02 вересня 2014 р. Справа № 876/6850/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України у Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов»язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,-
В травні 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов»язати провести перерахунок пенсії із заробітної плати з врахуванням розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та 40% надбавки за вислугу років з урахуванням виплачених сум.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2014 року позов задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов»язання провести перерахунок розміру пенсії на її користь з включенням до суми заробітної плати для обчислення пенсії - індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 12.02.2010 р. по 27.11.2013 р. (включно) - залишено без розгляду. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі щодо неврахування у заробітку при призначенні пенсії державного службовця - ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати. Зобов»язано Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з включенням до суми заробітної плати для обчислення пенсії - індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 27.11.2013 року по теперішній час з урахуванням здійснених виплат та нараховувати щомісячно з урахуванням довідки ДПІ у Міжгірському районі від 24.04.2014 року № 498 і надалі їй виплачувати пенсію з врахуванням збільшення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач посилається на те, що залишаючи позовні вимоги в частині без розгляду, судом першої інстанції порушено норми ч. 3 ст. 99 КАС України згідно якої, для захисту прав, свобод та інтересів особи, оскільки строк встановлено ст. 99 КАС України обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Таким чином постанова в частині залишення позовних вимог без розгляду є незаконною та підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення цих вимог повністю.
У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань не є складовими заробітної плати державного службовця, а тому не можуть враховуватися при обчисленні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Крім того, при визначенні розміру пенсії не враховується індексація, оскільки така є механізмом підвищення грошових доходів населення. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 12 лютого 2012 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Міжгірському районі, як одержувачка пенсії призначеної відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Стаж роботи на державній службі в органах місцевого самоврядування становить 16 років 02 місяці 08 днів.
В квітні 2014 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі з заявою про перерахунок пенсії, врахувавши до середньомісячного заробітку для призначення пенсії, суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем, індексації заробітної плати, 40% розмір винагороди за вислугу років та надбавки за спеціальне звання.
Позивачу обчислено розмір пенсії згідно з довідки про розмір посадового окладу, надбавки за вислугу років та доплати за ранг №438/7-05 від 15 лютого 2010 року та довідки про складові заробітної плати №437/7-05 від 15 лютого 2014 року. В середньомісячний розмір заробітку для розрахунку пенсії по Закону України «Про державну службу» враховано: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та премії, премій та премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, обраховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865.
Листом №35-Ш від 13 травня 2013 року заявникові відмовлено у проведенні відповідного перерахунку пенсії, мотивуючи це тим, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань не є складовими заробітної плати державного службовця, а тому не можуть враховуватися при обчисленні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", також в листі зазначено, що при наявності стажу роботи державної служби понад 15 років - надбавка за вислугу років виплачується в розмірі 25% до посадового окладу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця. Крім того, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески, або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні витрати.
Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно з ч. 2 ст. 37 вказаного Закону пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 цього ж Закону заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною 7 статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов»язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов»язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Аналогічні положення містяться в п.п. 2.2.2 п. 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно п.п. 2.3.3 п. 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв»язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування" до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених положень дає колегії суддів підстави для висновку про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати входить до системи оплати праці державного службовця.
Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому необхідно врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення і приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.
Також ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 20 лютого 2012 року справа №21-430а11, постанова від 28 травня 2013 рок справа №21-97а13), що в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов»язковою для застосування, а суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів погоджується з висновком про те, що частину позовних вимог позивача за період з 12.02.2010 року по 27.11.2013 року включно слід залишити без розгляду
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України у Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2014 року у справі №302/698/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: Л.Я. Гудим
Судді: Н.В. Ільчишин
В.В. Святецький