03 вересня 2014 року Справа № 73688/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Гінди О.М., Курильця А.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,
У липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за 2007-2009 роки.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області провести нарахування та виплату позивачам підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Рішення постановлено за нормами ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області, подавши на них апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтоване та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України - провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, перегляд оскаржуваного рішення здійснюється за нормами КАС України, відповідно до змін внесених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі належать до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому вони мають право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії. Відмова управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської у проведенні перерахунку пенсії позивачам з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» є неправомірною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивачів в частині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обгрунтованими.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивачів в частині виплати підвищення до пенсії як дітям війни за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
Щодо твердження апелянта про не застосування судом першої інстанції ст.99 КАС України, то відповідач не заявляв клопотання про пропущення строку звернення до суду під час розгляду справи в першій інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2010 року по справі № 2п-6732/10 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.П.Кушнерик
Судді О.М.Гінда
А.Р.Курилець