23 червня 2014 рокусправа № 333/7745/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комунарського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2013 року по справі 2-а/333/205/13 (333/7745/13-а) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій,-
01.10.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначила, що 13.09.2013 року її представник за довіреністю звернулась до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення їй пенсії за віком як громадянину України, хоча на даний момент вона постійно проживає в м.Пєтах-Тіква у державі Ізраїль. Відповідач відмовив їй у призначенні пенсії на підставі п.п. 16,29 Постанови Правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що вона не підтвердила фактичне місце проживання (реєстрації) на території України.
Постановою Комунарського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується закордонним паспортом громадянина України серія НОМЕР_1, виданий 02.07.1998 року, та виїхала на постійне місце проживання до м.Пєтах-Тіква держави Ізраїль, залишаючись громадянкою України та перебуваючи на консульському обліку у консульському відділі Посольства України в державі Ізраїль.
01.10.2013 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя подана письмова заява про призначення пенсії за віком.
Позивачці було відмовлено в призначені пенсії за віком.
З витягу протоколу засідання комісії з суперечливих питань при призначенні та виплаті пенсії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя № 41 від 20.09.2013 року вбачається, що для призначення пенсії представником було надано наступні документи: закордонний паспорт ОСОБА_1, ідентифікаційний номер, трудову книжку, свідоцтво про народження, свідоцтво про укладення шлюбу, довідку про заробітну плату за 60 місяців (а.с. 11).
Відповідно до довідки № 2301/01-3733 від 27.05.2013 року, виданої Управлінням державної міграційної служби України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 отримала громадянка України ОСОБА_1, на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого 12.11.1996 року Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області, який вилучений у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у призначені пенсії за віком, оскільки представником позивачки не було надано паспорт на ім'я позивачки або іншого документу, який засвідчував особистість позивача та факт постійного проживання її на території України, у зв'язку з їх відсутністю, тобто не був дотриманий порядок подання та оформлення документів для призначення пенсії.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками і зазначає наступне.
Конституційним Судом України Рішенням від 25.01.2012 № 3-рп/2012 надано офіційне тлумачення, у тому числі, статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25 листопада 2005 року за № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846. Цим Порядком передбачено, що заява про призначення (поновлення) пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. (п.5 Порядку). Зважаючи на відсутність іншого нормативно-правового акту, що регулює порядок призначення пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, застосуванню підлягають приписи діючого Порядку № 22-1, відповідно до яких для призначення пенсії особа має подати заяву особисто або через представника, який діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріально.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дотримався вимог зазначеного вище Порядку, подав заяву встановленого Додатком 4 зразка та додав документи, які необхідні для призначення пенсії.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відтак, державою гарантовано право людини отримувати пенсію з метою забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно п.16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.
За приписами п.29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Проживаючи в Ізраїлі, позивач має такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання і, з врахуванням тієї обставини, що відповідачем було неправомірно припинено виплату пенсії позивачу з підстав виїзду позивача на постійне місце проживання до держави Ізраїль та застосуванням норми права, визнаної неконституційною, таку виплату має бути поновлено.
Колегія суддів вважає відмову відповідача про призначення пенсії протиправною, оскільки позивачем через свого уповноваженого представника були подані документи, які підтверджують факт виїзду на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, про знищення паспорта громадянина України, про її проживання у м.Пєтах-Тіква, перебування на консульському обліку в КВ Посольства України в державі Ізраїль, а також копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дійсного до 2018 року.
Зважаючи на те, що відсутність паспорту громадянина України вказана відповідачем як підстава неможливості розгляду заяви про призначення пенсії за віком, колегія суддів дійшла висновку про порушення прав позивача, оскільки подані позивачем документи свідчать про неможливість її виконання через проживання його постійно на території іншої держави.
Також, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині виплати пенсії, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Частиною другою статті 46 цього ж Закону встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 197, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комунарського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2013 року по справі 2-а/333/205/13 (333/7745/13-а) - задовольнити.
Постанову Запорізької області від 12 грудня 2013 року по справі 2-а/333/205/13 (333/7745/13-а) - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій - задовольнити .
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай