м. Вінниця
02 вересня 2014 р. Справа № 802/2706/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни
представника позивача: Трачук Т.Є.
представника відповідача: Слободенюк Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: заступника Жмеринського міжрайонного прокурора як суб'єкта владних повноважень
до: Браїлівської селищної ради
про: скасування рішення
В липні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заступника Жмеринського міжрайонного прокурора про скасування пунктів 6, 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради».
Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою, проведеною Жмеринською міжрайонною прокуратурою щодо законності прийнятих рішень у діяльності Браїлівської селищної ради встановлено, що пункти 6, 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» суперечать вимогам Законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про адміністративні послуги» відповідно.
У зв'язку з вказаним порушенням, за результатами проведеної перевірки, позивачем 08.05.2014 року внесено подання на ім'я голови Браїлівської селищної ради № 18-1617вих14 про приведення у відповідність до вимог Закону п. 6 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» та скасування п. 9 цього ж рішення.
Проте, рішенням 36 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 02.07.2014р. «Про розгляд подання заступника Жмеринського міжрайонного прокурора» вимоги зазначеного подання повністю виконанні не були, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про скасування пунктів 6, 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради», як таких, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судових засіданнях, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 26.12.2012р. на 23 сесії 6 скликання Браїлівською селищною радою прийнято рішення «Про правила благоустрою та утримання населених пунктів Браїлівської селищної ради».
Пунктом 6 вказаного рішення зобов'язано суб'єктів адміністративно-правових відносин, а саме: керівників підприємств, установ та організацій всіх форм власності, медичних та навчальних закладів, фізичних осіб, приватних підприємців, власників споруд торгівельно-побутового призначення, власників квартир, будинків, земельних ділянок та інших об'єктів нерухомості, що розташовані на території ради, заключити договори на прибирання територій господарювання та прилеглих територій, збір та вивезення сміття з КП «Браїлів-комунсервіс», яке надає відповідні послуги.
Також пунктом 9 вказаного рішення заборонено виконавчому комітету селищної ради надання адміністративних послуг особам, що порушують правила благоустрою на території ради, не мають угод з КП «Браїлів-комунсервіс» і не сплачують кошти за збір та вивезення твердих побутових відходів.
Постановою Жмеринського міжрайонного прокурора від 23.04.2014 року призначено перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів з приводу відповідності прийнятого Браїлівською селищною ради 26.12.2012р. на 23 сесії 6 скликання рішення «Про правила благоустрою та утримання населених пунктів Браїлівської селищної ради» вимогам чинного законодавства. Копію цієї постанови під розписку вручено селищному голові Резеденту В.Д. 30.04.2014 року.
08.05.2014 року заступником Жмеринського міжрайонного прокурора внесено подання на ім'я голови Браїлівської селищної ради Резедента В.Д. № 18-1617вих14 про приведення у відповідність до вимог закону п. 6 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» та скасування п. 9 цього ж рішення. Копію подання під розписку вручено селищному голові Резеденту В.Д. 12.05.2014 року.
Рішенням 36 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 02.07.2014р. «Про розгляд подання заступника Жмеринського міжрайонного прокурора» внесено зміни до п. 6 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради», а саме, замість слів: «з КП «Браїлів-комунсервіс», яке надає відповідні послуги», записати: «з організацією, яка надає відповідні послуги на території ради».
Крім того, вказаним рішенням вирішено п. 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» залишити у такій редакції: виконавчому комітету селищної ради заборонити надання адміністративних послуг особам, які порушують правила благоустрою на території ради, не мають угод з організацією, яка надає послуги по вивезенню ТПВ на території ради, де встановленні контейнерні майданчики.
Таким чином, оскільки на думку прокурора Браїлівською селищною радою не виконано вимоги подання заступника Жмеринського міжрайонного прокурора, останній звернувся з позовом до адміністративного суду.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до п. 9 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, ст. 1, Глави 1 Розділу ІІІ Закону України "Про прокуратуру" прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
Статтею 19 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор в межах своєї компетенції має право вносити подання.
Згідно із ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам-підприємцям.
Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів. У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Судом встановлено, що причиною для внесення позивачем подання від 08.05.2014 року № 18-1617вих14 про приведення у відповідність до вимог Закону п. 6 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» та скасування п. 9 цього ж рішення, та в подальшому для звернення з даним адміністративним позовом до суду, стало невідповідність вказаних пунктів вимогам чинного законодавства, а саме, Законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про адміністративні послуги».
Так, пунктом 6 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» зобов'язано суб'єктів адміністративно-правових відносин, а саме: керівників підприємств, установ та організацій всіх форм власності, медичних та навчальних закладів, фізичних осіб, приватних підприємців, власників споруд торгівельно-побутового призначення, власників квартир, будинків, земельних ділянок та інших об'єктів нерухомості, що розташовані на території ради, заключити договори на прибирання територій господарювання та прилеглих територій, збір та вивезення сміття з КП «Браїлів-комунсервіс», яке надає відповідні послуги.
В подальшому, рішенням 36 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 02.07.2014р. «Про розгляд подання заступника Жмеринського міжрайонного прокурора» внесено зміни до п. 6 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради», а саме, замість слів: «з КП «Браїлів-комунсервіс», яке надає відповідні послуги», зазначити слова: «з організацією, яка надає відповідні послуги на території ради».
Так, згідно довідки Жмеринської ОДПІ від 10.07.2014 р. 5583/10/18-005 на території Браїлівської селищної ради здійснює збір та вивіз твердих побутових відходів єдине підприємство - КП «Браїлів-комунсервіс».
Крім того, рішенням адміністративної колегії Вінницької обласної територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2014 р. № 20-рш (справа № 06-26.20.3/19-14) визнано дії Браїлівської селищної ради, які полягають у встановленні в рішенні 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» у встановленні умов надання адміністративних послуг тільки при сплаті коштів за збір та вивезення твердих побутових відходів виключно з КП «Браїлів-комунсервіс» та встановлення єдиного виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів, такими, що не відповідають чинному законодавству.
Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України «Про захист економічної конкуренції».
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, зокрема, що державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.
Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
В той же час, частиною 1 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
При цьому, частиною 2 зазначено статті передбачено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців.
Також, згідно 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, на думку суду, в даному випадку приймаючи рішення про зобов'язання суб'єктів адміністративно-правових відносин до укладення договорів на прибирання територій господарювання та прилеглих територій, збір та вивезення сміття лише з одним із суб'єктів господарювання, який надає відповідні послуги, Браїлівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, не врахувала положень Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Прийняття такого рішення, є ні чим іншим, як вчиненням антиконкурентних дій Браїлівською селищною радою, які, як наслідок, призвели до обмеження конкуренції.
Таким чином, з встановлених під час судового розгляду обставин вбачається, що пункт 6 рішення 23 сесії 6 скликання від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» прийнято Браїлівською селищною радою без врахування положень Закону України «Про захист економічної конкуренції», при цьому, прийняття такого рішення спричинили негативний вплив на конкуренцію, що є недопустимим з боку органів місцевого самоврядування, а тому даний пункт рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується пункту 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради», то, в даному випадку, перевіривши законність його прийняття, суд встановив наступне.
Так, пунктом 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» заборонено виконавчому комітету селищної ради надання адміністративних послуг особам, що порушують правила благоустрою на території ради, не мають угод з КП «Браїлів-комунсервіс» і не сплачують кошти за збір та вивезення твердих побутових відходів.
В подальшому, рішенням 36 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 02.07.2014р. «Про розгляд подання заступника Жмеринського міжрайонного прокурора» вирішено п. 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» залишити у такій редакції: виконавчому комітету селищної ради заборонити надання адміністративних послуг особам, які порушують правила благоустрою на території ради, не мають угод з організацією, яка надає послуги по вивезенню ТПВ на території ради, де встановленні контейнерні майданчики.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адміністративні послуги" адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.
Згідно із ч. 3 ст. 3 цього Закону його вимоги поширюються на надання суб'єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
Державна політика у сфері надання адміністративних послуг базується на принципах верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності, стабільності, рівності перед законом, відкритості та прозорості, оперативності та своєчасності, доступності інформації про надання адміністративних послуг, захищеності персональних даних, раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг, неупередженості та справедливості, доступності та зручності для суб'єктів звернень (ст. 4 Закону України "Про адміністративні послуги").
Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 9 цього Закону суб'єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов'язані забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від суб'єкта надання адміністративної послуги, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом "б" ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.
Суд не погоджується з пунктом 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012 р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівськоїї селищної ради», яким заборонено виконавчому комітету селищної ради надавати адміністративні послуги особам які не мають угод з КП «Браїлів-комунсервіс» та не сплачують кошти за збір та вивезення твердих побутових відходів, оскільки така заборона суб'єкта владних повноважень у наданні адміністративної послуги членам територіальної громади суперечить принципам державної політики у сфері надання адміністративних послуг, зокрема рівності перед законом, відкритості та прозорості, неупередженості та справедливості, доступності та зручності для суб'єктів звернень.
Крім того, статтею 5 Закону України "Про адміністративні послуги" передбачено, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються підстави для одержання адміністративної послуги та перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.
В свою чергу в силу положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про адміністративні послуги" суб'єкт надання адміністративних послуг може видавати організаційно-розпорядчі акти про встановлення власних вимог щодо якості надання адміністративних послуг (визначення кількості годин прийому, максимального часу очікування у черзі та інших параметрів оцінювання якості надання адміністративних послуг).
При цьому, такі вимоги не можуть погіршувати умови надання адміністративних послуг, визначені законом (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про адміністративні послуги").
Згідно з ч. 6, 7 ст. 9 Закону України "Про адміністративні послуги" забороняється вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом. Суб'єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб'єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.
Відтак, відповідачі не вправі обумовлювати надання адміністративної послуги необхідністю вжиттям особою, яка звернулась за такою послугою, певних заходів, не передбачених Законом України "Про адміністративні послуги", зокрема укладення договору щодо збору та вивезення побутового сміття.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що пункт 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012р. «Про правила благоустрою та утримання території населених пунктів Браїлівської селищної ради» прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає скасуванню.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних пунктів рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Надаючи оцінку оскаржуваним пунктам рішення, суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що спір вирішено на користь державного органу, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати п. 6 та п. 9 рішення 23 сесії 6 скликання Браїлівської селищної ради від 26.12.2012 р. "Про правила благоустрою та утримання територій населених пунктів Браїлівської селищної ради".
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович