04 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а/487/107/14
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Притуляк І.О.
Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області про зобов'язання зробити перерахунок пенсії та її виплату,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляв самостійних позовних вимог - військова частина НОМЕР_1 ВВ МВС України,-
ОСОБА_1 у січні 2014 року звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (надалі - ГУПФУ в Миколаївській області), які пов'язані з відмовою зробити перерахування пенсії з моменту звільнення зі військової служби, а саме з 16 грудня 2010 року з урахуванням пільгового обчислення вислуги років із розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язати здійснити зазначені дії і виплатити за цей період недоотриману пенсію.
В обґрунтування позивач зазначив про порушення відповідачем ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року позов задоволено.
Суд визнав дії ГУПФУ в Миколаївській області щодо не перерахунку ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років, виходячи з пільгового стажу, який станом на 15 грудня 2010 року становить 33 роки 02 місяці 00 днів у розмірі 90% від грошового забезпечення - неправомірними.
Крім того, суд зобов'язав ГУПФУ в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з пільгового стажу, який станом на 16 грудня 2010 року становить 33 роки 02 місяці 00 днів у розмірі 90 % від грошового забезпечення з 16 грудня 2010 року, відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в чинній на той час редакції.
В апеляційній скарзі ГУПФУ в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, та про прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову позивача.
У зв'язку із тим, що сторони не заявили про своє бажання брати участь у розгляді справи в апеляційному суді, справа розглянута відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.197 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач на підставі наказу командувача внутрішніми військами МВС України №128 о/с від 03 грудня 2010 року №128 о/с був звільнений у запас Збройних Сил України за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу з встановленням вислуги років на військовій службі у календарному обчисленні 30 років 01 місяць 01 день, без пільгового стажу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України №247 від 15 грудня 2010 року ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З 16 грудня 2010 року позивач перебуває на обліку у ГУПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 80 % грошового забезпечення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року, яка набрала законної сили було визнано неправомірними дії ВЧ НОМЕР_1 ВВ МВС України, щодо не зарахування позивачу вислуги років з пільговим обчисленням для призначення пенсії, а саме 33 роки 02 місяці 00 днів та зобов'язано здійснити перерахунок вислуги років з урахуванням пільгового обчислення вислуги років для призначення пенсії, шляхом внесення відповідних змін до наказу №247 від 15 грудня 2010 року.
На виконання рішення суду наказом командира ВЧ НОМЕР_1 ВВ МВС України №244 від 09 грудня 2013 року внесено зміни до п.2 Наказу №247 від 15 грудня 2010 року, а саме зазначено що вислуга років ОСОБА_1 у пільговому обчисленні складає 33 роки 02 місяці 00 днів.
24 грудня 2013 року на підставі зазначених документів позивач звернувся до ГУПФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.13 Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції чинній на день його звільнення, у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
ГУПФУ в Миколаївській області провело перерахунок пенсії позивача з урахуванням вислуги років, яка була зазначена в наказі ВЧ 3039 ВВ МВС України №244 (33 роки, 02 місяця, 00 днів), керуючись при цьому ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку 01 жовтня 2011 року відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були внесені зміни щодо визначення максимального розміру пенсії на рівні 80% сум грошового забезпечення.
Відповідно до п. «є» ст.50 та ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ГУПФУ в Миколаївській області провело з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії і її перерахунок, але за редакцією чинною на момент здійснення перерахунку.
Разом із тим, позивач вважає, що він має право на визначення максимального розміру пенсії на рівні 90%, що було передбачено ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, яка діяла на момент призначення йому пенсії і її перерахунок повинен бути проведений з моменту його звільнення з військової служби, а саме з 16 грудня 2010 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив із того, що при призначені позивачеві пенсії ГУПФУ в Миколаївській області слід було керуватись ч.4 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 17 липня 2009 року, проте, всупереч цьому, було здійснено обчислення та перерахунок пенсії на підставі ст. 51, 63 зазначеного Закону, а саме, не більше як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, що є порушенням гарантованого Конституцією права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення.
Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на призначення пенсії з урахуванням пільгового обчислення вислуги років відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції 2010 року, а також, на виплату грошових коштів недоотриманих в результаті неправильного обчислення пенсії.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції при визначенні розміру процентів грошового забезпечення неправильно його обрахував, що є підставою для зміни судового рішення.
Зазначений висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що право на пенсію та розмір пенсії визначається саме на день звільнення з військової служби (тобто на останній день, коли особа ще має статус військовослужбовця) і виходячи саме з обставин, які мали місце до цього часу.
Тож обставини, які мали місце на день звільнення з військової служби (тривалість служби, умови її проходження, посада, військове звання, вік, трудовий стаж та ін.), визначають як право на пенсійне забезпечення за нормами цього Закону, так і розмір, умови і порядок виплати пенсій.
Із матеріалів справи вбачається, що військова частина НОМЕР_2 МВС України неправомірно не зарахувала позивачу вислугу років з пільговим обчисленням для призначення пенсії і пенсія позивачу була здійснена на підставі календарної вислуги 30 років, 01 місяць, 01 день.
Рішенням суду, яке набрало законної сили, ця помилка була виправлена і встановлено, що на момент звільнення позивач мав вислугу років у пільговому обчисленні 33 роки 2 місяця, 00 днів.
Відповідно до ч.3 ст. ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом «а» частини 1 та частиною 4 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла на 2010 року встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином розрахунок розміру процентів грошового забезпечення, з якого необхідно перерахувати пенсію позивача повинен бути наступним:
20 років = 50%, 13 років понад 20 річної вислуги х 3% = 39%.
50% + 39% = 89% від грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції вважає правильним зауваження апелянта про відсутність в рішенні суду першої інстанції розрахунку розміру процентів грошового забезпечення позивача, а тому не зрозуміло на якій підставі, він дійшов висновку, що позивач має право на максимальний розмір пенсії - 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ГУПФУ в Миколаївській області також посилається на те, що п. «є» ст.50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які набули право на пенсію за цим Законом у зв'язку із внесенням зміни в раніше виданий наказ або інший розпорядчий акт про оголошення їх вислуги років для призначення пенсії та звільнення зі служби, - з дня підписання наказу або іншого розпорядчого акта відповідною посадовою особою про внесення цієї зміни.
Між тим, суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем про те, що в даному випадку необхідно застосовувати п. «б» даної статті, яка встановлює, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Спростовуючи доводи апелянта про те, що в даному спорі необхідно застосовувати ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка встановлює строки перерахунку призначених пенсій, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що дана стаття стосується строків перерахунку призначених пенсій, а не її нарахування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв по суті даного спору правильне рішення, але помилився у розрахунку розміру процентів грошового забезпечення, що тягне за собою зміну рішення суду, відповідно до ч.1 п.1 ст.201 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області - задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з пільгового стажу, який станом на 16 грудня 2010 року становить 33 роки 02 місяці 00 днів у розмірі 89 % від грошового забезпечення з 16 грудня 2010 року».
В іншій частини постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року - залишити без мін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова