25 червня 2014 рокусправа № 313/1368/13-а (2-а/313/2/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Веселівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2014 р. у справі №313/1368/13-а (2-а/313/2/2014) за позовом ОСОБА_2 до Веселівської селищної ради Запорізької області про визнання недійсним рішення, -
28 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Веселівської селищної ради Запорізької області в якому просив визнати недійсним рішення Веселівської селищної Ради від 06.02.2013 р. № 15.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю спірного рішення.
Постановою Веселівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2014 р. у справі № 313/1368/13-а (2-а/313/2/2014) адміністративний позов ОСОБА_2 до Веселівської селищної ради Запорізької області про визнання недійсним рішення - задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що спірне рішення, яким затверджено межі земельної ділянки по їх фактичному використанню порушило права позивача як користувача земельної ділянки, оскільки зменшується фактичний розмір, а також призводить до грубого порушення прав як власника житлового будинку полягає у неможливості повноцінно володіти та користуватися житловим будинком - позбавлення доступу до стіни, виключення її належного обслуговування і як наслідок, значно погіршення житлового будинку в цілому.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову Веселівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2014 р. у справі № 313/1368/13-а (2-а/313/2/2014) як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно поновив строки звернення позивача до суду. Скаржник вказує на те, що судовий розгляд справи відбувся без участі заявника апеляційної скарги, що в свою чергу порушило його права.
Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 14.03.1989 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу № 475 було придбано житловий будинок АДРЕСА_1. До складу вказаного домоволодіння на момент купівлі-продажу входили житловий будинок - літ. «А», а також господарські будівлі: сарай - літ. «Б», льох - ліі «В», прибиральня - літ. «Г», забор - №1, отмостка - № 2.
За вищевказаним житловим будинком закріплена земельна ділянка загальною площею 700 м, яка надавалась для будівництва і обслуговування зазначеного житлового будинку. Згідно акту про винесення в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника від 20.06.1984 року № б/н розмір ділянки в довжину складає 32 м та в ширину 22 м, при плануванні забудови враховано необхідні відстані від будівель та межи.
Власником вищезазначеної земельної ділянки є Веселівська селищна рада.
Вказана земельна ділянка відповідно до договору купівлі-продажу № 475 має спільну межу і на момент його укладення визначалася межовим парканом, який знаходився на відстані 0,75 метра від будинку, надаючи можливість проводити його належне обслуговування (підтверджується актом про винесення в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника від 20.06.1984 року № б/н, абрисом садибної ділянки від 16.08.1984 року). На цій суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 мешкає ОСОБА_1
11.12.2010 року ОСОБА_1 сусід без дозволу позивача по справі, розібравши старий паркан упродовж всієї довжини земельної ділянки встановив новий межовий паркан, самовільно перенісши в його бік на 0,75 метра. В результаті паркан став в притул до стіни будинку, перекривши доступ до отмостки та бокової стіни, виключивши можливість їх належно обслуговувати. Отмостка є частиною будинку, а саме зовнішнім оздобленням покликаним відводити стічні води від стіни та фундаменту, ОСОБА_1 при самовільному встановленні вказаного паркану було зруйновано її значну частину, що спричинило протікання стічних вод під його будинок та прискорює його руйнування як зовні, так із середини.
Технічна документація відповідачем не розроблялася, вирішення спору проходило і підставі плану фактичних меж використання наявних у сторін документів, а саме акт виносу в натурі земельної ділянки забудовника від 20.06.1984 року.
За результатами розгляду даного спору Веселівською селищною Радою 28.03.2011 року складено акт відповідно до якого встановлено, що ширина земельної ділянки ОСОБА_1 на 1,4 м. між крайніми точками А-Г та на 1,7 м. між точками В-Б є більшою чим за даними державного акту. Межовий паркан між його ділянкою та ділянкою відповідача встановлений так, що заважає належному обслуговуванню його житлового будинку. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного акту ОСОБА_1 рекомендовано добровільно піти на його умови та надати 1,0 м. для обслуговування його будинку, шляхом перенесення паркану. 06.02.2013 року після складеного акту від 28.03.2011 року на пленарному засіданні Веселівської селищної Ради було винесено рішення відповідно до резолютивної частини якого затверджено межі присадибної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, затвердженого по їх фактичному використанню згідно планів геодезичної зйомки.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даною нормою закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Зокрема, прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Ще одним критерієм, який визначає правомірність прийнятого рішення, вчиненої дії є критерій прийняття рішення, вчинення дії безсторонньо (неупереджено) - він зобов'язує суб'єкта владних повноважень не мати упередженого ставлення до особи у своїх рішеннях та діях. Приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення не дотримано всіх вимог-критеріїв, які визначені законодавцем, як необхідні умови правомірності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення чи вчиненої дії (бездіяльності).
Відповідно до положень ст.159 Земельного кодексу України передбачено порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування. Відповідно до якого земельні спори розглядаються в присутності заінтересованої особи, у місячний термін з дня подачі відповідної заяви. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься.
Згідно ст.160 Земельного кодексу України сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення щодо земельного спору і у разі незгоди з даним рішенням, оскаржувати його.
Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376 визначено порядок та процедуру встановлення меж земельних ділянок.
Відповідно п.п. 4.1, 4.3 Інструкції при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних ділянок має проводиться відновлення меж земельної ділянок в натурі (на місцевості). Відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Як вбачається з матеріалів справи технічна документація після переміщення межового паркану не створювалась, рішення винесено на підставі технічної документації 1984 року.
Відповідно до приписів державних будівельних стандартів відстань від межі суміжної ділянки до стіни дома повинна бути не менше метра; конструкції будинків та споруд, що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок; повинно бути забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок (п.2.20 ДБН 79-92, п.3.25 ДБН 360-92).
Згідно до п.п. 4.4 Інструкції у разі неможливості виявлення дійсних меж ї встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. У разі коли і такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
З огляду на те, що спірне рішення прийняте з відвертим ігноруванням приписів чинного законодавства, з численними порушеннями в частині недотримання порядку визначення меж суміжних земельних ділянок колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом скасування спірного рішення.
Посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів не приймає до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше обчислюється з дня, коли особа, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, про суть спірного рішення ОСОБА_2 дізнався лише з листа відповідача від 10.06.2013 року №138/05-03/946. посилання скаржника на те, що позивач був присутній на засіданні Веселівської селищної ради під час розгляду питання встановлення меж, спростовуються тим, що ОСОБА_2 через конфлікт з членами комісії покинув засідання до винесення рішення, що підтверджується протоколом засідання.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо можливості поновлення ОСОБА_2 строку звернення до суду.
Під час розгляду справи щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд повинен перевірити спірне рішення на відповідність критеріям, визначених ч.3 ст. 2 КАС України. Не відповідність хоча б одному з наведених критеріїв, за умови, що спірним рішенням порушено права, свободи та законні інтереси особи, тягне за собою скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що спірне рішення порушило права позивача на вільне користування та розпорядження належним йому майном. За таких обставин колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування спірного рішення Веселівської сілищної ради.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Веселівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2014 р. у справі № 313/1368/13-а (2-а/313/2/2014) - залишити без задоволення.
Постанову Веселівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2014 р. у справі № 313/1368/13-а (2-а/313/2/2014) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай
Згідно з оригіналом.
Помічник судді І.О. Гуртова