26 червня 2014 рокусправа № 804/14729/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетрвоської області на постанову Дніпропетрвоського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі №804/14729/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетрвоській області про скасування постанови про накладення штрафу, -
11 листопада 2013 року управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило дії головного дежавного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області по винесенню постанови від 22.10.2013 року ВП №38408584 про накладення штрафу, визнати необґрунтованими, скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про накладення штрафу в сумі 1360,00 грн. від 22.10.2013 року ВП №38408584.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач повинен був зупинити виконавче провадження у зв'язку з оскарженням постанови про накладення штрафу від 10.09.2013 року, однак державним виконавцем провадження зупинено не було, замість цього прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу на заявника від 22.10.2013 року. Більш того, невиконання рішення суду, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови зумовлено відсутністю фінансування, а тому обставини, які унеможливлюють виконання рішення незалежать від волі завника та не можуть бути підставою для застосування до нього санкцій.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року у задовленні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду управління Пенсійного фонду в Софіївському районі Дніпропетровської області звернулось з апеляційної скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та приняти нове рішення про задовлення позовних вимог.
Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована доводами адміністративного позову.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.06.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області за заявою стягувача, на підставі статей 17, 19, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1021/2011, виданого 04.06.2013 року Софіївським районним судом Дніпропетровської області щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 10 грудня 2010 року по день прийняття рішення судом, а саме - по 05 липня 2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням зміни прожиткового мінімуму та різниці, яка була виплачена у цей період.
Так, згідно листа УПФ України в Софіївському районі Дніпропетровської області за №2552/05/34 від 25.06.2013 року пенсіонеру ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії за період з 10.12.2010 року по 05.07.2011 року в сумі 1 207,31 грн. Виплата не здійснена.
15.07.2013 року на адресу Софіївського районного суду Дніпропетровської області за вих. № 2314/15640 державним виконавцем направлено подання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в порядку ст.263 КАС України, на стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму перерахованого підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 10 грудня 2010 року по день прийняття рішення судом, а саме - по 05 липня 2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням зміни прожиткового мінімуму та різниці, яка була виплачена у цей період у розмірі 1 207,31 грн.
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 року по справі № 193/960/13-а у задоволенні даного подання відмовлено.
На цій підставі, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 10 вересня 2013 року на Управління ПФУ в Софіївському районі Дніпропетровської області накладено штраф у розмірі 680 грн.
22 жовтня 2013 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області на Управління ПФУ в Софіївському районі Дніпропетровської області було накладено штраф у розмірі 1 360 грн. у зв'язку із невиконаннями рішення суду та був наданий строк для самостійного виконання.
Зазначена постанова була оскаржена до суду.
Правомірність та обґрунтованість постанови про накладення штрафу від 22.10.2013 року ВП №38408584 є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задовленні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача про відсутність фінансування з боку державного бюджету, як на підставу для невиконання рішення суду, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, у формі кошторису органу пенсійного фонду, та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
За приписами ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Виходячи з системного аналізу зазначених статей підставою для застосування державним виконавцем штрафу до боржника є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, при цьому процесуальні документи, що містять вимогу державного виконавця є обов'язковими для виконання сторонами виконавчого провадження.
Як вбачається з адміністративного позову управління пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області, боржник, не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, посилаючись при цьому на брак державних коштів на погашення заборгованостей по виплатам пенсіонерам за рішеннями суду.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що позвач жодним чином не підтвердив поважність причин неможливості виконання рішення суду, натомість ним не було вжито жодних заходів для самостійного забезпечення своєчасного та сумлінного виконання рішення суду.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням приписів чинного законодавства суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у управління ПФУ поважних підстав, що унеможливлюють виконання рішення суду, а також щодо відсутності підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 22.10.2013 року ВП №38408584.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області - залишити без задовлення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі №804/14729/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко