17 вересня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2875/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про визнання відповіді незаконною, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Закарпатської області, яким просить визнати незаконною відповідь прокуратури Закарпатської області від 16.07.2014 року № 2-55 (55) вих.14 щодо надання неповної інформації на запит ОСОБА_1 від 08.07.2014 року; визнати дії прокуратури Закарпатської області щодо надання неповної інформації, викладеній у відповіді на запит ОСОБА_1 від 08.07.2014 року на доступ до публічної інформації протиправними та такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації"; зобов'язати прокуратуру Закарпатської області надати ОСОБА_1 інформацію про суму коштів виплачених з бюджету кожному працівнику прокуратури Виноградівського району (прокурорам, заступникам, державним службовцям) Закарпатської області в період з 01.01.2012 року по 01.07.2014 року, зокрема: прізвище ім'я по-батькові працівника, основний оклад, щомісячна премія, матеріальна допомога, основна щорічна відпустка, надбавки, лікарняні за перші 5-ть днів, лікарняні після 5-ти днів, за ранг державного службовця, премія за підсумками року, надбавки за вислугу державного службовця, надбавки за високі досягнення у праці, заробітна плата за час перебування у відпустці, зразкове виконання трудових обов'язків та інші, передбачені законодавством виплати, загальну суму коштів виплачену кожному працівнику прокуратури Виноградівського району з урахуванням всіх відрахувань (податків та внесків).
Відповідачем подано письмові заперечення проти позову (лист прокуратури Закарпатської області від 10.09.2014 року № 05/2-781/738 вих.-14) згідно яких позов не визнає та просить відмовити в задоволенні такого посилаючись на те, що позивачу запитувана інформація була надана запитувачу в загальному викладенні в розрізі посад та посадових окладів, оскільки систематизованих узагальнених даних, в такому вигляді, як вимагає ОСОБА_1 в прокуратурі Закарпатської області немає. Прокуратурою області запитувана інформація не систематизовувалась та не аналізувалась, а тому у запитуваному ОСОБА_1 виді відсутня, а тому дії прокуратури області при наданні інформації є правомірними. Крім того, зазначає, що відомості про оплату праці конкретного працівника, відповідно до ст. 31 Закону України "Про оплату праці", надаються будь-якими органами чи особами лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. Таким чином, відповідачем правомірно надано відмову в задоволенні запиту, а вимоги позивача про зобов'язання прокуратури Закарпатської області надати інформацію стосовно суми коштів отриманих працівникам прокуратури Виноградівського району за певний період є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 01 вересня 2014 року, у відповідності до ст.183-2 КАС України, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного:
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.07.2014 року звернувся до прокуратури Закарпатської області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив "…направити на електронну адресу valerysan@mail.ru інформацію про суму коштів виплачених з бюджету кожному працівнику прокуратури Виноградівського району (прокурорам, заступникам, державним службовцям, тощо) Закарпатської області в період з 01.01.2012 року по 01.07.2014 року, зокрема: прізвище ім'я по батькові працівника, основний оклад, щомісячна премія, матеріальна допомога, основна щорічна відпустка, надбавки, лікарняні за перші 5-ть днів, лікарняні після 5-ти днів, за ранг державного службовця, премія за підсумками року, надбавка за вислугу державного службовця, надбавка за високі досягнення у праці, заробітна плата за час перебування у відпустці, зразкове виконання трудових обов'язків та інші, передбачені законодавством виплати. Також у відповіді, окремим рядком, прошу зазначити загальну суму коштів виплачену кожному працівнику прокуратури Виноградівського району з урахуванням всіх відрахувань (податків та внесків)... ".
16.07.2014 року прокуратурою Закарпатської області надано відповідь за № 23-55 (55) вих. 14, та роз'яснено, що штатна чисельність Виноградівської районної прокуратури складає 15 осіб, зазначено посадові оклади та перераховано список нормативно-правових актів, в яких позивач може отримати інформацію про суми коштів, виплачених з Державного Бюджету України кожному працівнику прокуратури району. 28 липня 2014 року позивачем подано скаргу на дії прокурора Закарпатської області, проте, на думку позивача, отримано тільки відписку, що порушень не встановлено.
ОСОБА_1 вважає відповідь прокуратури Закарпатської області за № 23-55 (55) вих. 14 від 16.07.2014 року незаконною та такою, що не містить зазначеної в запиті інформації і не відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", а відтак, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконною відповідь прокуратури Закарпатської області від 16.07.2014 року № 2-55 (55) вих.14 щодо надання неповної інформації на запит ОСОБА_1 від 08.07.2014 року; визнати дії прокуратури Закарпатської області щодо надання неповної інформації, викладеній у відповіді на запит ОСОБА_1 від 08.07.2014 року на доступ до публічної інформації протиправними та такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації"; зобов'язати прокуратуру Закарпатської області надати ОСОБА_1 інформацію про суму коштів виплачених з бюджету кожному працівнику прокуратури Виноградівського району (прокурорам, заступникам, державним службовцям) Закарпатської області в період з 01.01.2012 року по 01.07.2014 року, зокрема: прізвище ім'я по-батькові працівника, основний оклад, щомісячна премія, матеріальна допомога, основна щорічна відпустка, надбавки, лікарняні за перші 5-ть днів, лікарняні після 5-ти днів, за ранг державного службовця, премія за підсумками року, надбавки за вислугу державного службовця, надбавки за високі досягнення у праці, заробітна плата за час перебування у відпустці, зразкове виконання трудових обов'язків та інші, передбачені законодавством виплати, загальну суму коштів виплачену кожному працівнику прокуратури Виноградівського району з урахуванням всіх відрахувань (податків та внесків).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року № 2657-ХІІ (далі - Закон № 2657), інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст. 5 Закону № 2657, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. При цьому, реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, визначені в ст. 3 Закону України від 13.01.2011 року № 2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939) та полягають у обов'язку розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Строк розгляду запитів на інформацію визначений статтею 20 Закону № 2939, відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Закарпатської області із запитом на отримання публічної інформації (надісланого на електронну адресу прокуратури Закарпатської області). Відповідачем надано відповідь на запит 16.07.2014 року. Таким чином, відповідь на інформаційний запит відповідачем надано у строк визначений законом.
Щодо змісту відповіді на інформаційний запит та зобов'язання відповідача надати відомості стосовно суми коштів виплачених з бюджету кожному працівнику прокуратури Виноградівського району (прокурорам, заступникам, державним службовцям, тощо) Закарпатської області в період з 01.01.2012 року по 01.07.2014 року, зокрема: прізвище ім'я по батькові працівника, основний оклад, щомісячна премія, матеріальна допомога, основна щорічна відпустка, надбавки, лікарняні за перші 5-ть днів, лікарняні після 5-ти днів, за ранг державного службовця, премія за підсумками року, надбавка за вислугу державного службовця, надбавка за високі досягнення у праці, заробітна плата за час перебування у відпустці, зразкове виконання трудових обов'язків та інші, передбачені законодавством виплати, суд констатує наступне:
Відповідно до ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Постановою Вищого адміністративного суду України №11 від 30.09.2013 року Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" визначено, що визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Як зазначено в науково-практичному коментарі до Закону України "Про доступ до публічної інформації", підготовленому Центром суспільних медіа за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Програми сприяння Парламенту-5, важливою ознакою публічної інформації визначено її попередню фіксацію. Автори коментаря зазначають, що цей Закон регулює відносини щодо допуску до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.
Запитувана інформація була надана запитувачу, в загальному викладенні в розрізі посад та посадових окладів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939 передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Закон № 2939-VІ визначає, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 7).
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 2657 до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297) персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України в Рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абз. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 14 Закону № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч. 2 ст. 21 № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 7 № 2939).
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.
Так, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).
Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
Таким чином, відповідачем надано відповідь на запит в межах повноважень, у спосіб та в строк, встановлений законодавством, при цьому, правомірно не надано інформацію про суми коштів отриманих працівниками прокуратури Виноградівського району, в зв'язку з чим вимоги позивача визнання протиправними дій щодо надання неповної інформації та про зобов'язання надати інформацію стосовно суми коштів отриманих працівниками прокуратури Виноградівського району за певний період - є безпідставними та такими, суперечать вимогам закону, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
За приписами ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність дій щодо надання відповіді на запит та щодо надання інформації на запит не в повному обсязі витребуваної інформації, в зв'язку з чим слід відмовити в задоволенні позову.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.17, 71, 86, 94, 160, 163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про визнання відповіді незаконною - відмовити.
2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С.І. Рейті