23 липня 2014 рокусправа № 804/426/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 804/426/14 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико - соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради про визнання висновку неправомірним, визнання незаконною та скасування Довідки від 20.11.2013 року серія АА №0000058, -
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико - соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради про визнання висновку Розширеної експертної комісії Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_1 з професійним захворюванням з 16.11.2013 року - неправомірним, визнати незаконною та скасувати Довідку Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради від 20.11.2013 року серія АА №0000058 про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_1 з професійним захворюванням.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року провадження в адміністративній справі закрито, на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушені вимоги матеріального та процесуального права, та просить повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Представник відповідача про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справа адміністративної юрисдикції, згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійснені ними владних управлінських функцій.
Як встановлено судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є дії медичних працівників Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико - соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради під час складання висновку Розширеної експертної комісії Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_1 з професійним захворюванням з 16.11.2013 року та Довідки від 20.11.2013 року серія АА №0000058 про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_1 з професійним захворюванням.
Закриваючи провадження суд першої інстанції зазначає, що за своїм змістом вимоги, викладені у позовній заяві, не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень з огляду на наступне.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне.
Законами України „Про охорону праці", „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.
Встановлення наявності причинного зв'язку між професійним захворюванням та смертю особи, яка отримувала пенсію за інвалідністю внаслідок професійного захворювання, є підставою для відшкодування шкоди утриманцям особи, яка мала професійне захворювання, відтак, оскарження висновку пов'язане саме з наявністю у третьої особи права на відшкодування шкоди у зв'язку зі втратою годувальника.
Вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку інших суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1317, визначено, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Пунктом 11 Положення встановлені права та обов'язки комісій, до яких відноситься визначення ступені обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потреби інвалідів у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потреби інвалідів, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступені стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичних показань на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним; складання та корегування індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання; проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань медико-соціальної експертизи; внесення відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу; участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності тощо.
Виходячи з таких повноважень медико-соціальних експертних комісій, комісії не виконують будь-яких владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, з урахуванням визначення суб'єкт владних повноважень як органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадова чи службова особа, іншого суб'єкту при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та повноважень комісій колегія суддів вважає, що медико-соціальні експертні комісії не є суб'єктами владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до зазначеного вище Положення та Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 р. № 606, висновки медико-соціальних експертиз можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Проте, на думку колегії суддів, висновки таких експертиз підлягають оскарженню у порядку цивільно-процесуального або господарсько-процесуального судочинства в залежності від суб'єктного складу спору.
Крім цього, до повноважень позивача, згідно норм ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Положення до повноважень позивача не віднесено оскарження в судовому засідання порядку висновків медичної комісії про встановлення причинного зв'язку смерті особи з професійним захворюванням.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Згідно приписів п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 199, ст.ст. 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 804/426/14 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 804/426/14- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай
і