Справа №585/2225/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Євтюшенкова
Номер провадження 11/788/79/14 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах
16 вересня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурора ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2014 року, якою було відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році»,-
Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від подальшого відбування покарання, призначеного за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 лютого 2011 року, який в послідуючому був змінений ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2011 року, на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».
Суд своє рішення мотивував тим, що засуджений ОСОБА_5 був звільнений умовно - достроково на 1 рік 8 місяців 2 дні від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду міста Полтави від 9 грудня 2004 року за ст.ст. 186 ч. 3, 187 ч. 3, 189 ч. 3, 70 ч. 1 КК України і в період умовно-дострокового звільнення знову вчинив умисний особливо тяжкий злочин.
За який відбуває покарання призначене вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 8 лютого 2011 року, котрий в послідуючому був змінений ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2011 року, і остаточно його було засуджено за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч. 2, 70, 71 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що відносно засудженого ОСОБА_5 акт амністії застосований бути не може на підставі ст. 4 п. «в» Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 п. «б» Закону України «Про амністію у 2014 році».
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_5 не погоджується з постановою суду, просить застосувати відносно нього акт амністії і на підставі ст.ст.2, 8 п.»є» Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити його від подальшого відбування покарання, а при не можливості звільнення його від відбування покарання просить на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» скоротити на половину не відбуту частину покарання.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом у повній мірі не було досліджено вирок суду першої інстанції, який є незаконним, матеріали його особової справи. Зазначає, що Україна перебуває у стані не оголошеної війни, а він перебуваючи у місцях позбавлення волі ніяк не може послужити своїй країні.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою, а апеляцію засудженого такою, що задоволенню не підлягає, виконавши вимоги ст. 318 КПК України (1960 року) та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляції засудженого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає.
Із матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за умисні особливо тяжкі злочини. Друга судимість настала за злочин, скоєний в період умовно дострокового звільнення від відбування покарання.
Судимості датовані:
- 9 грудня 2004 року згідно вироку Ленінського районного суду міста Полтави за ст.ст. 186 ч. 3, 187 ч. 3, 189 ч. 3 КК України засуджений до покарання у виді 7 років позбавлення волі;
- 20 лютого 2008 року умовно - достроково звільнений від невідбутої частини покарання на строк 1 рік 8 місяців 2 дні;
- 8 лютого 2011 року згідно вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч. 2. 70, 71 КК України засуджений до покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна з позбавленням права обіймати посади наділені організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими обов'язками строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 12 КК України злочини, за які було засуджено ОСОБА_5 , є умисними тяжкими та особливо тяжкими.
Судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про неможливість застосування амністії відносно засудженого на підставі ст. 4 п. «в» Закону України «Про застосування амністії в Україні».
Також суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про неможливість застосування амністії на підстав ст. 8 п. «б» Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки засуджений в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання знову вчинив умисний особливо-тяжкий та тяжкий злочини, тобто у засудженого наявні судимості, які прямо підпадають під дію статей 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та 8 Закону України «Про застосування амністії у 2014 році», які містять пряму заборону на застосування акту амністії.
Порушень чинного законодавства при розгляді заяви ОСОБА_5 судом першої інстанції, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 377 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» - залишити без зміни, апеляцію засудженого без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3