73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 вересня 2014 р. Справа № 5024/1416/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:
прокурора Пуляєва І.В.
від позивача: Кувшинової А.О.
від відповідача-1: Колесника І.В.
від відповідача-2: Колесника І.В.
від відповідача-3: не з'явився
від відповідача-4: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Прокурора Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ
до відповідача-1: Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист", м.Херсон
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина",
смт. Лазурне, Скадовський район
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Марін", м.Херсон
до відповідача-4: Приватного підприємства "Власта -Агро", м.Кіровоград
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Федерація професійних спілок України, м.Київ
про визнання права власності та вилучення майна.
Описова частина рішення.
Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 03.07.2014р., 27.08.2014р, якими розгляд справи відкладався.
Справа знаходиться на стадії нового розгляду після скасування Вищим господарським судом України за постановою від 03.06.2014р. судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі від 21.09.2011р. та 26.03.2013р., відповідно.
За позовом прокурор просить визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майно (об'єкти нерухомості) туристичної бази "Чорномор" по вул. Набережній, б.5 у смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області та витребувати це майно з незаконного володіння відповідачів.
В число спірного майна за позовом віднесено такі речі:
- у володінні Херсонського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист": спальний корпус "А", 480,4м2: спальний корпус "Ж", 126,0м2; спальний корпус "Й", 126,0м2; спальний корпус "К", 113,0м2; спальний корпус "Л", 113,0м2; спальний корпус "М", 113,0м2; спальний корпус "Н", 113,0м2; спальний корпус "О", 113,0м2; спальний корпус "П", 113,0м2; спальний корпус "Р", 111,5м2; спальний корпус "С", 111,5м2; спальний корпус "Т", 111,5м2; спальний корпус "У", 111,5м2; спальний корпус "Ф", 111,5м2; спальний корпус "Щ", 260,9м2; спальний корпус "Ю", 260,9м2; спальний корпус "Я", 160,6м2; спальний корпус "А1", 160,6м2; спальний корпус "А2", 160,6м2; спальний корпус "А3", 160,6м2; спальний корпус "А4", 110,4м2; спальний корпус "А5", 237,6м2; спальний корпус "А6", 110,1м2; адміністративний корпус "В1", 149,6м2; адміністративний корпус "В2", 121,4м2; їдальня "Г1-Г5", 1293,0м2; їдальня "Д1", 243,5м2; кафе-закусочна "Ж1-Ж7", 515,0м2; бібліотека "Е1", 122,5м2; літній кінотеатр "11, 12", 631,0м2; гральня дитяча "Л1", 121,4м2; склад "М1", 67,2м2; склад "М2", 25,0м2; склад "М3", 64,0м2; склад "М4", 26,9м2; склад "М5", 28,7м2; склад "М6", 9,9м2; склад "М7", 139,1м2; склад "М8", 123,8м2; склад "М9", 241,5м2; склад "М10", 67,2м2; електрощитова "Н1", 2,3м2; санітарниі блок "Н2", 122,4м2; каналізаційна відкаччя "Н3", 18,0м2; КНС "Н4"Ю, 27,0м2; службова будівля "Н5", 122,2м2; дизельна "Н6", 113,м2; майстерня "Н7", 64,9м2; пральня "Н8", 120,0м2; туалет "Н9", 7,1м2; насосна "Н10", 6,9м2; гараж "Н11", 124,м2; КПП "Н12", 18,9м2; туристичний корпус "П1", 122,4м2; службова будівля "Р1, Р2", 71,2м2; службова будівля "Р3", 125,0м2; охоронний пункт "Р4", 42,3м2; автостоянка "Р5", 4712,м2; гуртожиток для персоналу "С1", 375,9м2; санітарний блок "ТІ", 120,0м2; санітарний блок "Т2", 114,2м2; господарська будівля "Т3", 59,4м2, більярдна "У1", 125,0м2; закусочна "Ф1", 99,6м2; бар з майданчиком "X1, Х2", 374,7м2; медичний пункт "Х3", 87,2м2; танц. майданчик № 1; танц. майданчик № 2; огорожа № 3-5; мостіння № 6.
- у володінні ТОВ "Жемчужина": спальний корпус літ."Ц", 47,3м2; спальний корпус літ."З", 126,0м2, спальний корпус літ."И", 126,0м2, санітарний блоку літ."Ч", 122,0м2;
- у володінні ТОВ "Каіс Марін": спального корпусу літ."Г", 65,9м2; спальний корпус літ."Д", 65,9м2; спальний корпус літ."Е", 65,9м2;
- у володінні ПП "Власта Агро": спальний корпус літ."Х", площею 47,3м2.
Прокурор стверджує, що спірне майно на час проголошення Україною незалежності перебувало у власності загальносоюзної громадської організації профспілок та відповідно до Постанови Верховної ради України від 04.02.1994р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзи РСР" це майно набуло статусу загальнодержавної власності та до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР саме Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій. Херсонське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" поза межами волевиявлення Фонду державного майна України та в порушення його прав незаконно набуло майно у власність, частини майна продало на користь ТОВ "Жемчужина", ТОВ "Каіс Марін", ПП "Власта-Агро".
Відповідач-1 проти позову заперечує, стверджуючи, що спірне майно не відноситься до майна колишньої загальносоюзної організації, набуто ним відповідно до законодавства у власника майна.
Інші відповідачі та третя особа протягом проваджень у справі письмово заперечували проти позовних вимог з підстав, подібних запереченням відповідача-1, стверджуючи, зокрема, наступне.
До повноважень ВЦРПС у сфері туризму відносилось керівництво підпорядкованими профспілкам організаціями, що займались відпочинком трудящих, туристсько-екскурсійною роботою.
В кожній з республік існувала власна профспілкова громадська організація, яка мала республіканський статус. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях координувала діяльність профспілок УРСР з розвитку та туризму. Загальносоюзний статус мали лише професійні спілки СРСР та органи їх управління. Профспілки УРСР мали республіканський статус та не відносилися до загальносоюзних громадських організацій.
Діючим в УРСР законодавством, зокрема ст.87, 89 ЦК УРСР, 1963р., ст.10 Конституції УРСР 1978р., профспілкова власність була визнана на рівні з державною (загальнонародною) та захищалася законом. Статтею 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" встановлено, що профспілки та їх органи відповідно до законодавства володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності.
Після утворення Федерації незалежних профспілок України, 18.11.1990р. була прийнята постанова Президії Ради Загальної конфедерації професійних союзів СРСР № 2-1а "Про затвердження договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", згідно якої, з метою забезпечення статутних завдань загальної конфедерації профспілок СРСР було затверджено договір по закріпленню прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1991р., що був укладений між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України.
Згідно переліку об'єктів профспілкового майна, закріпленого за ФНПУ на правах володіння за вказаним договором, було передано, у числі іншого майна, розташованого у Херсонській області, також і туристичну базу "Чорномор" в смт. Лазурне.
На підставі рішення виконкому Лазурненської селищної ради від 30.01.2002р. № 03 ПАТ "Херсонтурист" одержано свідоцтво про право власності, яке було зареєстроване державою.
Відтак, ПАТ "Херсонтурист" правомірно набуло право власності на спірний об'єкт частина якого на законних підставах згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу була відчужена на користь ТОВ "Жемчужина", ТОВ "Каіс Марін", ПП "Власта-Агро".
Відповідачі звертають увагу й на правомірність створення ЗАТ "Укрпрофтур", до статутного фонду якого внесено майно засновників - Федерації профспілок України та Фонду соціального страхування України. Зокрема, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7 за позовом ФДМУ до Федерації профспілок України, Фонду соцстрахування та АТ "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів, у задоволенні позову було відмовлено. Встановлені у зазначеному судовому акті факти за приписами ст.35 ГПК України не потребують доказування.
Українське АТ по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур" не було організацією союзного підпорядкування, в зв'язку з чим його майно не набуло статусу загальнодержавного, отже на нього не можуть поширюватися норми права, на які посилається прокурор, обґрунтовуючи підстави позову.
Відповідач заявив про застосування строку позовної давності за позовом.
Заяву мотивовано обізнаністю як прокурора, так і позивача у існуванні спорів щодо статусу профспілкового майна.
ФДМ України у 1996р. був ініційований позов про визнання недійсними установчих документів створеного ЗАТ "Укрпрофтур", підставою позовних вимог при цьому було те, що засновником, а саме, федерацією профспілок, до статутного фонду створеного ЗАТ було передане державне майно, яке не належало профспілкам.
Обізнаність прокуратури щодо наявності спору про статус майна підтверджується запитом першого заступника Генерального прокурора України Гарника М.В. від 13.09.2000р. № 07/2-1412-99 у зв'язку з перевіркою, про надання ЗАТ "Укрпрофтуром" установчих документів, переліків майна, яке увійшло до статутного фонду ЗАТ, судових рішень з питань створення ЗАТ "Укрпрофтур".
Згідно нормативних актів, на які посилається прокурор і позивач в обґрунтування позовних вимог, ФДМ України мав скласти переліки майна, яке є державною власністю, що знаходилось у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради) станом на 24.08.1991р., ще протягом 1996р.
В листі на адресу суду від 26.08.2014р. № 05/2-3823-13 прокурор стверджує, що строк позовної давності ним пропущено, оскільки про існування спірних відносин йому стало відомо лише при проведенні перевірки підлеглими прокурорами з питань додержання вимог законодавства про відчуженні майна Федерації профспілок України за завданням № 07/1-974 вих. 11-288окв від 09.06.2011р.
Такої ж як прокурор точки зору щодо позовної давності у справі і представник позивача.
Учасники процесу, представники яких не з'явилися у судове засідання у справі, належно повідомлялися про час і місце розгляду справи, про що свідчать залучені до справи витяги з реєстру поштових відправлень на їх адреси копій ухвали суду від 27.08.2013р. про відкладення розгляду справи на 11.09.2014р. об 11год. 00хв.
Копія ухвали, що направлялась на адресу ПП "Власта-Агро" повернута до суду 02.09.2014р. з поміткою відділення зв'язку Укрпошти про те, що адресат вибув. Копії цієї ухвали, що направлялись на адресу ТОВ "Жемчужина", ТОВ "Каіс Марін", Федерації професійних спілок України до суду не повернулись.
Ці учасники процесу вважаються належно повідомленими про час і місце розгляду справи з огляду на зміст ст.64 ГПК України та п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за якими в разі якщо ухвала про порушення провадження у справі (про відкладення розгляду справи) була надіслана за належною адресою (тобто повідомленою стороною) і не повернуто підприємством зв'язку, або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою ХVІІІ з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987р., професійні спілки були загальносоюзною громадською організацією, до складу якої входили республіканські ради, у тому числі й Українська республіканська рада профспілок. Після проголошення Україною незалежності з розпадом Союзу РСР правонаступником республіканської ради професійних спілок стала Федерація незалежних профспілок України.
З утворенням Федерації незалежних профспілок України Президією Ради Загальної конфедерації професійних союзів СРСР 18.11.1990р. була прийнята постанова за № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", якою затверджений Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією. Згідно з цим договором у володіння, користування та розпорядження Федерації незалежних профспілок України було передано в числі іншого майна туристичну базу "Чорномор", розташовану у смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, вул. Набережна.
Постановою Президії Федерації незалежних профспілок України № П-7-7 від 23.08.1991р., зі змінами від 09.10.1991р. було прийнято рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в АТ "Укрпрофтур".
04.10.1991р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіям - АТ "Укрпрофтур", затверджено статут цієї ради, зареєстрований Київським міськвиконкомом 28.10.1991р., до статутного фонду створеного АТ "Укрпрофтур" був переданий, в числі іншого майна і майно туристичної бази "Чорномор", що є спірним у справі.
За рішенням правління АТ "Укрпрофтур" від 03.12.1991р. створено Херсонське обласне відділення АТ "Укрпрофтур", яке реорганізовувалося в подальшому у Херсонське обласне дочірнє підприємство "Херсонтурист" АТ "Укрпрофтур", Херсонське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист". Йому як статутний внесок передано до статутного фонду майно загальною балансовою вартістю 5545 тис.грн., у тому числі й названу туристичну базу "Чорномор" у смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області.
На об'єкт нерухомості у складі цієї туристичної бази на підставі рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради від 30.01.2002р. № 03 Херсонським обласним ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" отримано свідоцтво про право колективної власності, з наступною державною реєстрацією цього права 12.02.2002р.
21.04.2011р. Херсонським обласним ЗАТ по туризму та екскурсіям "Херсонтурист" та ТОВ "Каіс Марін" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ "Каіс Марін"" придбало у Херсонського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" нерухоме майно туристичної бази "Чорномор" (частину бази) - спальний корпус літ."Г", площею забудови 65,9м2; спальний корпус літ."Д", площею забудови 65,5м2; спальний корпус літ. "Е", площею забудови 65,9м2, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Набережна, буд.5.
22.04.2011р. Херсонським обласним ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" та ТОВ "Жемчужина" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ "Жемчужина" придбало у Херсонського обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" нерухоме майно туристичної бази "Чорномор" (також частину бази): спальний корус літ."Ц", площею забудови 47,3м2; спальний корпус літ."З", площею забудови 126м2, спальний корпус літ."И", площею забудови 126м2; санітарний блок літ."Ч". площею забудови 122м2, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Набережна, буд.5.
22.04.2011р. Херсонським обласним ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" та ПП "Власта-Агро" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПП "Власта-Агро" (покупець) придбало у продавця нерухоме майно туристичної бази "Чорномор" (частину бази): спальний корпус літ."Х", площею забудови 47,3м2; що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Лазурне, вул. Набережна, буд.5.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.
Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991р. № 1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства.
За постановою Верховної Ради УРСР від 29.11.1990р. № 506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" вводився мораторій на території України на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 145-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. № 1540-ХІІ, майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.
Постановою Верховної ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України", з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, передало Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій.
Постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.11.1994р. № 3943-ХІІ встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю, а Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. доручено визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.
Поряд з цим, як слідує з постанови постановою Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів "Укрпрофтур", майно Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, як української профспілки, не відносилось до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, відповідно, не підлягало вилученню на користь держави у відповідності до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України" та від 04.02.1994р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР".
Зазначеним договором про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р. за Федерацією незалежних профспілок України майно, в т.ч. спірне, було закріплено на праві власності.
Таким чином, відповідачами спростовано твердження прокурора та позивача про те, що спірне майно на час проголошення незалежності України було власністю загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР. Відтак, твердження прокурора про те, що майно відноситься до державної власності не відповідає дійсності.
Судом на протязі нового розгляду справи приймалися заходи до встановлення дати введення туристичної бази "Чорномор" в експлуатацію, даних про те, за рахунок яких коштів останню побудовано. Суд неодноразово - і при прийнятті справи до провадження, і при відкладеннях розгляду справи зобов'язував кожного з учасників процесу (як прокурора та позивача, так і відповідачів) надати зазначені дані суду. З-за тривалості невиконання цих вимог суду справу розглянуто поза межами строку, передбаченого ст.69 ГПК України; цей строк продовжувався судом.
Щодо виконання цих вимог суду представник позивача повідомила, що позивач звертався із запитом щодо надання відповідей на ці питання, даних щодо таких відповідей до Херсонської міської ради, проте позитивного результату не досяг, таких відповідей, даних не отримано.
Представник відповідача щодо виконання цих вимог суду надав для залучення до справи виявлену копію рішення Скадовської районної ради депутатів трудящих № 285 від 29.07.1966р. "Про відведення земельних ділянок Херсонській обласній раді профспілок під будівництво турбази і Херсонській обласній раді по туризму під будівництво пансіонату", стверджує, що за цим рішенням ради виділялась земельна ділянка під будівництво нині спірної нерухомості Херсонській обласній раді профспілок. Поряд з цим, витребуваних судом названих даних відповідач-1 не надав (як і інші відповідачі), представник стверджує, що документи про введення пансіонату в експлуатацію, про його будівництво, джерела використання коштів на будівництво пансіонату не збереглися та не знайдені, ні у відповідача-1, ні у третьої особі, ні в державних архівах. На пропозицію суду надати письмові пояснення про те, що документи не збереглися, представник відповідача-1 відповів відмовою. Представник вважає, що спірну нині нерухомість, з огляду на зміст рішення ради про надання земельної ділянки, було побудовано за рахунок суб'єкта, якому ділянка виділялась, - Херсонської обласної ради профспілок - після названого рішення про виділення земельної ділянки.
Прокурор надав суду довідку архівного відділу Скадовської райдержадміністрації № 01-61/56 від 04.07.2014р. такого змісту: "В архівних документах фонду виконавчий комітет Лазурненської селищної ради, смт. Лазурне, Скадовський район, Херсонська область, в протоколах сесій та протоколах засідань виконавчого комітету за 1966-1974 роки включно, документів про введення в експлуатацію пансіонату "Чорномор", що розташований в смт. Лазурне, вул. Набережна, буд.5, відомостей про забудовників пансіонату та джерел фінансування будівництва не виявлено, тож надати запитувані документи немає змоги.
Відомо, що за рішенням Скадовської районної ради народних депутатів трудящих № 285 від 29 липня 1966 року "Про відведення земельних ділянок Херсонській обласній Раді профспілок під будівництво турбази і Херсонській обласній Раді по туризму під будівництво пансіонату в с.Новоолексіївка" (оригінал знаходиться на постійному зберіганні в державному архіві Херсонської області) в постійне користування Херсонській обласній Раді по туризму було відведено земельну ділянку із випасних угідь Новоолексіївського лісництва Скадовського лісгоспзагу під будівництво пансіонату. Також відомо, що рішенням виконкому Херсонської обласної Ради депутатів трудящих № 125/5 від 07.03.1974р. "Про передачу пансіонату "Чорномор" на баланс обласної ради по туризму та екскурсіях" (оригінал знаходиться на постійному зберіганні в державному архіві Херсонської області) Херсонський обласний відділ комунального господарства зобов'язаний передати на баланс Херсонської обласної ради по туризму та екскурсіях пансіонат "Чорномор".
З наявної у справі копії довідки Державного архіву Херсонської області (лист на адресу Херсонського обласного ЗАТ "Херсонтурист" № 05-2/13 від 22.01.2002р.) слідує, що в документах виконавчих комітетів Херсонської обласної та Скадовської районної рад депутатів трудящих за 1966-1968 роки даних про введення в експлуатацію пансіонату "Чорномор" немає.
Судом прийнято вичерпних заходів до встановлення дати введення пансіонату в експлуатацію, джерел фінансування його будівництва і встановлено з названих документів, що рішенням органу державної виконавчої влади від 29.07.1966р. земельну ділянку під будівництво пансіонату було виділено Херсонській обласній раді профспілок, і поряд з цим за рішенням іншого органу державної виконавчої влади - виконкому Херсонської обласної ради депутатів трудящих від 07.03.1974р. приписано Херсонському обласному відділу комунального господарства передати пансіонат "Чорномор" на баланс Херсонської обласної ради по туризму та екскурсіях, де і мав перебувати пансіонат на час проголошення незалежності України, розпаду СРСР.
З огляду на викладене, у позові слід відмовити, оскільки підстави вимог не підтвердилися, не доведені.
З точки зору правил доказування позов не може бути доведеним на сумнівних, спростованих доводах. Сумніви у вимогах тлумачаться не на користь позивача, а на користь точки зору про недоведеність вимог.
Суд прийняв до уваги на користь відповідачів зміст ч.2 ст.328 ЦК України, за якою право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
До справи залучено копії судових рішень першої та апеляційної інстанції у справі № 5024/2046/2011, де за позовом прокурора з аналогічних обґрунтувань, що і в цій справі № 5024/1416/2011, 12.12.2011р. визнано недійсним рішення Лазурненської селищної ради № 03 від 30.01.2002р. "Про видачу свідоцтва про право колективної власності на турбазу "Чорномор".
У справі № 5024/2046/2011 стадії касаційного провадження не було, в той час як у цій справі № 5024/1416/2011 саме в суді касаційної інстанції були скасовані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, що приймались за подібних висновків вчиненим судами у справі 5024/2046/2011.
Зміст судових рішень у справі № 5024/2046/2011 не має значення преюдиції при розгляді справи № 5024/1416/2011, оскільки відповідно до ст.35 ГПК України не доказуються знову при розгляді інших справ лише обставини, встановлені рішенням суду в іншій справі, а оцінка обставин, застосування до певних обставин певного законодавства певним його змістом у одній справі не мають статусу преюдиції для іншої справи.
Суд прийняв до уваги щодо відповідача зміну його організаційної форми товариства із ЗАТ на ПрАТ з приведенням цієї форми у відповідність до змін у законодавстві.
Щодо строку позовної давності за цим позовом суд приймає до уваги наступне.
Згідно зі ст.256, 257, 261, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позов заявлено 21.07.2011р. (вх. № 1628, подано до канцелярії суду).
Позивач же усвідомив про порушення декларованих ним як свої права (насправді, як встановив суд, такого порушення не відбулось, декларованого права позивача щодо спірного майна не існувало) з рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок, Фонду соціального страхування України, АТ "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів (копія на а.с. 41, 42 т.6).
У названій справі № 138/7 той же позивач, що і в справі № 5024/1416/2011 до підстав вимог відносив ту ж тезу про належність загальносоюзному громадському об'єднанню майна, що передавалось до статутного фонду АТ "Укрпрофтур". Ця теза спростована судом у справі № 138/7, у позові відмовлено за висновку про те, що майно українських профспілок не передбачалось до вилучення на користь держави, так як воно не є майном загальносоюзної громадської організації.
Трирічний строк позовної давності за позовом, що розглядається (за ст.71 ЦК УРСР він також встановлювався періодом в три роки) розпочався наступного дня після названого судового рішення у справі № 138/7 - 21.01.1997р., та закінчився, відповідно, 20.01.2000р. Позов заявлено через 11 років 6 місяців та 1 день після його спливу, поважних причин його пропуску не наведено, такими не можуть кваліфікуватися обґрунтування про те, що прокурору про порушення права стало відомо лише у 2011р., оскільки, як зазначено у законі, мають значення лише дані про те, коли стало відомо про такі порушення позивачеві, та дані про поважність пропущення строку позовної давності саме позивачем, і ніким іншим.
Строк позовної давності за позовом пропущено, поважних причин його пропущення суду не наведено, судом не встановлено, але оскільки у позові відмовляється за його недоведеністю, необґрунтованістю підстав вимог, то положення законодавства про відмову у позові за пропуском строку позовної давності судом не застосовуються у справі за ще одну підставу відмови в задоволенні позовних вимог (за пропуском строку позовної давності за відсутності поважних причин для його відновлення нормативно можлива відмова лише щодо обґрунтованих по суті позовів).
Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Повне рішення складено
18.09.2014р.
Суддя В.В. Чернявський