Справа № 202/6399/14-а
Іменем України
07 липня 2014 року Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Шклярук Д.С., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради та просить суд: визнати дії відповідача такими що були помилково здійснені без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України ст. 268 ЦК України відносно нарахування та виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язати відповідача усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2013 рік; зобов'язати відповідача призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 p. № 796-ХІІ.
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради як особа, яка постраждала внаслідок «Чорнобильської катастрофи» 1 категорії, ІІ групи інвалідності.
Він віднесений до І-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відповідачем має виплачуватися передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» допомога на оздоровлення, утім, на його переконання, її розмір є меншим ніж той, що встановлений законом, навіть не зважаючи на письмове звернення до відповідача з цього приводу, що й стало приводом для звернення до суду із адміністративним позовом.
Ухвалою судді від 16 червня 2014 року було відкрито скорочене провадження у справі.
Відповідач не визнав позовні вимоги та надав письмові заперечення проти позову, зазначивши про правомірність своїх дій посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Дослідивши матеріали справи та письмові докази, вбачаються підстави для задоволення позову частково з огляду на наступні встановлені обставини.
Позивач віднесений до І-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особа яка була учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, та згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії ДНА-01 № 355020 від 22.05.2003 року йому встановлена ІІ група інвалідності безстроково.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідно до ч. 4 ст. 48 зазначеного вище Закону позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення з урахуванням статусу в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення (ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 зазначеного закону).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2013 році допомога на оздоровлення нарахована позивачу у значно меншому розмірі, ніж передбачено законом.
Разом із тим, встановлено, що при нарахуванні позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, відповідачем неправомірно у 2013 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки виплати щорічної допомоги на оздоровлення має разовий характер, а не щомісячний, відповідача слід зобов'язати здійснити відповідне донарахування та виплату позивачу вказаної допомоги за конкретний період, в даному випадку за 2013 рік включно.
Разом з тим, в справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України застосуванню не підлягає, а тому позовні вимоги позивача про перерахунок та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік підлягають задоволенню.
Частина 3 статті 99 КАС України передбачає наявність й інших строків для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів. Частиною 1 статті 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР встановлено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди (шкоди, спричиненої Чорнобильською катастрофою), заподіяної життю і здоров'ю особи, строком давності не обмежується.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради здійснити перерахунок, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично отриманих сум у цей період.
Постанова підлягає негайному виконанню у частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та донарахування і виплатити ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат на день виплати за 2013 рік з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова може були оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя: Д.С. Шклярук