.10.2001 року та 27.11.2001 року відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 5-6).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №31496488 від 23.05.2011 р. на майно позивача зареєстровано податкову заставу згідно акту опису від 20.05.2011р. №1/24673063 (а.с. 7-10).
Доказів сплати узгодженого податкового зобов'язання в повному обсязі у порядку, передбаченому законодавством України, сторонами до суду не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено.
В обґрунтування своєї правової позиції податковий орган вказує на наявність підстав для стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків ІКВ ВКП у банках, обслуговуючих такого платника податків шляхом стягнення коштів в сумі 612773,12 грн., а у разі їх недостатності для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.
Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими доводами Ізюмської ОДПІ, враховуючи наступне.
Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Колегія суддів зазначає, що надані до матеріалів справи податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивач просить стягнути податковий борг за деклараціями за звітній період 2013-2014 років, а податкові вимоги надані на підтвердження існування боргу, прийняті у 2001 році. Тому, на податковий борг який рахувався у відповідача за звітний період 2013-2014 років повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав для направлення податкової вимоги, оскільки податковий борг не переривався та існував з 2001 року, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Між тим, колегія суддів зазначає, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає інший порядок погашення податкового боргу.
Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому, відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, згідно з п. 58.3 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не дотримані норми ст.ст. 87, 88, 95 Податкового кодексу України, і звернення з позовом про стягнення податкового боргу є безпідставним.
Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014р. по справі № 820/10486/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.