20 червня 2014 рокусправа № 804/1271/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець про зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець Дніпропетровської області, в якому просило суд, зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець Дніпропетровської області прийняти до заліку суми виплачених пенсій по інвалідності за період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року, в розмірі 754,68 грн. та включити їх до актів звірки.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року у задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, а не їх органами на місцях, а відтак, позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії, є необґрунтованими.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності", а також, Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, передбачено відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД та на території України, відповідно до щомісячних актів звірки і витрат за особовими справами потерпілих, в яких визначають загальну суму витрат, що підлягають централізованому відшкодуванню.
Відповідачем було подано письмові заперечення, в яких останній просив апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до діючих порядків правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, визначено, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, а не їх органами на місцях, отже, позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії є неправомірними.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець, суми пенсії по інвалідності за період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року, виплачені управлінням Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 754,68 грн., до заліку не прийняті і не відшкодовані відповідачем.
Відповідно до ст. 1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Основи виділяють такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (ст. 4).
Положеннями ст. 25 вищевказаних Основ визначено, що зокрема, за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
На реалізацію положень Основ, виданий Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 даного Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений ст. 21 Закону.
Зі змісту вказаного Закону та також зі змісту Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4, відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «;Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «;Про пенсійне забезпечення», вбачається, що відшкодуванню підлягають такі суми:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким позивач в вересні-листопаді 2013 року здійснював виплату пенсії, що сформували спірну суму заборгованості, стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської федерації. Загальна сума виплат пенсій за вказаний період дорівнює 754,68 грн.
З огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець Дніпропетровської області не перебувають, ніяких страхових виплат не отримують.
Отже, виплата регресів за рахунок коштів сторони на території, якої стався нещасний випадок і по законодавству якої складався акт про нещасний випадок, передбачена ст. 2 угоди від 09 вересня 1994 року держав колишнього Радянського Союзу «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданого працівникові каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків».
Таким чином, не отримання регресу у вигляді страхової виплати від відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Марганці Дніпропетровської області в даному випадку, є підставою для того, щоб органи Пенсійного Фонду не отримували відшкодування за виплату їм пенсій по трудовому каліцтву.
Отже, обраний позивачем у справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права, є неналежним, тобто таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно із Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 - березня 2003 року № 5-4\4, визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом, в тому числі, потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди заподіяної працівнику внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, причому встановлене правило підписання актів звірки розрахунків передбачає відсутність спору з цього питання між сторонами.
Таким чином, діючим Порядком відшкодування витрат, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, визначено, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, а не їх органами на місцях, а відтак, позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії, є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність вимог управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області про зобов'язання Відділення Фонду включити до актів щомісячної звірки виплачені суми пенсій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганець про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай