02 вересня 2014 р.Справа № 818/1167/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 818/1167/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2014р. №0000181701, 0000161701, 0000191701, 0000171701.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі №818/1167/14 вимоги позивача були задоволені частково.
Скасовані податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29 січня 2014 року № 0000181701, № 0000161701, № 0000171701 в повному обсязі.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 29 січня 2014 № 0000191701 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем на суму 20561,90 грн.
Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі №818/1167/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Позивач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі №818/1167/14 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
У відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача №114/17-1/249400037/82/1 від 14 березня 2013 року, в якому зроблені про порушення вимог законодавства, а саме:
- вимог п. 292.1 ст. 292 ПКУ Податкового Кодексу України, що призвело до заниження валового доходу в розмірі 419245,41 грн. та заниження єдиного податку за ставкою 5 % в сумі 20962,27 грн.;
- вимог п.п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - в результаті невключення даних до форми 1-ДФ про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків за 4 квартал 2011 р. при виплаті доходу фізичній особі-підприємцю;
- вимог п. 323.1 ст. 323, п. 326.1, п. 326.2 ст. 326 Податкового Кодексу України - в результаті не нарахування та несплати до бюджету збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту в сумі 430,85 грн.;
- вимог п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України - у зв'язку з неподанням до податкових органів податкової декларації збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту у строки, визначені законодавством до платника податків;
- вимог п. 274.1 ст. 274 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження земельного податку за 2011 р. на загальну суму 1604,59 грн.
Колегія судів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.
Відповідно до акту перевірки податкове повідомлення рішення 0000161701, яким позивачу визначено штрафну санкцію в розмірі 510 грн. за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, - прийнято у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не відобразив у податковому розрахунку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2011 року суму доходів, виплачену фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, в сумі 7850,00 грн. (платіжне доручення № 308 від 19 грудня 2011 року), що є порушенням пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.
Проте вказана сума була сплачена позивачем на адресу ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з придбанням у останнього товару.
Відповідно до п. 51.1 ст. 51, п. "б" ст. 176.2, ст. 119.2 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Вказаними нормами відповідач обґрунтовує правомірність свого рішення, однак відповідно до аналізу вказаних норм безумовною підставою для декларування сплачених та нарахованих сум позивачем на адресу свого постачальника, в даному випадку ФОП ОСОБА_2, при подачі розрахунку № 1ДФ за 4 квартал 2011 року є статус позивача - податковий агент.
Згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, яка нараховує (виплачує) такий дохід, не утримують податок на доходи з джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до вказаних норм позивач не є податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_2
Таким чином відповідач безпідставно прийняв оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000161701.
Стосовно заниження позивачем суми збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту в розмірі 430,85 грн. за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.
Між позивачем та КП "Виробниче управління водоканалізаційного господарства" був укладений договір № 362 від 01 лютого 2006 року про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р. був платником вказаного збору відповідно до вимог п. 323.1 ст. 323 Податкового Кодексу України (у редакції, чинній на час вчинення порушення, до 01.07.2012 р. - до набрання чинності Законом України № 48-34-6 від 24.05.2012 р.), згідно з яким платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, її філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Відповідно до вимог п. 326.1 ст. 326 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час вчинення порушення до 01.07.2012 р., - водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року.
Згідно з п. 326.2 ст. 326 Податкового Кодексу України збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Перевіркою встановлено, що за даними рахунків, які були виписані КП "Виробниче управління водоканалізаційного господарства", обсяг використаної ФОП ОСОБА_1 води складає:
січень 2012 р. - 120,0 куб. м;
лютий 2012 р. - 148,0 куб. м;
березень 2012 р. - 138,0 куб. м;
квітень 2012 р. - 156,0 куб. м;
травень 2012 р. - 178,0 куб. м;
червень 2012 р. - 306,0 куб.м.
Сума збору за І квартал 2012 р. складає 167,23 грн. (406 куб. м х 0,4119 = 167,23);
Сума збору за II квартал 2012р. складає 263,62 грн. (640 куб. м х 0,4119 = 263,62);
де 0,4119 - ставка збору за спеціальне використання підземних вод (п. 325.2 ст. 325 ПКУ).
Але відповідачем не враховані наступні обставини.
Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Згідно зі ст. 48 спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування є платним.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними згідно зі ст. 48 Водного кодексу України
Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.
На підставі п. 323.1 ст. 323 Податкового кодексу України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Позивач не є спеціальним водокористувачем, а тому до нього не може бути застосовано норми ст. 323 Податкового кодексу України.
Крім того, Законом України від 24.06.2004 № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" визначено такі поняття:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Так, КП "Виробниче управління водоканалізаційного господарства" є первинним водокористувачем, має на балансі власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води з водних об'єктів (відповідно договору є виробником, який створює житлово-комунальні послуги), а позивач (споживач, який отримує житлово-комунальні послуги) є вторинним користувачем води, отримує воду та скидає стічні води на договірних умовах з первинним водокористувачем, але це не дає підстави вважати, що позивач є платником збору, так як дана стаття має виключний перелік потреб для яких використовується вода. А тому позивач не повинен подавати декларацію по забору за спеціальне використання води до податкового органу, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України № 1875-IV він є споживачем.
З оглядом на викладене суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення 0000171701 підлягає скасуванню.
Стосовно заниження земельного податку за основним платежем на 1604,59 грн. та штрафними санкціями на суму 201,58 грн. в результаті порушення п. 274.1 ст.274 ПКУ, а саме неправильного застосування нормативної грошові оцінки землі за 2011 рік.
Позивачем до податкового органу самостійно був поданий податковий розрахунок земельного податку на 2011 рік в якому самостійно визначена сума нарахованого податку за поточний рік у розмірі 978,40 грн. Проте, при визначені суми податку позивачем неправильно була врахована грошова оцінка земельної ділянки, яка визначена згідно з технічною документацією по коригуванню грошової оцінки земель м. Конотоп Сумської області та затверджена рішенням міської ради від 29.12.2003 року, яка була чинна на 2011 рік.
Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до Витягу з технічної документації по коригуванню грошової оцінки земель грошова оцінка земельної ділянки становить 258298,6571 грн. (314,9983623 грн. за 1 кв. м. земельної ділянки).
Враховуючи грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 258298,6571 грн., сума земельного податку на 2011 р. повинна складати 2582,99 грн.
В результаті порушення п. 274.1. ст. 274 ПКУ сума заниженого земельного податку за 2011 р. складає 1604,59 грн. (2582,99 - 978,40 = 1604,59), яка визначена в податковому повідомленні-рішенні № 0000181701 від 29.01.2014 року.
Пункт 269.2 ст. 269 ПК України передбачає, що особливості справляння земельного податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу 14 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 глави 1 розділу 14 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Відповідач в акті перевірки вказує, що позивач використовує у господарській діяльності земельну ділянку по АДРЕСА_1, а земельна ділянка по АДРЕСА_2 використовується ним для обслуговування магазину з офісом, що також є господарською діяльністю. Зазначені ділянки перебувають у власності позивача. Також ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку.
У зв'язку з викладеним позивач, відповідно до вимог ПК України, не повинен подавати розрахунок земельного податку, декларувати та сплачувати земельний податок, оскільки він є платником єдиного податку. Позивач звільнений від сплати даного податку, а факт подання помилкового податкового розрахунку не надає відповідачу підстав для збільшення суми сплати за ним, оскільки позивач не є платником земельного податку за вищевказані земельні ділянки.
Стосовно невірного ведення обліку господарської діяльності, що полягає у невключенні до відповідних граф книги обліку доходів суми доходу у вигляді власних заощаджень, якими поповнювався банківський рахунок ФОП ОСОБА_1, чим порушено пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ та Порядку ведення книги обліку доходів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 № 1637 та зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2011 № 1534/20272.
Як свідчать матеріали справи внесення готівкових коштів протягом 2012 року відбувалося за рахунок готівкових коштів, отриманих від продажу будівельних матеріалів за готівку та раніше заощаджених коштів.
На перевірку позивачем надані первинні документи, у т.ч. банківські виписки за 2010-2012 роки. З аналізу банківських виписок та книги обліку доходів встановлено, що позивачем не було відображено в книзі обліку доходів суми грошових коштів, які отримані позивачем по прибутковим касовим ордерам та внесені на рахунок як власні заощадження, згідно з додатком до акту перевірки. При цьому позивач вказує, що ці грошові кошти є заощадженнями і вже були обліковані у книзі обліку доходів і з цих сум утриманий єдиний податок у розмірі 5%. Проте відповідач дійшов висновку, що у позивача фактично у 2012 році не було власних заощаджень у розмірі 419245,41 грн., виходячи з наступного.
Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 рік позивач: отримав дохід у розмірі 650812,49 грн.; сплачено податків до бюджету всього за 2012 рік - 74561,08 грн.; виплачено заробітну плату найманим працівникам - 174322,48 грн.; сплачено ФОП ОСОБА_2 як оплату за товар 7850,00 грн. Залишок грошових коштів без урахування витрат, понесених на придбання товару, виплату кредиту, складає 394078,93 грн., що є меншим за суму внесених на розрахунковий рахунок грошових коштів як власні заощадження (650812,49 - 74561,08 - 174322,48 - 7850 = 394078,93 грн.). З урахуванням зазначеного спростовується правова позиція позивача щодо заощадження грошових коштів з подальшим нібито їх внесенням на розрахунковий рахунок.
Згідно з п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичних осіб-підприємців є дохід, отриманий протягом податкового періоду у грошовій формі або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цього кодексу.
У зв'язку із заниженням доходу у розмірі 419245,41 грн. позивачу був донарахований єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 20962,28 грн. (419245,41 х 5%) та визначений у податковому повідомленні-рішенні № 0000191701 від 29.01.2014 року.
Але при цьому не враховано наступне.
Дохід позивача за 2012 р. у розмірі 650812,49 грн. підтверджений товарними чеками за реалізований товар та податковими деклараціями за 2012 р.
Сума єдиного податку, перерахованого до бюджету, підтверджується платіжними дорученнями та виписками по банківському рахунку.
Посилання відповідача на те, що дохід підприємця за 2012 рік склав 1070057,90 грн., є необґрунтованим у зв'язку з наступним.
Відповідач, визначаючи вказану суму, вирахував її шляхом додавання до 650812,49 грн., задекларованого підприємцем доходу, ще 419245,41 грн. - коштів, що знаходилися на банківському рахунку підприємця, які він вносив на свій рахунок як власні заощадження.
Проте, в суму 650812,49 грн. кошти з банківського рахунка і так були включені.
А тому податковим органом кошти в сумі 419245,41 грн. були двічі враховані в сумі 1070057,90 грн.
Здійснюючи вказаний розрахунок, відповідач зазначив у судовому засідлані, що сума 419245,41 грн., яка повторно включена до загального доходу позивача, не є фактичними його власними заощадженнями, а є сумою коштів, яку позивач отримував за реалізований товар та не декларував її.
Слід зазначити, що висновки відповідача базуються виключно на припущеннях та не підтверджується жодними фактичними доказами.
Надані відповідачем банківські виписки не підтверджують вказані обставини, оскільки в них у графі "вид доходу платника єдиного податку" зазначено, що зарахування здійснено за рахунок власних заощаджень.
Посилання відповідача на невключення до книги обліку доходів сум коштів, отриманих відповідно до товарних чеків від 11.05.2012 року та 10.08.2012 року, прибуткових касових ордерів № ПСО024736 від 14.06.2012 року, № ПСО024736 від 14.06.2012 року, № ПСО26183 від 27.07.2012 року, № ПСО26211 від 28.07.2012 року, № ПСО26210 від 28.07.2012 року, № ПСО26497 від 04.08.2012 року, № ПСО28302 від 28.09.2012 року та коштів за оренду площі є необґрунтованим, оскільки відповідно до наданої фотокопії книги обліку доходів позивача кошти, отримані за вказаними документами, були включенні до вказаної книги в день їх надходження або в наступний день.
Слід зазначити, що позивачем до вказаної книги не було включено суму коштів відповідно до прибуткових касових ордерів № ПСО23682 від 14.05.2012 року - сума 1086,03 грн., № ПСО24489 від 08.06.2012 року - сума 1921,65грн., № ПСО27935 від 18.09.2012 року - сума 5000 грн., у зв'язку з відповідач у даній частині правомірно донарахував єдиний податок на суму 400,35 грн.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 818/1167/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.