ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4129/14 08.09.14
За позовом Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»
до Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський»
про стягнення 4541,85 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - Циганин Я.М. (представник за довіреністю);
від відповідача - Шадевська Ж.Е. (представник за довіреністю).
На розгляд господарського суду міста Києва були передані вимоги Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» до Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» про стягнення 134950,60 грн. заборгованості та нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України санкцій за Договором безпроцентної позики № 2 від 11.11.2010.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2014 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» на користь Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» 128965 грн. 69 коп. основного боргу, 1436 грн. 90 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 4548 грн. 01 коп. 3% річних, 2699 грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 вказане рішення було залишено без змін.
Постановою від 17.07.2014 Вищий господарський суд України скасував рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду в частині позову про стягнення 3% річних у сумі 4548,01 грн. та справу № 910/4129/14 в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції, де вона згідно повторного автоматизованого розподілу надійшла на новий розгляд до судді Сташківа Р.Б. та була прийнята ним до провадженням.
Позивачем було подано суду письмові пояснення по суті спору, в якому також викладено заяву про зменшення позовних вимог (у межах переданих на новий розгляд), а саме, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 4541,85 грн. 3% річних за період 14.03.2011 - 13.03.2014.
Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 4548,01 грн. вмотивовані простроченням з боку Позивача виконання основного зобов'язання, що є підставою для застосування до нього санкцій в порядку ст. 625 ЦК України.
Відповідач у поданому суду відзиві заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки вважає неправильним здійснений Позивачем розрахунок позовних вимог у цілому.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.11.2010 між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» (позикодавець, Позивач) та Державним підприємством «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (позичальник, Відповідач) було укладено договір безпроцентної позики № 2 (Договір), за умовами якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній зобов'язується прийняти позику, використати її за цільовим призначенням, відповідно до мети позики та повернути вказану позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.
Згідно з п. 1.3 Договору метою та цільовим призначення позики є виконання позичальником завдання № 13 додатку 2 до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
Спір у даній справі № 910/4129/14 виник в зв'язку з тим, що Позивач вважає, що Відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не було у повному обсязі повернуто надані грошові кошти, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 128965,69 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1436,90 грн. та 3% річних в сумі 4548,01 грн.
Так, відповідно до п. 2.1 Договору розмір позики становить 150000000 грн., та може бути змінений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод.
07.02.2011 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди збільшити суму договору на 43500000 грн. та розмір позики за Договором становить 193500000 грн.
31.05.2011 сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до Договору , відповідно до якої сторони дійшли згоди зменшити суму позики на 43500000 грн. та розмір позики за Договором становить 150000000 грн.
За умовами п. 3.1 Договору позика надається на 363 дні з часу укладення Договору, та за приписами п. 3.2 Договору за взаємною згодою сторін строк надання позики може бути пролонгований.
Позика надається позикодавцем у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на рахунок позичальника, відкритий в органах Державного казначейства України відповідно до Порядку за графіком плану фінансування завдань і заходів Програми відповідно до п. 6 Порядку.
Так, із залученої до матеріалів справи виписки Державного казначейства України з рахунку Позивача та платіжного доручення № 29 від 28.01.2011 на рахунок Відповідача 28.01.2011 було перераховано згідно Договору позику в розмірі 150000000 грн.
Відповідно до п. 4.3 Договору позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на рахунок позикодавця, відкритий в органах Державного казначейства України відповідно до Порядку.
Згідно з п. 5.2.2 Договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строки та на умовах, передбачених цим договором.
07.11.2011 сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Договору відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк повернення позики за цим договором до 05.11.2012.
06.11.2012 сторонами укладено додаткову угоду № 5 до Договору відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк повернення позики за цим договором до 01.11.2013.
01.11.2013 сторонами укладено додаткову угоду № 6 до Договору відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк повернення позики за цим договором до 30.10.2014.
Відповідно до п. 5.2.2 Договору позичальник зобов'язаний сплачувати позикодавцю плату за отримання і користування позикою за цим договором відповідно до п. 2.3 Договору.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що плата за отримання і користування позикою становить 71500 грн. на рік та сплачується рівними частинами щомісяця до 5 числа кожного наступного місяця. Розмір плати за отримання та користування позикою може бути змінений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угоди до договору.
Додатковою угодою № 1 від 07.02.2011 сторонами визначено плату за отримання і користування позикою в розмірі 76739,60 грн. на рік.
Додатковою угодою № 2 від 06.04.2011 сторонами визначено плату за отримання і користування позикою в розмірі 72265,60 грн. на рік.
Додатковою угодою № 3 від 31.05.2011 сторонами визначено плату за отримання і користування позикою в розмірі 55112,77 грн. на рік.
Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач усупереч умовам Договору та статтям 525, 526, 692 ЦК України та 193 ГК України взяті на себе зобов'язання по сплаті коштів за користування позикою в передбачений Договором строк не виконав, у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем, яка становить 128965,69 грн. Доказів сплати цієї суми заборгованості матеріали справи не містять.
Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, в зв'язку з чим Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 1436,90 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4548,01 грн. - 3% річних. Доказів сплати цих сум Відповідачем в добровільному порядку матеріали справи не містять.
Із огляду на наведене, та враховуючи визнання судом обґрунтованими розрахунків Позивача, рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2014 позовні вимоги було задоволено повністю та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 128965 грн. 69 коп. основного боргу, 1436 грн. 90 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 4548 грн. 01 коп. 3% річних, 2699 грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору. Апеляція вказане рішення підтримала.
При цьому, Вищий господарським суд України, скасовуючи частково та направляючи на новий розгляд справу лише в частині заявлених до стягнення 4548,01 грн. - 3% річних вказав на необхідність дослідження та з'ясування судом обставин справи лише в частині питання застосування позовної давності до даних вимог із огляду на те, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Разом з тим, відхиляючи клопотання відповідача про застосування до позовних вимог про стягнення 3 % річних за січень - лютий 2011 року позовної давності, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що підписання акту звірки про наявність заборгованості в сумі 128965,69 грн., яка виникла з січня 2011 року по лютий 2014 року, свідчить про визнання відповідачем боргу та є підставою для переривання перебігу позовної давності. Однак, суди обох інстанцій не перевірили доводів Відповідача про те, що на час звернення до суду з даним позовом зобов'язання з внесення плати за користування позикою за січень - лютий 2011 року були виконані, визнання боргу за цими платежами не відбувалися та вимоги про їх стягнення не заявлялися. Крім того, акти звірки взаєморозрахунків свідчать про визнання Відповідачем лише основного боргу і не включають відомостей щодо визнання сум 3% річних, нарахованих за прострочення внесення плати за користування позикою.
А відтак, оскільки обгрунтованість здійсненого Позивачем розрахунку позовних вимог: суми основного боргу, збитків від зміни індексу інфляції та річних встановлена попередніми судами при вирішення даного спору, та при направленні даної справи на новий розгляд Вищим господарським судом України також визнана та не спростована, то та обставина, що розрахунок позовний вимог Позивачем виконаний правильно є доведеною в силу положень ст. 35 ГПК України, тому не потребує повторного доведення при вирішенні даного спору у справі в частині, що направлена на новий розгляд та описана вище судом, а тому заперечення Відповідача щодо необґрунтованості наданого Позивачем розрахунку судом відхиляються.
У частині ж застосування до вимог про стягнення суми 3% річних позовної давності за клопотанням Відповідача, суд, виконуючи приписи постанови Вищий господарський суд України дослідив пов'язані з цим обставини та зазначає наступне.
Так, у своїй постанові Вищий господарський суд України зазначав, на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанції та необхідність дослідження питання застосування позовної давності до вимог про стягнення 3% річних, нарахованих за січень - лютий 2011 року.
Однак, Позивачем було подано суду письмові пояснення по суті спору, в якому також викладено заяву про зменшення позовних вимог (у межах переданих на новий розгляд), а саме, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 4541,85 грн. 3% річних за період 14.03.2011 - 13.03.2014, тобто Позивач зменшує період нарахування 3% річних згідно раніше наданого розрахунку та з урахуванням того, що до суду з даним позовом Позивач звернувся 13.03.2014.
А відтак, суд дійшов висновку, що до вимог про стягнення 4541,85 грн. 3% річних за період 14.03.2011 - 13.03.2014 встановлений ст. 267 ЦК України трирічний строк позовної давності не сплив, тому підстави для задоволення клопотання Відповідача у суду відсутні, та позовні вимоги про стягнення 4541,85 грн. суд задовольняє.
Враховуючи, що попереднє рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору є чинним та на новий розгляд не передавалось, то в суду за результатами нового розгляду відсутні підстави повторно вирішувати питання розподілу судових витрат та повторно стягувати з Відповідача на користь Позивача судовий збір за звернення до суду з даним позовом.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги про стягнення 4541,85 грн. 3% річних задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55; ідентифікаційний код 14297707) на користь Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» (м. Київ, вул. Хотівська, 4, літера А; ідентифікаційний код 37264503) 4541 (чотири тисячі п'ятсот сорок одну) грн. 85 коп. 3% річних задовольнити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.09.2014
Суддя Сташків Р.Б.