28 серпня 2014 р. Справа № 876/11915/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.09.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
03.07.2013 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду в Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії .
Позовні вимоги мотивує тим, що в 2002 році управлінням Пенсійного фонду України у Верховинському районі їй було призначено пенсію по віку на загальних умовах.
В 2004 році нею до управління було додатково подано довідку про заробітну плату за період роботи по сумісництву з січня 1990 року по грудень 1994 року у Верховинському хлібозаводі Верховинського РСТ, правонаступником якого було КП "Говерла" на підставі якої з 01.01.2004 року було проведено перерахунок пенсії.
Розмір нарахованої пенсії в подальшому збільшувався відповідно до проведених управлінням Пенсійного фонду України у Верховинському районі індексацій (перерахунків) і до 01.12.2012 року становив 5382,84 грн.
Листом від 04.01.2013 року № 72/03 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що у неї утворилась переплата пенсії з 01.01.2004 року та розмір її пенсії з 01.01.2013 року зменшено до 4355,98 грн.
В подальшому позивачу стало відомо, що головним спеціалістом з призначення пенсій управління ПФУ у Верховинському районі ОСОБА_2 було проведено зустрічну перевірку нарахування заробітної плати у Верховинському РСТ за результатами якої складено акт №293 від 31.08.2012 року. В акті зазначено, що довідки про роботу позивача та заробітну плату, видані КТП "Говерла № 98 від 28.12.2004 року та №48 від 24.03.2005 року не відповідають дійсності і у зв'язку з цим розмір її пенсії зменшено згідно розпорядження відповідача від 21.12.2012 року.
Крім цього згідно рішення відповідача від 02.04.2013 року №5 із її пенсії розпочато стягнення 20% щомісячно до повного погашення переплати в сумі 83155,38 грн.
Такі дії і рішення відповідача ОСОБА_1 вважає незаконними, а нарахування їй пенсії з 01.01.2004 року із врахуванням періоду роботи за сумісництвом у Верховинському хлібозаводі вважає правомірним, оскільки вона дійсно працювала на цьому підприємстві по сумісництву, довідки про роботу і заробітну плату відповідають встановленій формі і видані у встановленому порядку правонаступником цього підприємства. Відомості зазначені в акті зустрічної перевірки №293 від 31.08.2012 року не відповідають дійсності, будь-яких зловживань з боку позивача не доведено, а тому свої позовні вимоги вважає обгрунтованими.
Відтак, із урахуванням уточнень до позовної заяви, позивач просить суд: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо виплати їй зменшеного розміру пенсії з 01.01.2013 року; скасувати розпорядження №108023 від 21.12.2012 року та рішення комісії №5 від 02.04.2013 року про щомісячне утримання 20 відсотків із пенсії; зобов'язати відповідача повернути утримані кошти та здійснити перерахунок і виплату їй пенсії з 01.01.2013 року із врахуванням заробітної плати за період роботи по сумісництву у Верховинському хлібозаводі Верховинського РСТ протягом 1990-1994 років.
Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.09.2013 р. позов задоволено.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо виплати ОСОБА_1 зменшеного розміру пенсії з 01.01.2013 року та скасувати розпорядження № 108023 від 21.12.2012 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області № 5 від 02.04.2013 року про щомісячне утримання 20 відсотків із пенсії ОСОБА_1 до повного погашення переплати в сумі 83155,38 грн.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1 суму утриманих коштів із її пенсії на підставі рішення комісії №5 від 02.04.2013 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2013 року із врахуванням заробітної плати за період роботи по сумісництву у Верховинському хлібозаводі Верховинського районного споживчого товариства протягом 1990-1994 років.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зокрема виходив з того, що жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку ОСОБА_1 допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера, у суб'єкта владних повноважень не було.
Більше того, представником відповідача не подано належних доказів, які б підтверджували фіктивність довідки №98 від 28.12.2004 року про заробітну плату ОСОБА_1 в Верховинському хлібозаводі протягом 1990-1994 років.
При таких обставинах сам факт наявності у відповідача сумнівів щодо достовірності довідок не може слугувати підставою для припинення виплати пенсії в раніше призначеному розмірі (згідно статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зокрема зазначає, що за результатами зустрічної перевірки стану нарахування зарплати по Верховинському РайСт було виявлено, що довідки про заробітну плату позивача №98 від 28.12.2004 року та №48 від 24.03.2005 року видані КТП "Говерла", які вона представила для перерахунку пенсії не відповідають дійсності. На підставі цих неправдивих довідок позивачу з 01.01.2004 року було збільшено розмір пенсії. Сума переплати пенсії за період з січня 2004 року по лютий 2013 року склала 83155,38 грн., яка підлягає стягненню. Також ОСОБА_1 у зв'язку з вищенаведеним з січня 2013 року виплачується пенсія у зменшеному розмірі та з квітня 2013 року проводиться стягнення до повного погашення переплати у розмірі 20 %.
Апелянт вважає, що ОСОБА_1, не могла не володіти відомостями стосовно своєї трудової діяльності та нарахування заробітної плати, але не вчинила жодних дій щодо виправлення ситуації та подання правдивих даних, внесення відповідних виправлень до наданих нею документів. Зокрема, спостерігається причинний зв'язок між діями пенсіонера та шкодою, заподіяною бюджету Пенсійного фонду, а також наявність умислу спрямованого на отримання матеріальних вигод (в даному випадку - пенсія в більшому від дійсного розмірі). Судом першої інстанції даний момент до уваги взято не було і зроблено висновок про те, що зловживання з боку пенсіонера не доведені.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.
Так, у 2002 році позивачу ОСОБА_1 управлінням ПФУ у Верховинському районі було призначено пенсію за віком на загальних умовах.
В 2004 році позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії, надавши до управління ПФУ у Верховинському районі довідки № 98 від 28.12.2004 року та № 48 від 24.03.2005 року про заробітну плату за період роботи по сумісництву з січня 1990 року по грудень 1994 року у Верховинському хлібозаводі Верховинського райспоживтовариства, правонаступником якого було торгове підприємство "Говерла" (а.с.18-19).
Щомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 після відповідних індексацій станом на січень 2013 року становив 5382,84 грн., що стверджується розрахунком переплати пенсій по пенсійній справі позивача(а.с.15-17).
За результатами проведеної управлінням ПФУ у Верховинському районі зустрічної перевірки документів про заробітну плату, яка дає право на пенсію у Верховинському СТ було зроблено висновок, що відомості зазначені в довідках, які видані КТП "Говерла" №98 від 28.12.2004 року та №48 від 24.03.2005 року про роботу та заробітну плату ОСОБА_1 з січня 1990 року по грудень 1994 року у Верховинському хлібозаводі Верховинського райспоживтовариства, не відповідають відомостям у книгах по заробітній платі цього підприємства, а тому викликають сумнів у їх достовірності, що відображено в акті №293 від 31.08.2012 року (а.с.8-10).
З цих підстав управлінням ПФУ у Верховинському районі на підставі розпорядження від 21.12.2012 року позивачу з січня 2013 року проводиться виплата пенсії у зменшеному розмірі(4355,98 грн.), за період з січня 2004 року по лютий 2013 року нараховано по пенсійній справі № 108023 переплату пенсії в сумі 83155,38 грн. та 02.04.2013 року прийнято рішення №5 про щомісячне утримання 20% із пенсії позивача до повного погашення переплати(а.с. 11-17).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Виходячи зі змісту вищенаведених норм, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування, яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються з страхувальника.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку ОСОБА_1 допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера, у суб'єкта владних повноважень не було.
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 4 ст.71 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Беручи до уваги вищевикладені правові норми, колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фіктивність довідки №98 від 28.12.2004 року про заробітну плату ОСОБА_1 в Верховинському хлібозаводі протягом 1990-1994 років.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного переконання, що сам факт наявності у відповідача сумнівів щодо достовірності довідок не може слугувати підставою для припинення виплати пенсії в раніше призначеному розмірі (згідно статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Крім того, відповідно до частини 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відтак, із урахуванням того, що довідки про роботу та заробітну плату ОСОБА_1 №98 від 28.12.2004 року та №48 від 24.03.2005 року видані КТП "Говерла" та за умови доведення відповідачем факту внесення до них недостовірних даних, суми надміру виплачених пенсій ОСОБА_1 повинно було б відшкодовувати підприємство, яке видало довідки.
Також, відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що рішення комісії управління ПФУ у Верховинському районі від 02.04.2013 року №5 щодо утримання 20% із пенсії ОСОБА_1 до повного погашення переплати в сумі 83155,38 грн. слід визнати протиправним та скасувати а також зобов'язати відповідача виплатити позивачу суму утриманих коштів із її пенсії на підставі цього рішення.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що більшість відомостей, зазначених в акті №293 від 31.08.2012 року зустрічної перевірки документів про заробітну плату, яка дає право на пенсію проведеної управлінням ПФУ у Верховинському районі у Верховинському СТ не відповідають дійсності.
Так, із оглянутих в судовому засіданні оригіналів книг нарахування заробітної плати працівникам Верховинського хлібозаводу за 1990-1993 роки вбачається, зокрема, що в книзі за 1990 рік ОСОБА_1 числиться під №17, а не № 28 та прізвище її написано не іншим почерком як зазначено в акті, в книгах за 1991-1992 роки крім ОСОБА_1 заробітна плата нараховувалась також іншим особам, в книзі за 1993 рік нижня графа "всього" не відрізана та прізвище " ОСОБА_1 " жирним шрифтом не обведено.
Тому суд при відсутності доведених у встановленому порядку фактів про внесення завідомо неправдивих даних у книги нарахування заробітної плати по Верховинському хлібозаводі за 1990-1994 роки визнає акт зустрічної перевірки №293 від 31.08.2012 р. неналежним доказом.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Так, колегія суддів враховує також ту обставину, що факт роботи ОСОБА_1по сумісництву у Верховинському хлібозаводі Верховинського СТ та отримання заробітної плати протягом 1990-1994 років підтвержено показами допитаних в судовому засіданні 24.07.2013 р. свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, наказом директора Верховинського хлібозаводу №203 від 31.12.1989 р. про прийняття ОСОБА_1 на роботу (а.с.28) та довідкою про заробітну плату позивача за період 1990-1994 років, виданою Верховинським РСТ 22.07.2013 року за вих.№102 (а.с.29), яка повністю відповідає довідці №98 від 28.12.2004 року, виданій КП "Говерла"(а.с.18), яке ліквідовано в 2007 році.
Беручи до уваги встановлені обставини у справі, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими також позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати їй 01.01.2013 року зменшеного розміру пенсії, скасування розпорядження №108023 від 21.12.2012 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату їй пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи по сумісництву у Верховинському хлібозаводі протягом 1990-1994 років та приходить до висновку про повне задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04.09.2013 р. по справі № 340/579/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В.Я. Макарик