ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14921/14 10.09.14
За позовомДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»
третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Шагін О.В. (представник за довіреністю).
У липні 2014 року Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - позивач або Підприємство) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - відповідач або Товариство) про визнання виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за №4127 від 07.07.2014 таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис було вчинено з порушенням законодавства, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірності вимог відповідача. Зокрема, виконавчий напис було вчинено в супереч статті 87 Закону України «Про нотаріат», пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тобто без повідомлення від відповідача (лізингодавця) про розірвання договору та повернення предмета лізингу. Позивач, як лізингоодержувач, не отримував рахунок про сплату лізингових платежів.
Ухвалою суду від 24.07.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - Приватний нотаріус).
У наданих суду письмових поясненнях Приватний нотаріус зазначив, що ним було вчинено виконавчий напис з дотриманням вимог чинного законодавства та за наявності усіх документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.
Відповідач позов не визнав з підстав його необґрунтованості. Зокрема він зазначив, що Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на яку посилається позивач, втратила чинність ще 07.03.2012. Виконавчий напис був вчинений із дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки Приватному нотаріусу був вручений повний пакет документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку, у тому числі надавався і оригінал повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення зі спірною копією повідомлення-вимогою про сплату заборгованості та копії рахунків, направлених позивачу з відміткою про несплату платежів.
У судовому засіданні 11.08.2014 оголошувалась перерва до 30.08.2014.
Розгляд справи відкладався.
У судове засідання, призначене на 10.09.2014, представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вказане клопотання мотивовано тим, що позивач не може представити у судове засідання оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви, а також не має можливості забезпечити участь свого представника у судовому засіданні, оскільки йому надано дні відпочинку за сімейними обставинами.
Розглянувши дане клопотання, заслухавши пояснення представника відповідача з приводу даного клопотання, який категорично заперечував у його задоволенні, та наполягав на вирішенні спору по суті у даному засіданні, суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Явка представника позивача у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Оригінали документів, які витребував суд при порушені провадження у даній справі, та які необхідні для вирішення спору по суті, та наявні у позивача, надав для огляду представник відповідача.
За таких обставин, а також зважаючи на наполяганні відповідача на вирішенні спору по суті, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, та на підставі статті 75 ГПК України розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30 квітня 2013 року між Підприємством та Товариством було укладено договір фінансового лізингу № 859-FL (далі - Договір фінансового лізингу), за умовами якого відповідач (Лізингодавець) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації (додаток 1 до даного Договору), а позивач (Лізингоодержувач) зобов'язувався прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
У додатку № 1 до Договору фінансового лізингу сторони визначили Предмет лізингу, який на виконання умов вказаного Договору був переданий відповідачем позивачу.
З пояснень відповідача вбачається, що він 13.06.2014 звернувся до позивача з повідомленням вих. № 1704/06 від 11.06.2014, у якому зазначив про наявність у останнього станом на 10.06.2014 простроченої заборгованості перед відповідачем строком понад 30 днів за Договором фінансового лізингу, у загальній сумі 165404,46 грн., послався на не оплачені рахунки № 24467 від 30.04.2014 та № 26742 від 20.05.2014, та повідомив про розірвання Договору фінансового лізингу з дати отримання цього повідомлення, а також вимагав протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення повернути Предмет лізингу.
Дане повідомлення з доказами про вручення його позивачу 16.07.2014 (накладна служби кур'єрської доставки № 1857771) додані відповідачем та залучені судом до матеріалів справи.
З даного повідомлення також слідує, що разом з ним на адресу позивача були направлені й несплачені рахунки № 24467 від 30.04.2014 та № 26742 від 20.05.2014.
Зважаючи на те, що у встановлені у вищенаведеному повідомленні строки позивачем не повернутий Предмет лізингу, відповідач 07.07.2014 з метою захисту свого порушеного права звернувся із заявою до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про вилучення та повернення від позивача Предмету лізингу переданого у користування за Договором фінансового лізингу.
Приватний нотаріус 07.07.2014 вчинив спірний виконавчий напис про вилучення та повернення позивачем Предмету лізингу на корить відповідача.
Постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 14.07.2014 було відкрито виконавче провадження за № 44012188 по примусовому виконанню вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.
Позивав звернувся із даним позовом до суду вважаючи, що спірний виконавчий напис було вчинено без повідомлення від відповідача (лізингодавця) про розірвання договору та повернення Предмета лізингу, а отже у супереч чинного законодавства України.
Пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Зміст даного положення Закону відображений та кореспондується з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1, підпунктом «в» пункту 7.2 Договору фінансового лізингу, у яких також передбачено право відповідача (Лізингодавця) на вилучення у позивача (Лізингоодержувача) Предмета лізингу у випадку коли прострочення останнього зі сплати лізингового платежу (частково або у повному обсязі) становить більше 30 днів.
У пункті 7.3 Договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку вилучення Предмета лізингу Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення Предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття Лізингодавцем рішення про вилучення Предмету лізингу, є надсилання цінного листа Лізингодавцю або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання Лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 робочих днів з моменту отримання Лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю. Підтвердженням отримання Лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відміткою поштової служби про відмову від прийняття цінного листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника Лізингоодержувача на примірнику повідомлення Лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється Лізингодавцем на адресу, вказану Лізингодавцем в Договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення Предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.
Факт надіслання відповідачем та вручення позивачу (його представнику) 16.07.2014 за адресою зазначеною у Договорі фінансового лізингу (м. Київ, вул. Лобачевського 23В) відповідного повідомлення разом з неоплаченими рахунками № 24467 від 30.04.2014 та № 26742 від 20.05.2014 підтверджується вищезазначеними доказами (повідомленням вих. № 1704/06 від 11.06.2014, накладною служби кур'єрської доставки № 1857771).
Зі змісту даного повідомлення № 1704/06 від 11.06.2014 слідує, що відповідач на підставі статей 7, 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», пунктів 11.2.2, 11.4, 11.5 Договору фінансового лізингу, повідомляв позивача про розірвання цього Договору з дати отримання вказаного повідомлення, та вимагав протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення повернути Предмет лізингу.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Таким чином, враховуючи положення частини 3 статті 651 ЦК України, частин 3, 4 статті 653 ЦК України, пунктів 7.3, 11.2.2, 11.4 Договору фінансового лізингу, після односторонньої відмови відповідача від вказаного Договору, позивач повинен був повернути протягом 10 робочих днів Предмет лізингу відповідачу.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172) наведений перелік документів необхідний для одержання виконавчого напису при повернені об'єкта лізингу, до яких належать:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Частиною 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідачем для вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу наступні документи:
- відповідну заяву;
- оригінал Договору фінансового лізингу, який передбачає повернення об'єкта лізингу;
- копію повідомлення-вимоги про сплату заборгованості;
- копії рахунків, направлених відповідачем позивачу з відміткою про несплату платежів;
- оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення (повідомлення та рахунків-фактур).
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що посилання позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: повідомленням вих. № 1704/06 від 11.06.2014 та накладною служби кур'єрської доставки № 1857771 про вручення цього повідомлення разом з неоплаченими рахунками № 24467 від 30.04.2014 та № 26742 від 20.05.2014 позивачу, підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, суд зауважує, що посилання позивача на пункт 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882) є неправомірним, оскільки на момент вчинення Приватним нотаріусом спірного виконавчого напису зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595).
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.09.2014
СуддяСташків Р.Б.