26 серпня 2014 року Справа № 876/3157/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, третя особа - Виконавчий комітет Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії,-
25 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, в якому просив визнати за позивачем право на розподілену згідно рішення житлової комісії квартиру за адресою АДРЕСА_1, визнати незаконними дії начальника житлової групи КЕВ м. Львова Стороженка А.В. по затягуванню оформлення документів на розподілену позивачу згідно рішення житлової комісії квартиру, зобов'язати начальника КЕВ м. Львова особисто проконтролювати своєчасність оформлення документів на вказану квартиру, а також зобов'язати Виконавчий комітет Львівської міської ради після належного оформлення документів КЕВ м. Львова видати позивачу ордер на вселення у квартиру.
Одночасно позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу та третій особі вчиняти будь-які дії, пов'язані з розподілом оспорюваного житла за адресою АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат площею 38, 17 кв.м., до набрання законної сили рішення Галицького районного суду.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову не призведе до унеможливлення захисту прав, свобод та інтересів позивача через те, що відповідач в свою чергу має серйозний намір перерозподілити квартиру іншій особі, про що повідомлялось в суді першої інстанції.
З огляду на викладене позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зазначив належних та достатніх аргументів, які свідчили б про те, що існує очевидна небезпека того, що у випадку невжиття судом вказаних заходів до забезпечення адміністративного позову виконання рішення у даній справі стане неможливим або для його виконання необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають обставинам справи та нормам процесуального права та є вірними.
Так, статтею 117 КАС України визначено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (ч.1).
Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч.4).
Із аналізу ст.117 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Згідно приписів ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не навів жодних мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може заподіяти шкоду правам, свободам та інтересам позивача, а також захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не надано вагомих аргументів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали немає.
Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 461/4981/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
Т.І. Шинкар