"16" вересня 2014 р.Справа № 916/755/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Ярош А.І., Мирошниченко М.А.
(відповідно до розпорядження голови суду від 15.09.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Магур Н.І., за довіреністю №01/03-Д від 01.03.2014р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Ольга"
на рішення господарського суду Одеської області від 16 квітня 2014 року
по справі №916/755/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Яготин-Агро"
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Ольга"
про стягнення 289425,26 грн., -
ТОВ „Яготин-Агро" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СФГ „Ольга" 289425,26 грн., з яких: 231952 грн. основного боргу, 9004,82 грн. пені, 46390,40 грн. штрафу та 2078,04 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16 квітня 2014 року у справі №916/755/14 (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов ТОВ „Яготин-Агро" задоволено: з відповідача на користь позивача стягнуто 231952 грн. основного боргу, 9004,82 грн. пені, 46390,40 грн. штрафу, 2078,04 грн. 3% річних та 5788,51 грн. судового збору. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач (СФГ „Ольга") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити зменшивши пеню та штраф, з посиланням при цьому на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача (СФГ „Ольга") у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 05.08.2014р.
Представник позивача (ТОВ „Яготин-Агро") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких ТОВ „Яготин-Агро" просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу СФГ „Ольга" без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу СФГ „Ольга" за відсутністю представника СФГ „Ольга" у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2013р. між ТОВ „Яготин - Агро" (продавець, позивач) та СФГ „Ольга" (покупець, відповідач) укладено договір № 30-н (надалі - договір), за умовами якого Продавець зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур (Товар), а Покупець - прийняти Товар та оплатити його вартість за кількістю, асортиментом та по ціні, наведеними у специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору.
Продавець зобов'язаний в строк до 15.08.2013р. передати Покупцеві Товар, а також документи, що підтверджують його походження та якісні характеристики (п. 3.1 Договору).
Поставка товару по даному Договору здійснюється партіями на склад Покупця. Витрати, пов'язані з доставкою Товару, несе Продавець (п. 4.1 Договору).
За п. 4.3 Договору датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача (дата оформлення товарної накладної).
Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата товарів Покупцем здійснюється за ціною, зазначеною в специфікаціях (Додатках до цього Договору) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця з урахуванням індексу інфляції на момент розрахунків, в строк до 01.09.2013р.
При недотриманні Покупцем договірних строків оплати, він зобов'язується сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання, а також відшкодовує Продавцю збитки, завдані неналежним виконанням зобов'язань (п. 7.3 Договору).
У разі прострочення оплати вартості Товару понад 5 банківських днів, Покупець, крім пені, оплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару (п. 7.4 Договору).
Відповідно до п. 8.3 Договору договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно специфікації (Додатку № 1 до Договору) сторонами узгоджено товар, який поставляється за Договором - це насіння ріпаку Рохан в кількості 140 п.о. за ціною 1656,80 грн./п.о. Всього загальна вартість товару складає 231952 грн. Оплата Товару здійснюватиметься в строк до 01.09.2013р.
На виконання вимог договору, 14.08.2013р. та 15.08.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 231952 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № РН-0000575 від 14.08.2013р. на суму 99408 грн. (за довіреністю на отримання товару № 40 від 14.08.2013р.);
- № РН-0000576 від 15.08.2013р. на суму 132544 грн. (за довіреністю на отримання товару № 41 від 15.08.2013р.).
Перелічені видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін, посвідчені печатками останніх.
В порушення умов договору №30-н від 08.08.2013р., відповідач не розрахувався у повному обсязі за товар в узгоджені у договорі строки, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 231952 грн.
Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Яготин - Агро" до місцевого господарського суду з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, видаткові накладні № РН-0000575 від 14.08.2013р. на суму 99408 грн., № РН-0000576 від 15.08.2013р. на суму 132544 грн. і відповідні довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей, та не спростовуються відповідачем, позивачем, на виконання вимог спірного договору, було передано відповідачу товар на загальну суму 231952 грн.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості у розмірі 231952 грн. за спірним договором, або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.
Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Яготин-Агро" в частині стягнення з відповідача 231952 грн. заборгованості за отриманий товар за договором №30-н від 08.08.2013р.
Щодо позовних вимог ТОВ „Яготин-Агро" в частині стягнення з відповідача 9004,82 грн. пені та 46390,40 грн. штрафу слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У разі прострочення оплати вартості Товару понад 5 банківських днів, Покупець, крім пені, оплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару (п. 7.4 Договору).
Дослідивши розрахунки пені та штрафу, надані позивачем, апеляційний господарський суд приймає їх як обґрунтовані та складені відповідно до умов спірного договору та вимог чинного законодавства.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника стосовно наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на наступне.
За ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Підставою для зменшення розміру неустойки судом має бути явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'язання, під якою слід розуміти ступінь виконання зобов'язання боржником; причини невиконання та заходи, вжиті боржником для належного виконання, часткова сплата неустойки в добровільному порядку; форма вини боржника та інші обставини, що заслуговують на увагу.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідач повинен був сплатити, відповідно до умов спірного договору, вартість отриманого товару до 01.09.2013р., однак ані станом на дату подачі ТОВ „Яготин-Агро" позову, а ні під час вирішення спору у місцевому господарському суді, відповідачем своє зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару виконано так і не було.
Посилання відповідача на революцію в країні та складне невизначене становище не заслуговують на увагу, оскільки наявність таких обставин була відсутня у період, в який відповідач мав належним чином виконати свої зобов'язання з оплати спірного товару.
Таким чином відповідачем жодним чином необґрунтовано причини невиконання зобов'язання.
Також, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не було вжито будь яких заходів для належного виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
Наявність будь яких обставин непереборної сили, які б заважали відповідачу виконати свої зобов'язання належним чином, також не підтверджено належними та допустимими доказами.
При цьому, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно неспіврозмірності штрафних санкцій сумі боргу, оскільки сторони самостійно при укладанні договору визначили пеню та 20% штраф, як засоби відновлення свого порушеного права.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Яготин-Агро" в частині стягнення з відповідача 9004,82 грн. пені та 46390,40 грн. штрафу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2078,04 грн. 3% річних апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, апеляційний господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок відповідає вимогам норм чинного законодавства та є обґрунтованим.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Яготин-Агро" в частині стягнення з відповідача 2078,04 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Яготин-Агро" в повному обсязі.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Ольга" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 16 квітня 2014 року у справі №916/755/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Ольга" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 18 вересня 2014 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.А. Мирошниченко А.І. Ярош