Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
16 вересня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із засудженим ОСОБА_5 в м. Рівне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Володимирецького районного суду від 25 червня 2014 року,
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
Ухвалою Володимирецького районного суду від 25 червня 2014 року клопотання захисника ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 задоволено частково та звільнено останнього на не відбутий строк покарання 1 рік 10 місяців 11 днів.
В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі прокурор не погоджуючись з даним рішенням, зазначає, що ОСОБА_5 не довів свого виправлення та на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не заслуговує. Просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволені подання про дострокове звільнення. Вказує, що ОСОБА_5 допустив п'ять порушень режиму, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи уповноваженого представника виправної колонії про відмову в задоволенні клопотання про дострокове звільнення останнього.
В поданому запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення. Вказує, що став на шлях виправлення, у вчиненому розкаявся, на утриманні має маму, яка хворіє та потребує догляду. Зазначає, що в апеляційній скарзі прокурор безпідставно наводить, як аргумент стягнення, які були застосовані до нього, оскільки вони були погашенні в установленому порядку, що свідчить про його виправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора про скасування ухвали, думку засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7 , які просили залишити ухвалу без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна не відбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення і відбув визначену законом частину покарання встановленого вироком суду.
Отже, заміна не відбутої частини покарання більш м"яким надає змогу, дотримуючись мети покарання, поліпшувати правове становище засудженого і зменшувати обсяг та характер карально-виховного впливу на нього, якщо засуджений стане на шлях виправлення.
Так, відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», при вирішенні питання про можливість застосування відносно особи заміни не відбутої частини покарання більш м'яким, вирішальним фактором є не факт відбування ним встановленої частини покарання, а виправлення засудженого, яке підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання: виконання покладених на засудженого законних обов'язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищення загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; придбання спеціальності; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, від вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор; неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.
Як вбачається із матеріалів судового провадження районного суду ОСОБА_5 відбув передбачений п.2 ч.4 ст.82 КК України строк, у зв'язку з чим виникла можливість вирішення питання щодо заміни не відбутої частини покарання призначеного засудженому судом першої інстанції на більш м'яке покарання, наслідком чого стало звернення захисника ОСОБА_7 із поданням до місцевого суду про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_5 .
Засуджений ОСОБА_5 за період відбування покарання в місцях позбавлення волі характеризується задовільно, працевлаштований на виробництві установи (а.с. 24), накладені на нього стягнення були погашені і в послідуючому він ніяких порушень не допускав, було застосовано заохочення (а.с.119). Крім того, у відповідності до медичної довідки має ряд захворювань та потребує лікування (а.с.25).
Таким чином, висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки вони зроблені на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, яким суд надав належну правову оцінку.
Порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407 КПК України колегія суддів, -
Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 червня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3