02 вересня 2014 року Справа № 17513/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2010 року позивач - Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс», в якому просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 101 386,91 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року позов задоволено. Стягнено Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» на користь Державної податкової інспекції у м. Рівне податкову заборгованість у сумі 101 386,91 грн., у тому числі з орендної плати за землю у сумі 85292,31 грн., земельного податку у сумі 15 710,61 грн., податку на додану вартість у сумі 383,99 грн.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що за ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс», згідно облікової картки та довідки про стан заборгованості, рахується податкова заборгованість перед бюджетом у сумі 101 386,91 грн. по сплаті: орендної плати за землю на суму 85 292,31 грн., земельного податку на суму 15 710,61 грн., податку на додану вартість - на суму 383,99 грн. Позивачем для відповідача, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вручено податкові вимоги, які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені. У встановленому порядку податкові вимоги не оскаржувалися.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною із порушенням норм чинного законодавства України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року та залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що заборгованість по орендній платі за землю виникла на підставі податкових повідомлень-рішень № 0004061543/0 від 25.05.2010 р., № 0005751543/0 від 30.08.2010 р., № 0003511543/0 від 15.04.2010 р., № 0003111543/0 від 18.03.2010 р., № 0006961543/0 від 24.09.2010 р„ № 0002871543/0 від 13.03.2010 р., № 0002881543 від 13.03.2010 р., але частина вказаних повідомлень-рішень органами ДПІ не надсилалася, заборгованість за вказаний період є іншою, так як відповідачем частково здійснювалися платежі по орендній платі.
Таким чином, апелянт вважає, що ДПІ в м. Рівне порушило вимоги п. 6.1. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарженні нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» є платником податків, зборів та обов'язкових платежів. З 31.08.1995р. відповідач перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Рівне, що підтверджується довідкою виданою Державною податковою інспекцією у м.Рівне від 01.10.2010 р. №29-16/1598 та отримав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №24872928, що підтверджується копією корінця вказаного свідоцтва.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Як передбачено приписами ч.1 ст. 14 зазначеного Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Крім того, платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним. Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
При цьому, відповідно до ст. 17 цього ж Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно із положеннями пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Як передбачено пп. 4.2.1. п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків, на яку, відповідно до пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 згаданого Закону, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання нараховується пеня.
Як слідує із матеріалів справи, станом на 13.10.2010 року за ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс», згідно облікової картки та довідки про стан заборгованості, рахується податкова заборгованість перед бюджетом по сплаті: орендної плати за землю на загальну суму 85 292,31 грн., земельного податку на загальну суму 15 710,61 грн., податку на додану вартість на загальну суму 383,99 грн.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Встановлено, що на виконання вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу були вручено податкові вимоги, що підтверджується матеріалами справи, та які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені. У встановленому порядку податкові вимоги не оскаржувалися.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що факт наявності спірного податкового боргу відповідача в сумі 101 386,91 грн. є доведеним, тому судом першої інстанції правомірно задоволено адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» про його стягнення.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року у справі №2а-5038/10/1770 за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» про стягнення заборгованості - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.Б. Хобор
Р.П. Сеник