Харківський апеляційний адміністративний суд
02 вересня 2014 р. Справа № 646/1846/14-а
Головуючий 1 інстанції: Блага І.С.
Доповідач: Водолажська Н.С.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.2014р. по справі № 646/1846/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»
треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, Харківська міська рада
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Червонозаводського районного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила: визнати незаконною бездіяльність Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що проявляється у невнесенні до технічного паспорта домоволодіння по АДРЕСА_1 відомостей про самочинні будівлі літ. «А3-1» (приміщення 1-1, 1-2, 1-5), літ. «А4-1» (приміщення 3-1, 3-3, 3-4, 3-5), літ. «Ж»; зобов'язати відповідача внести в технічний паспорт домоволодіння по АДРЕСА_1 відомості про самочинні будівлі літ. «А3-1» (приміщення 1-1, 1-2, 1-5), літ. «А4-1» (приміщення 3-1, 3-3, 3-4, 3-5), літ. «Ж».
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.14 р. по справі № 646/1846/14-а у задоволенні позову було відмовлено.
Позивачка не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.14 р. по справі № 646/1846/14-а та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Третя особа, ОСОБА_2, подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач та інші треті особи не подали письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до КП «ХМБТІ» за виготовленням технічної документації для подальшого оформлення права на спадщину. КП «ХМБТІ» 14.04.11 р. був виготовлений технічний паспорт на домоволодіння по АДРЕСА_1, в якому зазначено, що на території домоволодіння самочинною будівлею є будівля літ. «Ч».
Не погодившись з відомостями вищезазначеної технічної документації, позивачка звернулась до КП «ХМБТІ» з заявою про уточнення переліку самовільних будівель, які знаходяться на території вказаного домоволодіння, зазначивши у своїй заяві, що у технічному паспорті від 14.04.11 р. міститься інформація лише про самочинно побудовану будівлю під літ. «Ч», в той час як насправді самочинними будівлями є літ. «Ж», «А3-1» (приміщення 1-1, 1-2, 1-5), літ. «А4-1» (приміщення 3-1, 3-3, 3-4, 3-5).
Представник позивача особисто отримав в КП «ХМБТІ» відповідь (лист № 144 від 12.10.11 р.), в якому зазначено, що 26.08.11 р. на реєстрацію до КП «ХМБТІ» було надане рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.06.09 р., на підставі якого було встановлено конкретне користування та власність приміщеннями та будівлями, які враховані до ідеальних часток співвласників, оскільки вказівки на вилучення самочинно збудованих приміщень і будівель немає.
Після отриманої відповіді позивачка знову звернулася до відповідача з заявою про уточнення переліку самочинно побудованих будівель, на яку отримала відповідь листом № 1580 від 19.10.12 р., де відповідач знову послався на вищевказане судове рішення як на підставу перерозподілу ідеальних часток всіх співвласників домоволодіння.
Не погоджуючись з наданою відповідачем відповіддю та відомостями технічної документації, позивачка звернулась до суду першої інстанції з вищезазначеними позовними вимогами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що підстав для його задоволення немає, посилаючись при цьому на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.06.09 р., яким після припинення спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та іншими співвласниками за результатами перерозподілу між цими співвласниками ідеальних часток у праві власності на вказане нерухоме майно, співвласнику ОСОБА_2 відповідно до її ідеальної частки було виділено в користування, в т.ч. спірні будівлі та приміщення літ. «А3-1» (приміщення 1-1, 1-2, 1-5), літ. «Ж», а співвласнику ОСОБА_3 відповідно до її ідеальної частки - у т.ч. спірні приміщення «А4-1» (приміщення 3-1, 3-3, 3-4, 3-5).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що предметом розгляду у справі № 2-2647/2009г., за яким було винесено рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.06.09 р., є позовні вимоги ОСОБА_4 про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, припинення спільної часткової власності та перерозподіл ідеальних часток співвласників. Ніяких позовних вимог про визнання права власності на самочинне будівництво не заявлялося.
Як вбачається з вищевказаного рішення суду, спільна часткова власність на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 була припинена між співвласником ОСОБА_4, якій була виділена в натурі її частка, та всіма іншими співвласниками, у зв'язку з чим розміри ідеальних часток інших співвласників, які залишилися у відносинах спільної часткової власності, були перерозподілені та визначені кожному співвласнику певні приміщення та надвірні будівлі у користування. Таким чином, питання щодо встановлення права власності на самочинне будівництво даним судовим рішенням вирішено не було.
Вважаючи, що в рішенні Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.06.09 р. допущена описка, ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про виправлення описки, вказавши, що цим рішенням їй не залишено у користування, а за нею визнане право власності зокрема на спірне майно: житлову прибудову літ. «А3-1», гараж літ. «Ж». Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.03.14 р. у задоволенні вищевказаної заяви відмовлено.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.09.11 р. позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, Харківської міської ради про визнання права власності на самочинні побудови та зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинні побудови були залишені без розгляду в порядку ч. 1 п. 5 ст. 207 ЦПК України. Із зазначеної ухвали вбачається, що ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на житлову прибудову літ. «А3-1», гараж літ. «Ж», а ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на житлову прибудову літ. «А4-1», що розташовані в м. Харкові по АДРЕСА_1, однак звернулися до суду із письмовими заявами від 20.09.11 р. про залишення їх позовів без розгляду.
Листом від 27.10.11 р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області надала відповідь на заяву ОСОБА_1 від 28.09.11 р., згідно якого за самовільне будівництво житлової прибудови літ. «А3-1» (прим. №1-1 коридор, прим. № 1-2 санвузол, прим. № 1-5 житлова), гаражу літ. «Ж», тамбуру до прибудови літ. «А3-1» на території домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 притягнена Інспекцією 22.03.10 р. до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП та зазначено, що до Інспекції не надходило заяв від ОСОБА_2 щодо прийняття в експлуатацію будівель по АДРЕСА_1, а листом від 11.06.13 р. повторно повідомлено, що ОСОБА_2 не зверталась до Інспекції з приводу отримання дозволу або оформлення документів на самочинні будівлі.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.13 р. ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями, відомостей про право власності на спірні житлові прибудови в реєстрі не міститься.
Колегія суддів зазначає, що законодавством закріплена певна процедура набуття права власності на самочинне будівництво через органи місцевого самоврядування та органи влади, а також за рішенням суду відповідно ч. 3 та ч. 5 ст. 376 ЦК України, при цьому необхідно звернутися до суду з відповідним позовом про визнання права власності на самочинне будівництво. Оскільки матеріали справи не містять правовстановлюючих документів та рішень компетентних органів про визнання права власності на спірні самочинні прибудови, а наявність лише висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 22.12.06 р. щодо відповідності спірних об'єктів самочинних прибудов літ. «А3-1», «А4-1» та «Ж» вимогам санітарного законодавства, листа Червонозаводського райвідділу м. Харкова ГУ МЧС України від 21.11.06 р., яким райвідділ не заперечував проти збереження самовільно збудованих прибудов літ. «А3-1», разом з тим не погодив спірні прибудови літ. «А4-1» та листа Управління містобудування та архітектури від 30.06.08 р., яким Управління не заперечувало проти збереження та подальшого використання вказаних приміщень, не свідчить про набуття права власності на спірні об'єкти самочинного будівництва, а є лише підставою для звернення у компетентні органи з метою набуття права власності на них, колегія суддів дійшла висновку про те, що КП «ХМБТІ» не мало підстав для не включення спірних прибудов у матеріали технічної документації як таких, що є самочинними.
Згідно вимог ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Разом з тим, відповідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. В ч. 1 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З приписів п. 4 ст. 26, ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт. При цьому, відповідно ст. 32 цього Закону віднесення будівництва до категорії складності об'єктів будівництва здійснюється проектною організацією і замовником; від зазначеної категорії залежить склад дозвільної документації (ст.ст. 26 - 31 зазначеного Закону), необхідної для початку будівництва.
Відповідно ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, оскільки матеріалами справи не підтверджена наявність дозвільних документів на будівництво спірного нерухомого майна, відсутні рішення компетентних органів про прийняття в експлуатацію спірних будівель, відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на них та немає судового рішення про визнання права власності на самочинні прибудови літ. «А3-1», «А4-1» та «Ж», то зазначені прибудови залишаються у статусі самочинного будівництва та мають бути внесені до матеріалів технічної документації як такі.
Інструкцією «Про порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна» визначено, що технічна інвентаризація проводиться, зокрема, за бажанням замовника, а згідно п. 3.1, п. 3.2 розділу 3 зазначеної Інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди. Виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з включенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, помилково вважаючи рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.06.09 р. правовстановлюючим документом щодо спірних прибудов, не зазначив в матеріалах технічної документації інформації про наявність самочинних прибудов літ. «А3-1», «А4-1» та «Ж», чим було допущене порушення вимог Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна».
Зважаючи на те, що постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.14 р. по справі № 646/1846/14-а прийнята з порушенням норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.14 р. по справі № 646/1846/14-а - задовольнити.
Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.14 р. по справі № 646/1846/14-а - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що проявляється у невнесенні до технічного паспорта домоволодіння по АДРЕСА_1, відомостей про самочинні будівлі літ. «А3-1» (приміщення 1-1, 1-2, 1-5), літ. «А4-1» (приміщення 3-1, 3-3, 3-4, 3-5), літ. «Ж».
Зобов'язати Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» внести в технічний паспорт домоволодіння по АДРЕСА_1 відомості про самочинні будівлі літ. «А3-1» (приміщення 1-1, 1-2, 1-5), літ. «А4-1» (приміщення 3-1, 3-3, 3-4, 3-5), літ. «Ж».
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Водолажська Н.С.