Харківський апеляційний адміністративний суд
26 серпня 2014 р. Справа № 820/7220/14
Головуючий 1 інстанції: Горшкова О.О.
Доповідач: Водолажська Н.С.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.
при секретарі Зарицька Т.В.
за участю:
представника відповідача - Супрун В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/7220/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ТОВ «Десна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з внесення до акту перевірки № 680/20-34-22-03-05/24485870 від 31.03.14 р. необґрунтованого висновку щодо встановлення порушення ТОВ «Десна» вимог п. 139.1 ст. 139 ПК України, безпідставного віднесення останнім до складу рядку 05.1 декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрат за 4 квартал 2012 р. в сумі 812367,0 грн., за 2013 р. у сумі 447068,0 грн., в результаті чого підприємством занижений податок на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, за 4 квартал 2012 р. у сумі 170597,0 грн., за 2013 р. у сумі 84943,0 грн.; визнати незаконним (протиправним) та скасувати висновок акту перевірки № 680/20-34-22-03-05/24485870 від 31.03.14 р. щодо встановлення порушення позивачем вимог п. 139.1 ст. 139 ПК України, безпідставного віднесення останнім до складу рядку 05.1 декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрат за 4 квартал 2012 р. в сумі 812367,0 грн., за 2013 р. в сумі 447068,0 грн., в результаті чого підприємством занижений податок на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, за 4 квартал 2012 р. в сумі 170597,0 грн., за 2013 р. у сумі 84943,0 грн.; визнати протиправними дії відповідача щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 255540,0 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 63885,0 грн.; визнати незаконним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001272203 від 14.04.14 р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 255540,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 63885,0 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 820/7220/14 у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 820/7220/14 та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі Плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарської діяльності на 1 квартал 2014 р. та відповідно приписам ст. 20, ст. 85 ПК України ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області був направлений на адресу позивача письмовий запит № 784/10/20-34-22-05-10 від 18.02.14 р. про надання інформації та її документального підтвердження для проведення комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Також відповідачем був винесений наказ № 242 від 18.02.14 р. про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Десна» та оформлене повідомлення № 16 від 18.02.14 р., які були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення 20.02.14 р. та вручені 28.02.14 р., що не заперечується позивачем. В подальшому відповідачем був винесений наказ № 378 від 17.03.14 р. про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Десна».
У період з 03.03.14 р. по 24.03.14 р. працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі направлень від 03.03.14 р. № 354, № 355, № 356, № 357, № 358, № 359, № 360 була проведена планова виїзна документальна перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12 р. по 31.12.13 р., результати якої викладені в акті № 680/20-34-22-03/24485870 від 31.03.14 р. (а.с.1т, 11-34), в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 139.1 ст. 139 ПК України, що виявилось у безпідставному віднесенні до складу рядка 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрат у сумі 1259435,0 грн., у т.ч. за 4 кв. 2012 р. у сумі 812367,0 грн., за 2013 р. у сумі 447068,0 грн., в результаті чого були занижені податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємства, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 255540,0 грн., у т.ч. за 4 кв. 2012 р. у сумі 170597,0 грн., за 2012 р. 84943,0 грн.; п. 164.2.2 ст. 164, п. 177.8 ст. 177 ПК України, що виявилось у неутриманні, не перерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 375,0 грн. на період з березня по жовтень 2013 р.; п. 176.2 (б) ст. 176 ПК України, що виявилось у порушенні порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платника податку, і сум утриманого з них податку.
Виявлені порушення стали підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції навів зміст п. 1.1 ст. 1, ст. 61, п. 41.1.1 ст. 41, п. 62.1.3 ст. 62, п. 75.1.2 ст. 75, ч.1-2, п. 77.4, п. 77.6, п.77.9 ст. 77, п. 81.1 ст. 81, 86.1, п. 86.7 ст. 86 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України N 984 від 22.12.10 р., і вказав на те, що визначаючи правові наслідки недодержання вимог наведених норм, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державного контролю до проведення планової перевірки. Оскільки ТОВ «Десна» допустило до перевірки перевіряючих і вказана перевірка була проведена з відома та у присутності директора ТОВ «Десна» - Мельнікова Ігоря Миколайовича, якому було пред'явлено направлення на перевірку та отримано копію наказу, а позивачем не було надано жодних пояснень з приводу допуску співробітників податкового органу до проведення перевірки за умов незгоди з відповідним наказом, який позивачем не був оскаржений до початку проведення перевірки, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом планової перевірки, допустивши перевіряючи до її проведення. Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що платник податків не скористався правом подати свої заперечення на акт перевірки протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).
Суд першої інстанції зазначив, що дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні КАС України, а є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого керівником контролюючого органу може бути прийняте відповідне рішення. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин та у подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Зважаючи на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є думкою перевіряючих, яка не містить у собі обов'язкових приписів до виконання, щодо відсутності правових підстав для визнання протиправними дій ДПІ у Московському районі м. Харкова зі внесення до акту перевірки № 680/20-34-22-03-05/24485870 від 31.03.14 р. необґрунтованого висновку щодо встановлення порушення ТОВ «Десна» п. 139.1 п. 139 ПК України, безпідставного віднесення останнім до складу рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрат в у сумі 1259435,0 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 р. у сумі 812367,0 грн., за 2013 р. у сумі 447068,0 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 255540,0 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 р. у сумі 170597,0 грн., за 2013 р. у сумі 84943,0 грн.; визнати незаконним (протиправним) та скасувати висновок акту перевірки щодо встановлення порушення позивачем п. 139.1 п. 139 ПК України безпідставного віднесення до складу рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрат в у сумі 1259435,0 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 р. у сумі 812367,0 грн., за 2013 р. у сумі 447068,0 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 255540,0 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 р. у сумі 170597,0 грн., за 2013 р. у сумі 84943,0 грн.; визнати протиправними дії відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 255540,0 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 63885,0 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Як вказано вище, вищевказаний акт перевірки став підставою для прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0001272203 від 14.04.14 р.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.36 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, і вказав на те, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів), тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем (покупець) з ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» (постачальник) договір № 531 від 01.01.13 р., предметом якого є поставка алкогольних та безалкогольних напоїв в асортименті згідно узгоджених сторонами замовлень зі складу постачальника. При цьому ціна, одиниця виміру, кількість товару має визначатися у накладних, що має значення специфікації, а поставка товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця.
На підтвердження отримання товару позивач надав накладні № 6294687 від 25.03.13 р., № 6297640 від 24.04.13 р., № 6304212 від 09.07.13 р., № 6304393 від 10.07.13 р., № 6305137 від 18.07.13 р., № 6305952 від 29.07.13 р., № 6306487 від 02.08.13 р., № 6307199 від 09.08.13 р., № 6308265 від 22.08.13 р., № 6313028 від 08.10.13 р., № 21927 від 16.10.13 р., № 26135 від 04.12.13 р., № 26719 від 10.12.13 р., № 28804 від 28.12.13 р.; податкові накладні № 2373 від 25.03.13 р., № 2522 від 24.04.13 р., № 737 від 09.07.13 р., № 883 від 10.07.13 р., № 1597 від 18.07.13 р., № 2577 від 29.07.13 р., № 331 від 02.08.13 р., № 1029 від 09.08.13 р., № 2071 від 22.08.13 р., № 905 від 08.10.13 р., № 1383 від 16.10.13 р., № 64 від 04.12.13 р., № 708 від 10.12.13 р., № 3033 від 28.12.13 р.; ТТН від 25.03.13 р., від 24.04.13 р., від 09.07.13 р., від 10.07.13 р., від 18.07.13 р., від 29.07.13 р., від 02.08.13 р., від 09.08.13 р., від 22.08.13 р., від 08.10.13 р., від 04.12.13 р., від 10.12.13 р., від 28.12.13 р.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що договором № 531 від 01.01.13 р. передбачено, що здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на складі покупця, підтвердженням чого є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної. Проте, матеріали справи не містять належним чином завірених довіреностей на підтвердження прийому-здачі придбаних ТМЦ, що спростовує реальність здійсненої поставки.
Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що у перелічених ТТН відправником вантажу зазначене ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», адреса якого м. Київ, вул. В'ячеслава Черновола, 12, а місцем навантаження вказана адреса: м. Харків, вул. Гагаріна, 183а. Проте ні в договорі, ні в подальших документах вказана адреса навантаження не узгоджувалася, а тому відсутні підстави вважати проведення даних перевезень саме на користь позивача, а тому включення до витрат 321057,6 грн. є безпідставним.
Судом першої інстанції був досліджений укладений позивачем (покупець) з ТОВ «АНД-ГРУП» (постачальник) договір № 528 від 22.04.13 р., предметом якого є поставка товару, асортимент та ціна якого вказуються у специфікаціях або накладних, за адресою, що вказується покупцем. Поставка товару проводиться окремими партіями за заявками покупця. Заявка передається у письмовій формі через факс, поштою або через представника постачальника.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надані відповідні накладні на підтвердження виконання обов'язкової умови договору, та заявок на постачання товару та належних доказів їх передачі постачальнику, що спростовує реальність проведення такої поставки.
Слід відмітити, що позивачем до матеріалів справи надані накладні, які названі ТТН, № ХРК-004471 від 19.07.13 р., № ХРК-004286 від 12.07.13 р., № ХРК-003332 від 07.06.13 р., № ХРК-003528 від 14.06.13 р., № ХРК-003524 від 14.06.13 р., № ХРК-003745 від 21.06.13 р., № ХРК-000127 від 10.01.13 р., № ХРК-000241 від 17.01.13 р., № ХРК-000430 від 25.01.13 р., № ХРК-005060 від 15.08.13 р., № ХРК-000418 від 24.01.13 р., № ХРК-004763 від 02.08.13 р., № ХРК-007586 від 25.11.13 р., № ХРК-007452 від 18.11.13 р., № ХРК-007238 від 11.11.13 р., № ХРК-006859 від 28.10.13 р., № ХРК-005502 від 29.08.13 р., № ХРК-006717 від 21.10.13 р., № ХРК-001715 від 27.03.13 р., ХРК-006527 від 14.10.13 р., № ХРК-006372 від 07.10.13 р., № ХРК-001187 від 28.02.13 р., № ХРК-000652 від 07.02.13 р., № ХРК-000830 від 14.02.13 р., № ХРК- 001002 від 21.02.13 р., № ХРК-001961 від 11.04.13 р., № ХРК-002288 від 25.04.13 р., № ХРК-002423 від 03.05.13 р., № ХРК-002752 від 16.05.13 р., № ХРК-003115 від 30.05.13 р., № ХРК-002962 від 24.05.13 р., № ХРК-006209 від 30.09.13 р., № ХРК-005863 від 14.09.13 р. Проте перелічені документи не є ТТН, оскільки в них не вказані дані про автотранспортний засіб (ТОВ «АНД-ГРУП» зазначено автопідприємством), відсутні прізвища водіїв, номери подорожніх листів (трансп. листа). Також відсутні прізвища осіб, які відвантажили товар і які його прийняли. За таких підстав перелічені документи не можуть прийматися доказом здійснення перевезення товару від постачальника до покупця.
До матеріалів справи позивачем надані податкові накладні № 465 від 19.07.13 р., № 303 від 12.07.13 р., № 151 від 07.06.13 р., № 319 від 14.06.13 р., № 315 від 14.06.13 р., № 507 від 21.06.13 р., № 113 від 10.01.13 р., № 384 від 25.01.13 р., № 239 від 15.08.13 р., № 376 від 24.01.13 р., № 39 від 02.08.13 р., № 522 від 25.11.13 р., № 409 від 18.11.13 р., № 185 від 11.11.13 р., № 523 від 28.10.13 р., № 629 від 29.08.13 р., № 411 від 21.08.13 р., № 459 від 27.03.13 р., № 248 від 14.10.13 р., № 123 від 07.10.13 р., № 578 від 28.02.13 р., № 88 від 07.02.13 р., № 253 від 14.02.13 р., № 408 від 21.02.13 р., № 165 від 11.04.13 р., № 446 від 25.04.13 р., № 19 від 03.05.13 р., № 286 від 16.05.13 р., № 584 від 30.05.13 р., № 452 від 24.05.13 р., № 529 від 30.09.13 р., № 252 від 14.09.13 р.
Слід відмітити, що відповідно приписам п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте наявність належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо буде доведено, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.09.07 р. по справі № 07/97.
Зважаючи на те, що позивачем не надані документи, в яких була б визначена адреса, за якою поставляється товар, то перелічені податкові накладні, які не є розрахунковими документами, не можуть формувати витрати по операціям з ТОВ «АНД-Груп» на суму 94464,3 грн.
Судом першої інстанції був досліджений укладений позивачем (покупець) з ТОВ «Східна дистрибуційна мережа» (продавець) договір купівлі-продажу № 871-Х від 14.01.13 р., предметом якого є поставка товару, асортимент, кількості та ціна якого, вказуються в додатках (специфікаціях) або накладних, та укладений позивачем (покупець) з ТОВ «Кримська водочна компанія» (постачальник) договір поставки № 0204-526 від 15.11.10 р., предметом якого є поставка алкогольних та безалкогольних напоїв в асортименті, кількості та за ціною, вказаних у видаткових (товарних або ТТН) накладних.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на приписи ч. 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 та абз. 27 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568, п. 44.6, п. 44.7 ст. 44 ПК України, Інструкцію «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.06.96 р. за № 293/1318, і вказав на те, що позивач не надавав перевіряючим документи, що підтверджують факт транспортування придбаних ТМЦ, у той час як в позовній заяві представник підприємства зазначив, що відповідні ТТН були надані перевіряючому органу. Крім того суд першої інстанції зазначив, що позивач не скористався правом у випадку незгоди із встановленими під час перевірки висновками податкового органу про відсутність первинних документів, які підтверджують факт транспортування придбаних ТМЦ, у встановленому законодавством порядку надати дані документи до податкового органу у передбачені ПК України строки, не звернувся до відповідача із відповідними запереченнями на акт перевірки та не надав первинні документи бухгалтерського обліку, про факт відсутності яких було зазначено в акті. Також позивач не надав копії довіреностей на право отримання від контрагентів ТМЦ чи витягу з Журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обов'язковим, із зазначенням прізвища, ім'ям та по-батькові особи, якою даний товар був отриманий. Крім того, позивачем не надані докази проведення оплати по вказаним поставкам.
Також суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивача на те, що ТТН та подорожні листи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ, оскільки факт здійснення перевезення товару не звільняє від обов'язку мати в наявності необхідні первинні документи, які посвідчують дану обставину, якими в даному випадку та в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є ТТН та подорожні листи. За таких підстав суд першої інстанції не прийняв в якості доказів по справі надані до суду першої інстанції первинні документи по вказаним операціям.
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача про безпідставність віднесення до складу витрат собівартість придбаних ТМЦ.
Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що позивачем до матеріалів справи по операціям з ТОВ «Кримська водочна компанія» надані видаткові та податкові накладні, ТТН (т. 1 арк. справи 42-74), в яких наведений перелік товарів, поставлених у період з 02.10.12 р. по 29.12.12 р., в яких є відомості про товар, його кількість та ціну, перевізником, замовником та відправником зазначений постачальник. В ТТН є відомості про найменування вантажу, довіреності, осіб, що відпустили та прийняли товар.
Слід відмітити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі» від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» Мінтрансом України та Держкомстатом України». Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними.
Крім того, подорожній лист є первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, проте автомобілі ГАЗ 2705 ГАЗель, ГАЗ 3302 ГАЗель, Мерседес 210 не є вантажними автомобілями, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт».
По операціям з ТОВ «Східна дистрибуційна мережа» позивачем до матеріалів справи були надані ТТН (видаткові) накладні за період з 27.04.13 р. по 03.08.13 р. та податкові накладні (т. 1 арк. справи 75-94), в яких наведені найменування товару, кількість та ціна. В ТТН вказані назва автомобілів, прізвища водіїв, відмітка про повернення тари, що не суперечить формі ТТН.
Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що вимоги відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про необхідність позивачу мати копії довіреностей, є безпідставними, оскільки довіреність оформлюється в одному екземплярі і не є бланком суворої звітності. Умови та порядок видачі довіреностей на одержання ТМЦ регламентовані вищевказаною Інструкцією «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Відповідно п. 3 даної Інструкції товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При цьому видача бланків довіреностей (типова форма № М-2) здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей (типова форма № М-3), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. При цьому нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.
Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що твердження суду першої інстанції про те, що позивач при проведенні перевірки не надав документи первинного бухгалтерського обліку про вказаним операціям, в т.ч. Журнал реєстрації довіреностей, є необ'єктивними, оскільки серед залучених до матеріалів справи документів відсутній додаток № 3 до акту перевірки, в якому має бути узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки. Тобто висновки в цій частині судом першої інстанції зроблені на припущеннях без дослідження (витребування) необхідних доказів.
Також слід відмітити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій, тому посилання суду першої інстанції на п. 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 108 від 08.02.95 р. Слід також зауважити, що твердження суду першої інстанції про необхідність надання позивачем при перевірці доказів наявності приміщень для зберігання придбаних ТМЦ не враховує того, що в акті перевірки відповідач не заперечує наявності у позивача належним чином оформленої ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, де вказується зареєстроване місце зберігання таких товарів.
Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 820/7220/14 прийнята при порушенні вимог чинного законодавства в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001272203 від 14.04.14 р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 151159,5 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 37692,15 грн., колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування у вказаній частині з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/7220/14 - задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/7220/14 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Десна» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001272203 від 14.04.14 р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 151159,5 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 37692,15 грн. та прийняти у вказаній частині нову постанову про задоволення позову.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/7220/14 ? залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.08.2014 року.